Можливості для взаємозв"язків між природними системами та вбудованим середовищем в лендформній архітектурі. Проектування будівель та структур, які еволюціонують протягом часу та відповідають на природні кліматичні зміни та потреби користувачів.
У квітні 2009 року у Прінстонському університеті, США відбулась конференція “Лендформні будівлі: Архітектура Нового Ландшафту” (“Landform Building: Architectures New Terrain”), за участі Стена Аллена (Stan Allen Architect), Інакі Абалос (Abalos Sentkiewicz Arquitectos), Вісенте Гуалларта (Guallart Architects), Майкла Якоба (Universite de Geneve), Майкла Мальтзана (Michael Maltzan Architects), Моніки Понсе де Леон та Надера Терані (Office DA), Фабіана Шурера (Design-to-Production), Маріон Вейсс та Майкла Манфреді (Weiss/Manfredi Architects), Мірко Зардіні (Canadian Centre for Architecture), метою якої було дослідити напрямки у яких ландшафт є маніфестом для архітектури [1], [5], [10]. Опублікована у 20 1 1 році книга Стена Аллена “Landform Building Architectures New Terrain” була першою публікацією у напрямку лендформної архітектури яка досліджувала взаємозвязки природи та архітектури у сучасній архітектурній практиці феноменологічні формування зелених дахів штучних гір будівель які заглиблюються в землю та ландшафтів, які здіймаються в повітря [4]. Проте, сучасні стратегії імітації форми виходять за межі біоморфізму 1950-их та 6 0-их років, де архітектор не просто відтворює форми природи, а моделює процес генерації форми Працюючи з сучасними програмами моделювання та цифровими технологіями сьогодні вже можливо розвивати нові конфігурації що змінюють свою форму у відповідь на специфічні сили чи обмеження структурних кліматичних та програмних Проте існують певні концептуальні обмеження у використанні біологічної метафори попри те що результатом може бути динамічна форма адаптація будівлі є дуже повільною Методи проектування, що є передумовою для формування лендформних проектів, створені для генерування динамічних споруд, проте будівлі самі по собі є статичними. Отримані форми можуть нагадувати природу, але потенціал еволюції будівлі є дуже малим Саме тому біологічна метафора стала основою розвитку напрямку лендформної архітектури де за основу проектування міст будівель та ландшафтів було взято біологічні особливості та екологічні процеси лендформна архітектура подібно до біологічних організмів та екологічних систем розвивається, еволюціонує, змінюється під впливом сил та процесів [1, ст. Впродовж першої декади 1 990-х років молоді архітектурні фірми, такі як UN Studio, Foreighn Office Architect, MVRDV були одними з перших, хто розпочали проектування проектів які повною мірою розкривали потенціал ландшафту та інфраструктури. їх проекти розглядали архітектуру, як безперервний потік інформації перетік ландшафту у будівлю та важливість людей у цьому середовищі їх вивернуті або складені поверхні пропонували нові форми звязку нової програмної конфігурації та нову естетичну гладкість поверхонь [10].Лендформні будівлі стають частиною існуючого середовища або створюють нові природні форми які розчиняються у ландшафті або створюють новий.
Вывод
Лендформні будівлі стають частиною існуючого середовища або створюють нові природні форми які розчиняються у ландшафті або створюють новий. У лендформній архітектурі основна увага надається природі та її ролі на культурний взаємозвязок людини та проектованого середовища. У архітектурній практиці зявляється нова метафора - де природа постає основним джерелом натхнення та пошуку форми. У центрі будь -яких архітектурних маніпуляцій та створень стають природа природні форми та екологічні процеси Природні форми провокують користувачів цінувати не лише естетичні характеристики будівлі а й можливість розуміння та їх експлуатації не лише відповідно до програми будівлі а набагато ширше - за допомогою рецепторів слуху доторку нюху а також емоційних відчуттів Такі будівлі проектуються з метою адаптації до території топографії та екосистем Саме тому, лендформні структури та будівлі, які імітують природу походять від розуміння природніх форм та природніх процесів
Список литературы
1. Allen, S., & MCQUADE, M. (2011). Landform building: Architectures New Terrain. Baden: Schirmer/Mosel.
2. Somol R.E. (2002). All Systems Go! The Terminal Nature of Contemporary Urbanism. Munich:Prestel
3. Rossi, A. (1982). The Architecture of the City. New York: MIT Press.
4. Wilke, B., (2016). Stan Allen: The Geological Turn. Applied Research and Design.
5. Balmori, D., & Sanders, J. (2011). Groundwork: Between landscape and architecture. New York: Monacelli Press.
6. Auge, M. (2008). Non-places: Introduction to an anthropology of supermodemity. London: Verso.
7. Brand, S. (1994). How buildings learn: What happens after theyre built. New York, NY: Viking.
8. DEYOUNG, D. B., & Hobbs, D. (2009). Discovery of design: Searching out the Creators secrets. Green Forest, AR: Master Books.
9. Manfredi, M. A., & Weiss, M. (2008). Weiss/Manfredi: Surface/ subsurface. New York: Princeton Architectural Press.
10. Hagan, S. (2001). Taking shape: a new contract between architecture and nature. Oxford: Architectural Press.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
