Декор традиційної української кераміки ХVІІІ–першої половини ХХ століття (іконографія, домінантні мотиви, художні особливості) - Автореферат

Важливим є виявлення специфіки національного в мистецтві, генетичних витоків етнічних первнів, традиційних чинників у системі виражальних засобів, суспільних, економічних, психологічно-емоційних та інших факторів, які мали вплив на специфіку оздоблення творів кераміки. Вивчення зображень, домінантних мотивів і художніх особливостей глиняних виробів дозволяє визначити унікальні й універсальні парадигми орнаментальних та іконографічних структур кераміки, сприяє ідентифікації творів українського традиційного мистецтва. Актуальність теми полягає також у глибшому осягненні декору кераміки як цілісної мистецької та семантичної системи, етнопсихологічних засад творчості окремих гончарів. Дисертація сприяє розвязанню одного з завдань науково-тематичного напрямку: “Парадигми універсального й унікального в традиційному мистецтві українців: порівняльний аспект” (шифр теми 3.3.4.19), що виконується у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України № 8 від 20.11.2003 р. 3) визначити основні типи композицій орнаменту та сюжетів у традиційній українській кераміці;Вона аргументовано доводила, що елементи, мотиви й цілі композиції залежать від призначення посуду, одна з перших звернула увагу на сюжетні теми у творчості О. Бахматюка. Основними джерелами дослідження були колекції музеїв України та Польщі, а саме: Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Львівського історичного музею, Національного музею у Львові, Львівського музею історії релігії, Львівської галереї мистецтв, Музею народної архітектури та побуту у Львові, Археологічного музею Інституту українознавства НАН України ім. Візерунки на найдавніших глиняних виробах як наукова проблема постали перед ученими ще наприкінці ХІХ ст., коли почалося активне опрацювання зібраних під час розкопок предметів. Якщо предмети першої групи (переважно горщики) часто були без візерунків, а другої мали прості лінії, то глиняні вироби, що призначалися для ритуальних потреб (кубки, чаші, глечики), були майже цілком укриті особливими складними узорами, що дозволяє вести мову про так звану графічну символіку (К. Поширеним був прямий хрест, мотив якого є на кахлях та гончарних виробах (мисках, полумисках, рідше дзбанках, глечиках, плесканках, калачах) із Поділля, Опілля, Середнього Подніпровя, а також Полтавщини, Гуцульщини та Покуття.Вперше на численних памятках XVI-ХХ ст. показано географію поширення цього мотиву в межах України: Івано-Франківщина (Косів, Пістинь, Коломия), Чернігівщина (Ічня, Ніжин), Полтавщина (Опішне), Київщина (Дибинці) та частково у контексті європейського гончарства. На прикладі памяток із музейних збірок та приватних колекцій доведено, що мотив “вазона” займав панівне місце у декоруванні кераміки. Визначено, що поміж тваринними мотивами на гончарних виробах перевага надавалася зображенню оленя, вола, коня, риби, птаха, іконографія яких наповнена варіативністю та локальними відмінами. Здійснено порівняльний аналіз національних особливостей оздоблення традиційних українських керамічних виробів у словянському та частково загальноєвропейському контексті, встановлено аналоги окремих мотивів та сюжетних сцен української кераміки із виробами Білорусі, Болгарії, Німеччини, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії. Аналіз корпусу памяток гончарства дозволяє ствердити, що у декорі різних типологічних груп кераміки (мисок, тарілок, дзбанків, кахель тощо) простежуються спільні теми, однак спостерігаються й локальні відміни.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Основний корпус памяток, проаналізованих у дисертації, належить до ХІХ-першої пол. ХХ ст. , що зберігаються в музеях України, Польщі та приватних колекціях (Львів, Київ). Особливу мистецьку цінність для наукового дослідження має збірка кераміки П. Лінинського (XV-ХХ ст. ), яку вперше повністю опрацювала дисертантка.

2. Спираючись на усталену історико-археологічну періодизацію, в роботі окреслено найстійкіші та найтиповіші графеми, які спостерігаються на памятках більшості археологічних культур з етнічної території України і збереглися аж до ХХ ст. : лінія, зиґзаґ, трикутники, ромби, сітка, спіралі, свастика, хрести, “сосонка”. Підкреслено “живучість” окремих із них унаслідок їх давнього символічного та апотропеїчного значення, а також через декоративну довершеність та прийом застосування.

3. “Вазон” розглядається як один із домінантних мотивів рослинного характеру. Вперше на численних памятках XVI-ХХ ст. показано географію поширення цього мотиву в межах України: Івано-Франківщина (Косів, Пістинь, Коломия), Чернігівщина (Ічня, Ніжин), Полтавщина (Опішне), Київщина (Дибинці) та частково у контексті європейського гончарства. Доведено, що вазоновим композиціям характерна певна амбівалентність, що виявляється у можливостях переходу одного виду в інший, зокрема гілка-букет-вазон-дерево. На прикладі памяток із музейних збірок та приватних колекцій доведено, що мотив “вазона” займав панівне місце у декоруванні кераміки.

4. Встановлено, що зображення тварин, риб та птахів характерне для тих гончарних центрів, в яких домінуючим був розпис. Визначено, що поміж тваринними мотивами на гончарних виробах перевага надавалася зображенню оленя, вола, коня, риби, птаха, іконографія яких наповнена варіативністю та локальними відмінами.

5. Доведено важливу роль в оздобленні народної кераміки України сюжетів із міфологічною, християнською та побутовою тематикою. Вперше в українському мистецтвознавстві детальному аналізові піддано розписи з зображенням Сенмурва, русалки, однорога, сирени, василіска.

