Давньоєгипетські міфи про світобудову (за матеріалами 17-ї глави Книги Мертвих) - Автореферат

До числа таких лакун в єгиптологічній історіографії потрібно віднести 17-у главу Книги Мертвих - важливу памятку духовної культури Стародавнього Єгипту, зміст якої давно заслуговує спеціального дослідження. 17-а глава Книги Мертвих вже давно зацікавила дослідників, однак, незважаючи на увагу багатьох єгиптологів, питання про місце даних, що містяться в ній у комплексі давньоєгипетських релігійно-міфологічних уявлень про світобудову доби Нового царства поки ще не можна вважати закритим. Враховуючи важливість памятки, актуальність дослідження, спеціально присвяченого даному аспекту міфологічного змісту 17-ї глави Книги Мертвих і розгляду в звязку з цим проблеми її призначення і місця в масиві паралельних міфологем, відображених в релігійно-міфологічній, заупокійній і магічній літературі Стародавнього Єгипту давно назріла. Предметом дослідження є конкретні міфологічні сюжети про світобудову, які піддаються реконструкції та інтерпретації на основі порівняльно-історичного аналізу тексту і ілюстрацій (віньєток) 17-ї глави Книги Мертвих, як структуруючого джерела: - Космогонічний міф Дослідження проведено з використанням конкретних методів роботи - комплексного підходу до проблеми, що вивчається; критично-порівняльного і системного аналізу, що забезпечує правильний і найбільш оптимальний шлях в науковому вивченні складного комплексу міфологічних уявлень, викладених в конкретному джерелі - 17-й главі Книги Мертвих, в контексті загальних процесів історичного розвитку релігії і міфології Стародавнього Єгипту на етапі Нового царства, і дозволяє привязати предмет дослідження до конкретних хронологічних рамок, прослідити уявлення, що розглядаються, в діахронічному розвитку.Перший розділ роботи - “Книга Мертвих, її місце в давньоєгипетській заупокійній літературі, 17-а глава Книги Мертвих” - складається з трьох підрозділів: 1.1. Робота складається з двох частин: перекладу тексту і порівняно короткого коментарю лексичного і міфологічного змісту глави. Заслуга дослідника полягає в тому, що він демонструє відмінності і подібності між ранньою і пізньою версією і вказує на глоси, що доповнили главу у Новому царстві. Існують спеціальні монографії про 17-у главу Книги Мертвих, однак, усі з акцентом на лексико-граматичний аналіз тексту. Тексти, що містяться в Книзі Мертвих є гетерогенними і були складені в різний час: багато глав сягають часів створення Текстів пірамід Давнього царства і Текстів саркофагів Середнього царства.У ІІ Перехідному періоді відбувається накладення на текст нових глосів, що відрізняють 17-у главу Книги Мертвих Нового царства (місцем складання цих глосів ми здогадно вважаємо абідоський “Дім життя”). Поява нових глосів 17-ї глави відбувалася не внаслідок нерозуміння значення тесту Середнього царства, як вважають деякі дослідники. Основна мета глосів 17-ї глави - доповнення існуючого тексту новими, локальними версіями, що іноді істотно розходилися в деталях з базовою міфологемою, але не суперечили їй в загальному сюжеті. Викладені в глосах глави локальні міфи не затверджують єдину систему загальноприйнятих уявлень (догм), а відображають різні, при цьому часто протилежні варіанти тлумачення одного і того ж міфологічного сюжету. Стилістика тексту 17-ї глави Книги Мертвих, що викликала дискусію серед єгиптологів, вказує на “довідковий” або “енциклопедичний” характер тексту (внаслідок схожості її стилістики з джерелами “довідкового” характеру (особливо з Pap.У взаємодії двох деміургів, Атума і Ра, в 17-й главі відображено феномен дихотомії “далекий бог - близький бог”. З цього можна зробити висновки: 1) Дані глави підтверджують відсутність уявлень про Хапі, як деміурга в період Середнього царства, і появу їх в Новому царстві. Між богом-творцем і створеними ним богами складаються особливі відносини підкорення, коли боги не можуть заподіяти шкоду своєму творцеві і утворюють, як частини його тіла, свиту (оточення), найтіснішим образом з ним повязану. Для визначення таких відносин між творцем і його божественними витворами ми пропонуємо використати термін “відношення плоті”, в протилежність генеалогічним відносинам кровної спорідненості між богами, що паралельно існували в геліопольському богословї. Людство повстало проти творця, богів і створеної ними довершеної світобудови (MAA.t).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Уявлення про становлення світобудови в 17-й главі Книги Мертвих є збірним міфом, в основу якого покладені сюжети різного локального походження. У взаємодії двох деміургів, Атума і Ра, в 17-й главі відображено феномен дихотомії “далекий бог - близький бог”. Атум - це “далекий бог” (deus otiosus), а Ра - “близький бог”. Космогонія 17-ї глави вказує, також, на творчі функції води і водних божеств - Нуна і Хапі. З цього можна зробити висновки: 1) Дані глави підтверджують відсутність уявлень про Хапі, як деміурга в період Середнього царства, і появу їх в Новому царстві. 2) звичайно інертний бог первісного океану Нун міг виступати як активний бог-творець.

