Вивчення поняття персоналу підприємства, що являє собою сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку. Дослідження процесу формування трудового потенціалу в Україні, а також еміграції висококваліфікованих працівників.
Трудові ресурси на підприємстві - це обєкт постійного піклування з боку керівників підприємства. Роль трудових ресурсів суттєво підвищується в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його висока наукоємність, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги до робітника, підвищили значення творчого ставлення до праці та високого професіоналізму. Це повинна бути команда однодумців і партнерів, здатних усвідомлювати, розуміти і реалізовувати задуми керівництва підприємства.Під управлінням персоналу підприємства розуміється цілеспрямована діяльність керівництва підприємства і відповідних підрозділів, що включає розробку кадрової політики й управлінських рішень щодо керування людьми на підприємстві. володіння визначеними якісними характеристиками (професією, спеціальністю, кваліфікацією, компетентністю й ін.), наявність яких визначає діяльність працівника на конкретній посаді чи робочому місці, а отже, віднесення його до однієї з категорій персоналу: керівників, фахівців, інших службовців (технічних виконавців), робітників; Висококваліфіковані - робітники, які виконують висококваліфіковані (особливо складні та відповідальні) роботи. Це робітники, які пройшли тривалу (понад 2-3 роки) спеціальну підготовку, володіють глибокими знаннями зі спеціальності, мають великий практичний досвід, періодично проходять стажування (наприклад, робітники з обслуговування, з налагодження та ремонту електронного та іншого особливо складного устаткування, виготовлення інструменту тощо). Конкретний рівень кваліфікації робітників у певній галузі промисловості визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних характеристик робіт і професій, згрупованими за виробництвами і видами робіт у вигляді Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД).На сучасному етапі економіка України відчуває гострий дефіцит кваліфікованих робітників у галузях матеріального виробництва тому, традиційно важлива проблема формування якісної робочої сили в сучасних умовах набуває нових аспектів актуальності. Кадрове забезпечення галузей економіки з урахуванням реальних потреб ринку праці та вимог до якості робочої сили є одним з економічних ресурсів і найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, зростання обсягів виробництва й підвищення якості продукції та послуг, забезпечення випуску підприємствами конкурентоспроможної продукції. Особливої актуальності набуває питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації робітників. Саме тенденції розвитку промислового виробництва, підвищення вимог роботодавців до якості робочої сили висвітлили одну з найважливіших проблем економічного розвитку країни - дефіцит робітничих кадрів. Задоволення потреб економіки країни у якісній робочій силі потребує розробки ефективного механізму формування кадрового забезпечення в системі професійно-технічної освіти й удосконалення відповідної державної політики у даному напрямі.Кожен пятий працедавець в Україні вважає низький рівень кваліфікації робочої сили проблемним фактором для свого бізнесу. Труднощі через низький рівень кваліфікації персоналу виникає у третини керівників підприємств оборонної промисловості та сільського господарства. Близько 9% роботодавців видобувної промисловості вважають, що низький рівень кваліфікації робочої сили є для них найбільшою проблемою роботи на ринку. Згідно з проведеним дослідженням Світовим банком ринку праці в Україні, кожна пята компанія в Україні вважає недостатні знання та навички існуючих на ринку працівників більш серйозною перешкодою для свого функціонування і розвитку, ніж проблеми, повязані з фінансуванням, корупцією та дозволами, необхідними для ведення бізнесу. Відсутність потрібного переліку професійних навичок називають основною проблемою 25 % компаній в Україні, що збільшили протягом трьох останніх років кількість своїх працівників, і 15 % компаній, які не розширювали свого штату.Тому виїзд кваліфікованої робочої сили за кордон традиційно вважають великою проблемою країн, що розвиваються, які програють у конкуренції за кадри більш розвиненим країнам. Водночас, за умов глобалізації зявляється новий погляд на проблему «витоку розумів»: еміграція кваліфікованих кадрів дає можливість країнам-донорам здобути істотні переваги. У сучасному світі країна може розвиватися як за рахунок внутрішнього людського капіталу, так і за рахунок використання власних людських ресурсів за кордоном. Таким чином, повернувшись, вони можуть принести набагато більше користі Україні, а державі набагато менше доведеться витрачати коштів на створення необхідних умов для розвитку талантів усередині країни. Якщо через еміграцію країна втратить критичну масу добре освічених і діяльних людей, вона потрапить до замкненого кола деградації робочої сили й виробництва, для виходу з якого будуть потрібні набагато більші ресурси, аніж для створення умов для роботи талановитим людям, доки вони ще є в країні.Дефіцит виникає тоді, коли виникає проблема з поєднанням вмінь та навичок людини з її квал
План
Зміст
Вступ
1 Персонал підприємства: класифікація, структура
2 Формування трудового потенціалу в Україні
3 Дефіцит кваліфікації й навичок в Україні
4 Еміграція висококваліфікованих кадрів
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
