Давня Спарта - Реферат

РЕФЕРАТ На тему ДАВНЯ СПАРТА Виконала учениця 6 класу СШ № 93 Гіль О.С м. Харків-2011р. Історія Прадавньої Греції відноситься до I тисячоліття до н.е. Основні знання про державу й право Прадавньої Греції містяться в працях давньогрецьких авторів: Плутарха, Геродота, Аристотеля й ін. Відгороджені один від одного природніми перешкодами гірської країни, вони з тим більшою запопадливістю стали оберігати свою власність. Найцікавішим і разом з тим найбільш вивченим представляється процес утвору держави у двох відомих грецьких полісах - прадавніх Афінах і Спарті. Усі прадавні класики від Геродота й Аристотеля і до Плутарха сходилися на тому, що до приходу Лікурга до керівництва Спартою існуючі там порядки були потворними. Основоположник «спартанського способу життя» легендарний реформатор стародавності Лікург не тільки змінив політичну й господарсько-економічну систему Спарти, але й повністю регламентував особисте життя співгромадян. За переказом, Спарта була столицею значної держави ще до вторгнення дорян у Пелопоннес, коли Лаконію населяли нібито ахейці з царського роду, спорідненого з персеїдами, місце яких пізніше заступили пелопіди. Знову пробуджений дух насамперед виявився в остаточному підкоренні залишків ахейських жителів царями Харілаєм, Телеклом, Алкаменом, потім у боротьбі проти Мессенії, яка виникла із суперечки про прикордонні землі. Спартанці сприяли вигнанню Кіпселідів з Коринфа і Пісістратидів з Афін, звільнили Сікіон, Фокіду і кілька островів Егейського моря від їх деспотів і чинили опір могутньому Полікрату Самоському. Пелопоннеський союз (почав виникати близько 550р. до н.е., оформився близько 510-500р. до н.е.) полягав в тому, що Спарта мала головне керівництво на війні і була осередком для зборів і нарад; але цим самим вона не зазіхала на незалежність окремих держав, тому і автономія союзних держав суворо зберігалася. Поширити цю владу на Пелопоннесі не було в намірах Спарти, але загальна небезпека під час греко-перських воєн підштовхнула усі держави, крім Аргоса, перейти під начальство Спарти. Усталену в Греції владу Агесілай намагався поширити і на Малу Азію та успішно воював проти персів, допоки перси не спровокували Коринфської війни в 395 році до н.е. Після кількох невдач, переважно після поразки на морі при Кніді (394 р. до н.е.), Спарта, бажаючи скористатися успіхами зброї своїх супротивників, поступилася за Анталкідовим миром царю Малою Азією, визнала його посередником і суддею в грецьких справах і, таким чином, під приводом свободи всіх держав, забезпечила за собою першість у союзі з Персією. Обидва повинні були поступитися Філопемену, який в 192 р. до н.е. включив Спарту в Ахейський союз, але в 189р. до н.е. суворо покарав повсталих спартанців і замінив лікургові установи ахейськими. Бажаючи уникнути наклепу й підозр, Лікург покинув батьківщину й вирішив не повертатися доти, поки в Харілая не народиться спадкоємець. Після смерті Лікурга вони прийняли додаток до закону: «Якщо народ прийме неправильне рішення, геронти й царі можуть відкинути його й розпустити народні збори».