Боги Енеади - названі по іменах частини тіла свого творця, тобто його плоть. У цьому уявленні відображається віра в творчу силу божественного слова, що знайшли продовження в християнстві. Між богом-творцем і створеними ним богами складаються особливі відносини підкорення, коли боги не можуть заподіяти шкоду своєму творцеві і утворюють, як частини його тіла, свиту (оточення), найтіснішим образом з ним повязану. Для визначення таких відносин між творцем і його божественними витворами ми пропонуємо використати термін “відношення плоті”, в протилежність генеалогічним відносинам кровної спорідненості між богами, що паралельно існували в геліопольському богословї.

У фрагменті 17-ї глави про сонячного кота, змія і дітей BDST відображена міфологема про “гріхопадіння” людства. Образ зла (icf.t) зявляється у вигляді змія - добуттєвого стану творця. Людство повстало проти творця, богів і створеної ними довершеної світобудови (MAA.t). Як і в інших давньосхідних міфологіях ініціатором цієї події був змій зла. Людство йде на заколот проти творця по своєму вільному волевиявленню і цим створює розрив зі своїм творцем, порушивши заборону верховного божества до пізнання icf.t. Наслідком заколоту стає поділ профанного і сакрального світів - важливий етап становлення світобудови. Творець покидає світ людей і підноситься на небо. Тільки на цьому етапі космогонічного міфу відбувається відокремлення неба від землі і поява Дуату - потойбічного світу померлих.

Фрагмент глави з описом міфу про “гріхопадіння” супроводить віньєтка із зображенням кота, який ножем відрізає голову змієві. Інтерпретація віньєтки в контексті міфа про “гріхопадіння” дозволяє встановити її звязок з текстом. Малюнок в метафоричній формі передає сюжет про боротьбу творця з людством. Змія віньєтки в контексті викладу глави потрібно персоніфікувати під імям BDST. Згадані в тексті “діти BDST” - це образ бунтівного людства.

На віньєтці 17-ї глави із зображенням двох левів, названих “вчора” і “завтра” і підтримуючих “горизонт” і “небо” показані втілені у левах боги Ра і Осіріс. Образ левів потрібно розуміти як темпоральний, тобто як символічне зображення вічностей Нехех і Джет. Сукупність образів космографії віньєтки зображає цілісну модель всесвіту (світобудову), що поєднує простір і час.

