Декоративне різьблення у сакральному мистецтві Закарпаття XVIII–XIX ст. (Історія. Типологія. Художньо-стильові особливості) - Автореферат

Ключова роль в інтерєрі закарпатських храмів східного обряду належала іконостасам, художні та стильові особливості яких найчастіше визначалися саме різьбленим оздобленням, про що свідчать як збережені памятки, так і цілий ряд віднайдених нами архівних джерел. Національне існування в полі домінації чужих політичних і культурних інтересів наклало свій відбиток на все життя краю, особливо на таку чуттєву його сферу, якою є культура та мистецтво. Це часто призводить до суттєвих втручань і переробок сформованого раніше художнього образу сакральних памяток на Закарпатті, зокрема іконостасів, престолів та перемалювання старих зразків стінопису й ікон. Тому одним з пріоритетних напрямів сучасного українського мистецтвознавства ми вважаємо дослідження саме закарпатського сакрального мистецтва, зокрема художнього різьблення в церквах. Назагал наукових праць, присвячених церковному художньому різьбленню, в Україні дуже мало, а про різьблення на Закарпатті вони практично відсутні, що є проблемою як в історіографії українського мистецтва, так і в сучасному мистецтвознавстві.Художнє різьблення як важливий засіб естетичного формування церковного інтерєру відіграло помітну роль у розвитку сакрального мистецтва Закарпаття. Творчість закарпатських різьбярів справила помітний вплив на розвиток церковного різьблення сучасних Східної Словаччини та Угорщини, де збереглося ряд памяток ХІХ ст., насамперед іконостасів, позначених традиційними конструктивними рисами та характерним для історичного Закарпаття декором. Результати дослідження різьбленого обладнання та іконостасів в окремих районах Закарпаття стали підставою для визначення осередків церковного різьблення, якими в XVIII-XIX ст. були Ужгород, Малоберезнянський (Веливоберезнянський р-н) і Краснобрідський монастирі (Словаччина), Мукачево. Обстеження інтерєрів та різьбленого обладнання дало можливість датувати ряд цінних з художнього погляду творів сакрального мистецтва (іконостас Миколаївської церкви с. Основними процесами, що визначали розвиток сакрального мистецтва й впливали на художньо-стильову еволюцію церковного різблення на Закарпатті XVIII-XIX століть стали: активна діяльність Мукачівських єпископів, піднесення ролі монастирів, поява цілої групи професійних майстрів, які працювали під патронатом церкви, і притримувалися західних мистецьких орієнтирів.

1. Художнє різьблення як важливий засіб естетичного формування церковного інтерєру відіграло помітну роль у розвитку сакрального мистецтва Закарпаття. Кращі досягнення різьбярської творчості, насамперед, декор іконостасів XVIII-XIX ст., засвідчили високий виконавський рівень закарпатських різьбярів, які творчо поєднували місцеві традиції різьблення на дереві з художніми системами, що народжувалися в західноєвропейській художній культурі. Творчість закарпатських різьбярів справила помітний вплив на розвиток церковного різьблення сучасних Східної Словаччини та Угорщини, де збереглося ряд памяток ХІХ ст., насамперед іконостасів, позначених традиційними конструктивними рисами та характерним для історичного Закарпаття декором.

2. Результати дослідження різьбленого обладнання та іконостасів в окремих районах Закарпаття стали підставою для визначення осередків церковного різьблення, якими в XVIII-XIX ст. були Ужгород, Малоберезнянський (Веливоберезнянський р-н) і Краснобрідський монастирі (Словаччина), Мукачево. Обстеження інтерєрів та різьбленого обладнання дало можливість датувати ряд цінних з художнього погляду творів сакрального мистецтва (іконостас Миколаївської церкви с. Сокирниця Хустського р-ну - 1748 р., іконостас церкви Успіння Богородиці с. Красна Тячівського р-ну - 1879 р.) та ідентифікувати авторство іконостасів у монастирській церкві с. Малий Березний Великоберезнянського району (“Пряшівський різьбяр”, 1764 р.), Хрестовоздвиженському кафедральному соборі м. Ужгород (Франціск Тек, 1779 р.), Покровській церкві с. Невицьке Ужгородського р-ну (Мартин Духнович, 1798 р.), Миколаївській церкві с. Лозянський Міжгірського р-ну (Базиліус Ленґел,), Вознесенській церкві селища Великий Березний (Петро Молнар, 1820 р.), Михайлівській церкві с. Горбок Іршавського р-ну (Стефан Ковач і Онуфрій Кокодиняк, 1870 р.). Встановлено, що з середини XVIII ст. на Закарпатті формується власна школа іконостасного різьблення, яка у своїй художній виразності орієнтувалася на тогочасні європейські стилі.

