Давня Русь в період феодальної роздробленості на початковому етапі раннього феодалізму - Реферат

Актуальність цієї теми для нашого сьогодення базується на необхідності обізнаності кожного свідомого громадянина держави Україна в її давній історії, джерелах і витоках тих, чи інших суспільно-політичних процесів, що відбувалися на території нашої Батьківщини протягом минулого тисячоліття і державно-правових відносин, що їх супроводжували.Наприкінці Х - в першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині і Підкарпаття був Володимир - місто, що його заснував і назвав своїм імям князь Володимир Святославич. Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Князі, які нерідко намагалися вести самостійну політику, були в Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окремі періоди - також у Бузьку, Червені та інших містах.Для цього був один шлях - надання їм посад і, головне, маєтків, які стали базою зростання впливу боярських родів, дали їм потім змогу протидіяти спробам зміцнення князівської влади. Втягнення іноземних покровителів-угорців, а пізніше і поляків у внутрішні конфлікти боярства з князями вело до зміцнення позицій бояр і до небаченого в інших князівствах загострення їх боротьби з князівською владою. Бояри самі запросили їх, сподіваючись, що князі з Сіверськоі землі стануть слухняним знаряддям у їхніх руках. Ще 1214 р, з допомогою частини бояр угорці, які вступили в союз з Краківським князівством, захопили Галич і проголосили „королем королівства Галицького" пятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), якого одружили з дворічною польською княжною Саломеєю. Оскільки політичне безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами, які прагнули до захоплення Галичини й Волині, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр, за обєднання галицько-волинських земель набирала характеру визвольної війни за державну незалежність.Після смерті Данила Галицького (1264 р.) його син Шварно Данилович на короткий час і обєднав Галицьке князівство з Литвою. Лев Данилович (помер 1301 р.), який успадкував Львів і Перемишль, а після смерті Шварна - Холм і Галич, значно розширив свої володіння, приєднавши до них Люблінську землю і частину Закарпаття з м. Волинське і Галицьке князівства знову обєднались в руках одного князя - Юрія І Львовича, внука Данила Галицького. Скориставшись з внутрішніх заколотів в Золотій Орді, Галицьке-Волинське князівство змогло на деякий час знову пересунути південні межі своїх володінь аж до нижньої течії Дністра й Південного Буга. Показником могутності Юрія І було те, що він, як і Данило, прийняв королівський титул, іменуючи себе королем Русі (тобто, Галицької землі) і князем Володимирії(Волині).У культурному житті Галицько-Волинської землі, як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні установи - монастирі, єпископії, парафії. Ряд давніх памяток (Христинопольський апостол XII ст., Бучацьке євангеліє ХІІ-ХІІІ ст. та інші) збереглись у монастирі південноволинського села Городище (поблизу сучасного Червонограда), що був в ХІІІ-ХІУ ст. великим культурним центром. Він „був книжник і філософ, якого не було у всій землі, і опісля нього не буде". Як розповідає літопис, князь зробив щедрі пожертви церквам у своїх містах (Володимир, Бересття, Більськ, Камянець, Любомль) і єпископським кафедрам інших князівств - Луцькій, Перемишльській, Чернігівській. Якщо холмський літописець писав з точки зору вірних князю бояр, то волинський більше враховує опору князівської влади і на „простих людей" - „містичів", селян.Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство було опорою української державності, що захиталася в період феодальної роздробленості Русі. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини щодо державного устрою, правових основ, системи управління державою й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. За своєю класовою сутністю Галицько-Волинська держава була феодальною, а за формою - єдина держава з двірсько-вотчинною системою управління, на чолі якої стояв монарх - великий князь. Сформований в Галицько-Волинській державі державний апарат, його центральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас.

Зміст

Вступ

1. Особливості соціально-економічного та суспільно політичного розвитку Волинського князівства. Політики Романа Мстиславовича

2. Утворення Галицько-Волинського князівства

3. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького

4. Соціально-економічний розвиток та культура Галицько-Волинської держави

Висновок

Список використаної літератури

Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство було опорою української державності, що захиталася в період феодальної роздробленості Русі. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини щодо державного устрою, правових основ, системи управління державою й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переломний момент історії вони зберегли в українців, почуття культурної та політичної ідентичності, забезпечили подальший розвиток руської етнічної спільності і зберегли при цьому етнографічні регіональні особливості .

За своєю класовою сутністю Галицько-Волинська держава була феодальною, а за формою - єдина держава з двірсько-вотчинною системою управління, на чолі якої стояв монарх - великий князь.

Сформований в Галицько-Волинській державі державний апарат, його центральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас. Разом із формуванням і розвитком Галицько-Волинської держави складалося і продовжувало розвиватися право Давньої Русі. Найважливішою законодавчою памяткою права є Руська Правда. В той же час вона являє собою одну із найважливіших памяток середньовічного права. Право Галицько-Волинської держави, як і Київської Русі в цілому, створювалося на місцевому, вітчизняному ґрунті - “звичаєвому праві”, в ньому відображалися відносини, притаманні Русі, закріплялися порядки, обумовлені природою феодального суспільства, що складалося. Право Галицько-Волинського князівства було правом привілей. В його нормах передбачалося привілейоване становище представників пануючого класу феодалів, неповноправність і безправність народних мас. Магдебурзьке право закріплювало привілеї іноземних майстрів, які оселялися в українських містах, церковне право - привілеї церкви і священиків.

1. Субтельний О. Україна Історія. - К.: Либідь, 1991.

2. Історія України. Під редакцією В.А.Смолія. - К., Альтернативи, 1997.

3. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посібник: У 2-х ч. - Одеса, 1999

3. Історія держави і права України: Хрестоматія. - К., 1992.

4. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів, 1996.

5. Крипякевич І. Історія України. - Львів, 1990.

6. Велика історія України: У2-х томах: Том ІІ.-К: Глобус, 1993. - с. 131-132.

7. Власов В. Історія України: Підручник для 8-го кл. загально освіт. нав. закл. - К: Генеза, 2002. - с. 218-222.

8. Довідник з історії України (А-Я): Посібник для серед. загальноосвіт. навч. закладів/ за заг. Редакцією І.Підкови, К.Шуста. - К.: Генеза, 2001, - с. 662-663.

9. Історія України XV-XVIII ст. 8 кл. навч.-метод. Посібник для вчителів, студентів, - Х. - Скорпіон.

10. Крипякевич І.П. Історія України. - Львів: Світ, 1990. - с. 223.

11. Смолій В.А. Володарі гетьманської булави. - с. 535-553.

12. Субтельний О. Історія України. - К., 2000.

13. Полонська-Василенко Н. Історія України. - К., 1999.

14. Українознавство. В 4-х книгах. - К., 1994-1996.

Размещено на .ru