Традиції як елементи культури, що передаються від покоління до покоління. Особливості зародження традицій. Специфіка традицій українців за кордоном. Підвищення культурного рівня свідомості українців. Вплив Радянського союзу на українців та культуру.
Традиції - відгомін минулого, котрий повинен лунати в серцях кожного українця, але чомусь порожнеча. У школі пафосно заявляли, що багатий український народ на традиції, звичаї, що велична історія наша, але сьогодення констатує нам прикрий факт - все це утопічні байки, бо якось те величне минуле не відображається у свідомості теперішнього покоління, хіба вони усвідомлюють цінність всього цього, невже докладають хоч мізерних зусиль , аби відродити втрачене? Також це поняття диференціюється за історичними періодами, тобто за дефініцієм, традиція - це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу, або набутий досвід, котрий утілює певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, а кожен історичний період диктував своє розуміння тих чи інших традицій. Це, наприклад, жертвопринесення, традиції, які супроводжували певні етапи життя народу: народження, весілля, смерть. Знаходячись в іншому національному середовищі - українці зуміли зберегти традиції, культуру свого народу, внести творчий доробок у розвиток його духовної скарбниці.Загалом, у культурі кожного народу мусять бути люди, які не дають загаснути, не дають примхливому менталітетові вкритися єлейним пилом солодкової самозакоханості, цитуючи ще одного титана Івана Франка, «гавкають раз в раз, щоби вона (Україна) не спала».
Вывод
Загалом, у культурі кожного народу мусять бути люди, які не дають загаснути, не дають примхливому менталітетові вкритися єлейним пилом солодкової самозакоханості, цитуючи ще одного титана Івана Франка, «гавкають раз в раз, щоби вона (Україна) не спала».
Іван Андрусяк
Мабуть, ми найбагатший народ, бо володіємо душею наших предків, їхнім минулим. Джерело наших історичних традицій поки що ллється, але всохне воно не забаром. Байдужість до своєї нації, до її історичного минулого - страшна хвороба, яка призводить до повільної смерті народу, до його забуття.
Босими ногами, по розпеченій родючій землі, у вишиваній сорочці, з розкішним вінком і калиною в долонях, із гімном на вустах, зіпявшись на коліна, тонучи на жовто-блакитному тлі неба та степу, сновигає Україна, просячи напоїти цілющим джерелом - памяттю поколінь…
Знайдіть в собі Україну, її самобутність, її унікальність, її неповторність, знайдіть традицію, завдяки котрій ще існує народ український. Не вбивай її у своєму серці, впусти, просякнися нею, відчуй кожен порух душі своєї Батьківщини!
Список литературы
1. Лановик М. Усна народна творчість. -К. : Знання - Прес, 2005. - 591с.;
2. Супруненко В. Витоки нації, символи, вірування, звичаї та побут українців. - Запоріжжя: МП «Берегиня», 1993. - 136с.;
3. Довжук І. Історія культури України. -Луганськ, 2009. - 551 с.