3. Основними процесами, що визначали розвиток сакрального мистецтва й впливали на художньо-стильову еволюцію церковного різблення на Закарпатті XVIII-XIX століть стали: активна діяльність Мукачівських єпископів, піднесення ролі монастирів, поява цілої групи професійних майстрів, які працювали під патронатом церкви, і притримувалися західних мистецьких орієнтирів. Класифікація іконостасів та різьбленого обладнання закарпатських церков показала, що принаймні з середини XVIII ст. іконостаси стають пятиярусними з традиційним для українського мистецтва розташуванням ярусів. Ця структура, незважаючи на значні художні запозичення, залишилася незмінною до початку ХХ ст., у той час як на інших теренах України відбувалися помітні зміни. Це дає підстави вважати, що на Закарпатті традиційна схема українського іконостаса зберігалася найдовше.

4. Формуючись у контексті історичного розвитку Центральної Європи, сакральне мистецтво Закарпаття зазнало також значного впливу художніх віянь, що панували в тогочасній Європі. Ідеї протестантизму та контрреформації, що впливали і на політичне життя краю, знаходили своє відображення в художніх формах. Аналіз регіональних особливостей сакрального мистецтва дав змогу констатувати, що у першій половині XVIII ст. на нього, зокрема у південно-східній частині Закарпаття, помітний вплив справили пртестанські храми. Для північно-західної частини помітні впливи бароко, що приходило разом з контрреформацією. З цієї причини різьблення в церквах Закарпаття було позначне і певними місцевими особливостями. Регіональний аспект особливо помітний у XVIII ст., коли можна більш чітко виявити своєрідність художнього різьблення у східних (Хустський, Тячівський, Міжгірський, Рахівський) та західних (Ужгородський, Перечинський, Великоберезнянський) районах Закарпаття. З 60-х рр. XVIII століття і в ХІХ столітті з появою професійних різьбярів регіональний фактор стає менш актуальним, уніфікується загальними впливами західноєвропейського мистецтва і зростанням ролі художньої особистості.

5. Чинником значного впливу на сакральне мистецтво, зокрема на різьблення, стала розбудова монастирів (1742 р. - Малий Березний, 1751 р. - Марія-Повч, 1766 р. - Мукачево), які стали не тільки місцями паломництва, а й центрами освіти і мистецтва. В архітектурі та інтерєрах монастирів вперше на Закарпатті, починаючи з XVIII століття, проявляються західні стилі. Завдяки монастирям вони адаптувалися в інтерєрах сільських церков. У монастирських майстернях працювали талановиті різьбярі та живописці (М. Духнович, Ф. Тек, “Пряшівський різьбар”, В. Савчак, Т. Спалинський, М. Спалинський та інші). Завдяки їм нові принципи художнього різьблення все ширше застосовувалися і народними майстрами.

6. Вивчення ролі традиційного народного мистецтва у формуванні художньої виразності закарпатських іконостасів та інших форм різьбленого оздоблення показало, що значну частину творів виконано саме народними майстрами. Це особливо стосується малих форм хрестів, свічників, різьблення лав для сидіння. Зважаючи на стійкість традицій, іноземні запрошені майстри довгий час (майже до кінця ХІХ століття) використовували традиційні форми і мотиви закарпатського народного різьблення.

7. Стилістичні особливості закарпатського сакрального різьблення формувалися упродовж XVIII-XIX ст. у художньо-ідейних межах кількох панівних стилів. З 1760-х рр. у церковному різьбленні домінує бароко західноєвропейських форм. Наприкінці XVIII ст. популярності набирає стиль рококо, запозичений з Австрії і трансформований на ґрунті місцевих традицій. Наприкінці 1820-х рр. відчутним є вплив класицизму, у другій половині ХІХ ст. логіка послідовного розвитку стилів втрачається, що позначилося появою еклектичних творів.

Розвязання поставлених у дисертації завдань дає можливість сформулювати важливу роль іконостасів та їх виконавців майстрів-різьбярів, живописців у загальному розвитку сакрального мистецтва Закарпаття, яке в XVIII-ХІХ ст. набуло найбільш виразних рис і регіональної своєрідності в національному мистецтві України, склавши його невідємну частину. різьблений сакральний іконостас стилістичний

1. Приймич М. Освіта на Закарпатті у XVIII ст. та її вплив на формування нових естетичних поглядів у мистецтві // Вісник ЛАМ. Вип. 10. - Львів: ЛАМ, 1999. - С.67-75.

2. Приймич М. Іконостас Ужгородського Хрестовоздвиженського собору як відображення нових художніх орієнтирів другої половини XVIII - початку ХІХ ст. // Народознавчі зошити. - 2000. - № 4. - С. 707-712.

3. Приймич М. Особистість у сакральному мистецтві Закарпаття кінця XVIII ct. // Українська культура. - №2. - 2001. - С. 36-37.

4. Приймич М. Художні процеси XVIII - початку XIX століть на Закарпатті // Мистецтвознавство-2000. - Львів, 2001. - С. 127-132.

5. Приймич М. Проблема новацій і традиція у церковному мистецтві Закарпаття XVIII-XIX ct. // Читання памяті Святослава Гординського. - Львів, 1999. - С. 191-194.

6. Приймич М. Класицизм у іконостасному різьбленні Закарпаття // Схід. -2000. - № 5. - С. 68-71.

Размещено на .ru