Ідеї екзистенціалізму в образах західноєвропейського кіномистецтва 60 - 80-х роках ХХ століття - Автореферат

Актуальність теми зумовлена злободенністю проблематики екзистенціалізму, що підсилюється духовними змінами, в умовах яких зараз живе увесь світ, а також соціальними, культурними та політичними метаморфозами, з якими довелося зіткнутись нашій країні в останні десятиліття. Кінематограф впродовж свого існування як вид мистецтва й форма самосвідомості культури постає індикатором духовних процесів у суспільстві, жваво реагуючи на численні проблеми й дилеми, котрі супроводжують людину в її бутті. Змаління моральних вартостей героїв більшості сучасних фільмів, заниження у них ролі трансцендентного, адаптація художнього образу до рівня невибагливого глядача - усе це постає супутнім явищем і наслідком загальних процесів духовного зубожіння, прагматизму, розрахунку й корисливості, що стали компонентами антропологічного анамнезу людства нашого часу і виходять за межі проблеми співвідношення масової та елітарної культур. Обєктом дослідження є ідеї екзистенціалізму як відображення духовного стану людини у світі, які були творчо апробовані в образах визначальних фільмів провідних майстрів кіномистецтва Західної Європи 60-80-х років ХХ століття. На підставі теоретичного аналізу даного положення автором зроблено низку висновків, які складають наукову новизну і виносяться на захист: v виявлено провідні чинники того, що саме у 60-80-х роках ХХ ст. західноєвропейське кіномистецтво суголосно з людинознавчими пошуками представників екзистенціалізму було обернене до осмислення долі людини у світі;У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено звязок із науково-дослідницькою роботою кафедри, на якій виконано дисертацію; вказано обєкт та предмет дослідження; проаналізовано використані в дослідженні методи; сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну положень, які виносяться на захист; висвітлено теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію дослідження та його структуру. У другому підрозділі («Онтологічна проблематика та її антропологічні виміри») наголошено, що вихідні окреслення екзистенціалізму як аналітики людської субєктивності слід шукати в онтологічній проблематиці, тож кінематографічна рефлексія людського буття постає основою для подальшого розгортання міркувань щодо конкретних рис і суперечностей існування людини. У другому розділі - «Релігійні основи екзистенції в кінематографічних інтерпретаціях» - аналізуються образи етапних фільмів західноєвропейського кіномистецтва крізь призму ставлення різних напрямків екзистенціалістської філософіїї до проблеми Бога та стосунків з Ним людини у ситуації її екзистенційної трагедії. Вісконті зроблено спробу розглянути трагедію його героя крізь призму релігійної проблематики й доведено, що людина в ситуації «без Бога» постає у своїй абсолютній самотності й скінченності. Берґман у фільмі «Крізь тьмяне скло», фіксуючи, як свідомість, що спонукає людину дошукуватись вищого сенсу, стає джерелом страждань, але й доводячи жахливість ситуації долі людини, в якій згасає розум.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