6. Стверджено, що християнські мотиви та сюжети, які зустрічаються у декоруванні мисок, полумисків, дзбанків та кахель, відзначаються різноманітністю іконографічних типів, почерпнутих з іконопису, народної гравюри, ікон на склі. Існувало коло улюблених святих, з-поміж яких виділялися зображення Богоматері з Дитям, св. Миколая; рідкісними у гончарстві є зображення св. Петра і Павла. У науковий обіг введено обширний матеріал із зображеннями ангелів, церков та дзвіниць на гончарних виробах. Наголошується, що українські гончарі творчо підходили до усталених схем.

7. Розглянуто найпоширеніші фігурні зображення та побутові сценки на посуді, іноді у співставленні з кахлевими розписами, що виявляє їх ареал та розширює характеристику образів. Завдяки віртуозності виконання, сміливому рисунку, оригінальній подачі образів та різноманітності зображених новими варіаціями в одязі гончарі досягали вражаючого ефекту композиції та індивідуальної виразності персонажів.

8. Здійснено порівняльний аналіз національних особливостей оздоблення традиційних українських керамічних виробів у словянському та частково загальноєвропейському контексті, встановлено аналоги окремих мотивів та сюжетних сцен української кераміки із виробами Білорусі, Болгарії, Німеччини, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії. Послідовне зіставлення окремих мотивів дозволяє увиразнити варіативність композиційних схем у творах українських гончарів.

9. На прикладі аналізу численних памяток встановлено, що семантика декору залежить передусім від функціонального призначення предмета, а виразність декору - від вибору композиції, мотивів, елементів та мистецької традиції. Розглянуто головні композиційні прийоми (ритму, симетрії, динаміки тощо), звернуто увагу на роль кольору.

10. Аналіз корпусу памяток гончарства дозволяє ствердити, що у декорі різних типологічних груп кераміки (мисок, тарілок, дзбанків, кахель тощо) простежуються спільні теми, однак спостерігаються й локальні відміни.

11. У декоруванні гончарних виробів тісно переплелися національна художня традиція та окремі впливи візантійського і західноєвропейського мистецтва. Гончарі завжди шукали нові декоративно-виражальні засоби як у доповненні елементами узвичаєних іконографічних схем, образів та сюжетів, так і розробці низки орнаментальних мотивів. Це було повязано з національним менталітетом, глибокими традиціями, цілим спектром вірувань та обрядів, специфікою матеріалу тощо.

12. Для вивчення іконографічних типів декору традиційної кераміки вперше в українському мистецтвознавстві використано графічно-схематичний метод. Це дозволило зясувати, що варіативність композицій в оздобленні гончарних виробів базується на великій кількості мотивів, більшість з яких характерні для інших видів декоративно-ужиткового мистецтва.

13. Зясовано, що в декоруванні української кераміки важлива роль належала традиціям. Це проявлялося у передачі з покоління в покоління домінантних мотивів та елементів, які з плином часу модифікувалися, збагачувалися деталями, що створювало оригінальні композиційні ефекти.

14. Таким чином, розглянуті домінантні мотиви в декорі української кераміки виявляють основний семіотичний зміст і стилістичний характер національно-мистецького субстрату орнаментики.

15. Дисертація відкриває перспективи для подальших наукових досліджень ліпного і технологічного декору кераміки, традиційного оздоблення виробів зі скла, художнього металу, кістки та рогу тощо.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Івашків Г. Експедиція на Волинь (спостереження, розповіді гончарів, знахідки) // Народознавчі Зошити. - 1995. - № 6. - С. 371-377.

2. Івашків Г. Колекціонери та колекції народної кераміки (До 100-річчя Музею при Науковому Товаристві ім. Т.Шевченка) // Народознавчі Зошити. 1997. - № 3. - С. 195-197.

3. Івашків Г. Хрест в українській кераміці // Українська хрестологія. Спеціальний випуск “Народознавчих Зошитів”. - Львів, 1997. - С. 109-118.

4. Івашків Г. Вадим Щербаківський і його студія “Основні елементи орнаментації українських писанок та їхнє походження” / Вступ. ст., упоряд. і прим. Г. Івашків // Українознавство: документи, матеріали, раритети. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - С. 219-278.

5. Івашків Г. Мотив “вазона” в українській народній кераміці XVI - першої половини ХХ ст. // Народознавчі Зошити. - 2000. - № 5. - С. 860-889.

6. Івашків Г. Релігійні мотиви та сюжети в українській народній кераміці // Народознавчі Зошити. - 2001. - № 1-2. - С. 313-322.

7. Івашків Г. Мотив “волошки” у декоруванні керамічних виробів // Український керамологічний журнал. - 2002. - № 4. - С. 40-42, 88-95.

8. Івашків Г. Жива книга кахельного ремесла // Український керамологічний журнал. - 2002. - № 3. - С. 34-42.

9. Івашків Г. Відгомони архаїки // Артанія. Феноменологія української традиційної культури (V Гончарівські Зібрання). - 1999. - № 5. - С. 42-43.

10. Івашків Г. Гончарство // Альманах “Старосамбірщина”. - Старий Самбір, 2001. - С. 63-67.

11. Івашків Г. Деякі штрихи до творчого портрета Олекси Бахматюка // Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва. Тези IV Гончарівських читань. - К., 1997. - С. 32.

12. Івашків Г. Символи у народній кераміці поч. ХІХ - кін. ХХ ст. // Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст. Тези V Гончарівських читань. - К., 1998. - С. 57.