Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму - Автореферат

Проблему свободи і необхідності філософія тривалий час розглядала як антиномію: або все підпорядковане необхідності - тоді не може бути свободи, або ж є свобода, яка заперечує необхідність. Морально-етичне вчення Декалогу ґрунтується на усвідомленні неперевершеної цінності особи як такої, гармонійному поєднанні інтересів батьків і дітей («шануй батька свого і матір свою, щоб добре тоді жилося на землі»), цінності людського життя («не вбивай»), гарантії недоторканості особи і посягань на її гідність («не свідчуй неправдиво на свого ближнього»), цінності і чистоти шлюбних відносин («не чини перелюбу»), захисті матеріальних інтересів і прав власності особи («не кради», не жадай того, що належить ближньому). Усвідомлюючи свій обов» язок перед Богом і людьми, церква АСД сьогодні виставляє одним з перших в своїй діяльності (особливо в просвітницькій і проповідницькій) питання біблійного розуміння шляхів єднання свободи і закону, взаємовідносин особи і суспільства, зумовленості потреб і можливостей, які на нових засадах духовного розуміння і тлумачення, продиктованих об» єктивізацією суспільного розвитку, ведуть до громадянського миру і міжконфесійної співпраці в ім» я примноження соціального і економічного добробуту. Однак дослідники ще не ставили перед собою спеціального завдання з питань поглибленого наукового дослідження Десяти заповідей (Декалогу) як духовного мірила і засобу виховання особи як члена суспільства; у цих дослідженнях непослідовно й однобічно проводиться філософський аналіз заповідей, особливо в прикладному (емпіричному) розуміння. Проте ще не знайшли належного богословсько-релігієзнавчого осмислення морально-етичний аспект категорії свободи в науковій та богословській їх інтерпретації, закон Десяти заповідей, як універсальне мірило норм життя людини, взаємозв‘язок і взаємовплив морального закону Десяти заповідей і категорії свободи, а також реалізація духовної свободи особи у філантропічному служінні суспільству.Визначаючи місце і роль свободи в духовному розвитку людини, дисертант зробив ретреспективний аналіз реалізації духовної свободи в процесі розвитку християнства, морально-етичні ідеали якого грунтувалися на Декалозі в новітній інтерпретації (див. Аналізуючи різнобічність людської діяльності, автор обґрунтовує висновок, що вона можлива лише як наявність складової за сутністю і спрямованістю свободи, де ведучою є моральна (духовна) свобода. Досліджуючи значення проблеми свободи у християнстві, дисертант звертається до порівняльного аналізу поняття свободи. Аналізується розвиток західної і східної філософсько-теологічної думки, починаючи від «отців церкви», її вплив на розвиток дуалістичного поняття свободи, яке відтворюється у поняттях тих часів - тваринному та духовному (істинному) світі. З позиції релігієзнавства і біблієзнавства автор подає своє тлумачення та осмислення кожної із десяти заповідей, повязуючи його з сьогоденними проблемами відносин людини і суспільства, вказуючи на їх місце в ієрархії духовних цінностей людини і суспільства, реалізації свободи особи.