Пояснення Платона причин виникнення тиранії, її критика. Його бачення ідеальної держави. Встановлення в ідеальній державі суворої цензури над думками людей. Необхідність знищення приватної власності. Принципова спорідненість платонізму з тоталітаризмом.
Не випадково двома найбільшими творами Платона стали книги, назви яких говорять самі за себе - «Держава» і «Закони». Політико-правова тематика досліджується і в інших численних платонівських діалогах, таких, як «Апологія Сократа», «Політик», «Крітій», «Протагор» та інші-усіх цих праць їх автор постає перед нами як великий філософ держави, права і політики. Це завжди призводить до суцільної втрати моральних орієнтирів, до згубної переоцінки цінностей: «невігластво натовп називає освіченістю, розгнузданість - свободою, розпусту - прекрасним благодіянням, безсоромність - мужністю» («Держава», 561). Загалом же для людей, які живуть в умовах порочного державного ладу, стає характерним хибний вибір цінностей, ненаситне прагнення до псевдоблаженства: у полісах, де встановилася тимократія (влада честолюбців), це проявляється у нестримній пристрасті до воєнних успіхів, в олігархії-до багатства, в демократії-до безмежної свободи. Створивши нормативну ідеальну модель «абсолютно досконалої держави» (у книзі «Держава» це був аристократичний устрій, а в «Законах» - зєднано воєдино два начала: монархію і демократію), він прагнув перетворити цю теоретичну конструкцію в основу для здійснення «єдино правильної» політики." Якими ж були компоненти цієї моделі?Спільність (усуспільненість), рівність і колективізм - основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як «відкрите суспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим».
Вывод
Спільність (усуспільненість), рівність і колективізм - основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття.
Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як «відкрите суспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим». Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По-перше, тому, що йдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно-політичного життя як античності, так і сучасності,- про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо-деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур - вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні.
Список литературы
1.Вебер М. Избранные произведения. -М., 2000.
2.История политических и правовых учений. Древний мир. -М.,1988.