Стилістика тексту 17-ї глави вказує на “довідковий” характер речіння. Воно є “енциклопедією” знань про інобуття тісно переплетених з давніми міфологічними сюжетами про світобудову, її мета - служити путівником по світу інобуття. Призначення глави як “путівника” - посмертне переродження людини в іншому світі, її перехід до нової форми існування, що досягається за допомогою сили сакрального знання.

Розуміння призначення 17-ї глави Книги Мертвих дає можливість визначити те місце, яке займало це речіння в загальній структурі оповідання Книги Мертвих. Як путівник по замогильному світі оповідь17-ї глави займає місце посмертної подорожі людини між похованням і судом душ Осіріса. “Дія” глави - це початок “переходу” і посмертних трансформацій в потойбічному світі, що підтверджує вислів заголовної рубрики: “після того, як причалив він”, повязаний з ідеєю посмертного переправлення через ріку, як переходу кордону світу живих і мертвих. Отже, магічна дія глави починається не відразу після смерті людини, а лише після його вступу (переправи) в потойбічний світ, царство Осіріса. Описана подорож людини відбувається не тільки в просторовому, але і у часовому вимірюванні - міфи, що містяться у вислові відображають всі етапи “міфологічної історії” становлення світобудови, від створення і до міфів осірічного циклу. 17-та глава Книги Мертвих - унікальний по своїй змістовності путівник по потойбічному світі. Вона відображає світогляд єгиптян періоду її створення в головному питанні теологічної системи - способі воскресіння і досягнення вічного життя у потойбічному світі.

Публікації по темі дисертаційного дослідження

СТАТТІ

До питання про походження 17-ї глави давньоєгипетської Книги Мертвих // Східний Світ. - К., 2001.- № 2, 2000. - С. 43-58.

Древнеегипетский миф о солнечном Коте, Змее и “детях Bds.t” (по материалам 17-й главы Книги Мертвых) // Orientalistica Juvenile. Сборник работ молодых сотрудников и аспирантов. - Москва: Институт востоковедения РАН, 2003. - Вып. 4. - С. 14-49 (в печати).

К вопросу о мифо-темпоральных представлениях древних египтян. Вечность “Нехех” и вечность “Джет” в 17-й главе Книги Мертвых // Вісник Київського інституту “Словянський університет”. - К., 2000. - Вип. № 7. “Історія”. - С. 227-237.

Космография Вечности в Древнем Египте (к интерпретации одной виньетки Книги Мертвых) // Культурное наследие Египта и Христианский Восток. (Материалы международных научных конференций) - Москва: Институт востоковедения РАН, 2002. - Вып. 1. - С. 227-280.

Миф о грехопадении в Древнем Египте и его коннотации в 17-й главе Книги Мертвых // Вісник Київського Славістичного університету. - К., 2003. - Вип. 14. “Історія”. - С. 187-220.

17-а глава давньоєгипетської Книги Мертвих // Східний Світ. - К., 2002. - № 2, 2001. - С. 29-65.

17-я глава Книги Мертвих і космогонія // Сходознавство. - К., 2000. - № 9-10. - С. 109-132.

17-я глава Книги Мертвых (перевод и комментарий) // Труды Центра египтологии им. В. С. Голенищева Российского государственного гуманитарного Университета. - Москва: Фундамента Пресс, 2002. - Вып. 1. - С. 47-92.

ТЕЗИ

Один мифологический сюжет 17-й главы Книги Мертвых // V Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (м. Київ, 10-12 жовтня 2001 р.). - К., 2001. - С. 39-41.

17-а глава Книги Мертвих. Теологічний диспут у Стародавньому Єгипті? // IV Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції присвяченої 2000-й річниці Християнства (м. Київ. 13 - 15 вересня 2000 р.). - К., 2000. - С. 47-50.

“Картография” загробного мира в древнеегипетской заупокойной литературе // VI Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції присвяченої 2000-й річниці Християнства (м. Київ. 30 - 31 жовтня 2002 р.). - К., 2002. - С. 58-63.

Размещено на .ru