Дізнання в митних органах - Автореферат

У 1992 році до вітчизняного кримінально-процесуального законодавства внесено зміни, які розширили перелік органів дізнання, включивши до нього митні органи. Це потребувало науково обґрунтованого переліку установ Митної служби України, які виконують функції органу дізнання, визначення правового статусу керівника такого органу та працівників, що здійснюють провадження дізнання. Для досягнення цієї мети в процесі дослідження ставилися такі задачі: - визначити роль митних органів у системі субєктів кримінально-процесуальної діяльності, а у звязку з цим зясувати сутність дізнання, здійснюваного митними органами, а також процесуальне положення начальника митного органу, керівника відділу дізнання та інших осіб, що беруть участь у провадженні дізнання; вивчити питання взаємодії та розмежування повноважень відділів дізнання з іншими структурними підрозділами митних органів; проаналізувати особливості контрольних та процесуальних функцій митниць, регіональних митниць та Департаменту боротьби з контрабандою Державної митної служби України у контексті гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян та засобів їх захисту; Системно-структурний метод застосовувався при визначенні місця митних органів у системі субєктів кримінально-процесуальної діяльності, зясуванні сутності дізнання, здійснюваного митними органами, процесуального положення керівника митного органу та дізнавача митниці як учасників кримінального процесу.Запропонована власна модель структурної організації підрозділів митних органів, при якій керівник є начальником органу дізнання і несе повну відповідальність за організацію боротьби з контрабандою в зоні діяльності підпорядкованої митниці; підрозділ по боротьбі з контрабандою є окремою структурною одиницею, яка виконує кілька напрямків роботи: протидію незаконному переміщенню наркотичних і вилучених з легального обігу речовин; аналітичну роботу по узагальненню інформації з метою спрямування діяльності; провадження в справах про порушення митних правил; оперативне реагування та пошукові дії; керівником цього підрозділу є заступник начальника митниці. У підрозділі 1.2 „Порівняльна характеристика повноважень митних органів у розслідуванні злочинів „на кордоні”” аналізуються міжнародні угоди та законодавчі акти ряду країн із питань діяльності митних органів, у результаті чого зясовується, що митні органи Російської Федерації розслідують у формі дізнання кримінальні справи про злочини, передбачені ч.1 ст. У підрозділі 2.1 „Особливості порушення кримінальної справи митними органами” на підставі аналізу семирічної практики порушення та провадження невідкладних слідчих дій у справах про контрабанду трьома митницями автор розкриває специфіку умов та процедури прийняття процесуальних рішень на першій стадії кримінального судочинства. Докази у справі про митні правопорушення розглянуті та згруповані у контексті їх можливого використання в кримінальному судочинстві: 1) речові докази (предмети, що стали безпосереднім обєктом порушення митних правил, предмети із спеціально виготовленими тайниками і такі, що були знаряддям вчинення, зберегли на собі сліди протиправної поведінки, та інші, які можуть бути засобами встановлення фактичних обставин справи); 2) документи, складені в процесі здійснення працівниками митних органів митного оформлення та процесуальних дій (митна документація, протоколи про порушення митних правил, обстеження, вилучення тощо, постанови, вимоги, доручення); 3) документи, видані іншими органами, установами й організаціями або складені громадянами, якщо в них містяться дані про факти, що мають значення для справи (експертні висновки, довідки, товаросупровідні та інші документи на переміщувані товари); 4) пояснення особи, що вчинила порушення митних правил, і свідків; 5) належним чином зафіксовані показання спеціальних технічних засобів (вимірювальних, пошукових, оглядових), що застосовувались при митному оформленні або провадженні. Підрозділ 2.2 „Невідкладні слідчі дії, що проводяться митними органами в справах про контрабанду” містить характеристику трьох найбільш розповсюджених практичних ситуацій, що мають місце при виявленні контрабанди, у залежності від характеру яких планується організація розслідування: перша має місце при відсутності або недостатності інформації про особу, що вчинила злочин; друга - коли у митниці є достатньо інформації про особу, причетну до контрабанди, але її місцезнаходження невідоме або вона знаходиться за межами України; третя складається у випадку наявності достатньої інформації як про обставини вчинення злочину, так і про місцезнаходження підозрюваного.У дисертації теоретично узагальнені результати комплексного дослідження проблем провадження дізнання митними органами України, що дозволило сформулювати низку концептуальних положень стосовно забезпечення його здійснення і навести пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального та митного законодавства, формулювання норм нового КПК України, що стосуються діяльності органів дізнання і повноважень о

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