Діяльність Володимира Мономаха до і під час великого княжіння в Києві - Курсовая работа

На сучасному етапі продовжується поглиблене вивчення історії України, спостерігається пошук по виявленню «білих плям» - маловідомих фактів, забутих історичних постатей. На цьому фоні особистість великого київського князя Володимира Всеволодовича Мономаха не викликає посиленого інтересу, оскільки його діяльність була яскраво висвітлена ще в часи Київської Русі. То були часи початку занепаду Русі, про що свідчили постійні чвари між родичами - князями і періодичні напади кочівників на Русь, котрі скористались з ослаблення держави. Значущою стала та обставина, що князь Володимир Мономах зумів дати відпір половецьким ордам і призупинити розпад Русі. Мета курсової роботи - окреслити роль Володимира Мономаха в політичному, економічному, військовому, дипломатичному, культурному житті Давньоруської держави того періоду.В історії України знайдеться небагато постатей, які в скрутні для держави часи зуміли знайти вихід із кризової ситуації, долати труднощі заради єдності і миру, використовуючи як військові, так і дипломатичні заходи. Своїм народженням Володимир був зобовязаний війні, що спалахнула 1043 р. між двома великими державами середньовіччя: Візантією і Київською Руссю. Навіть у заповіті Ярослав Мудрий вказав, що якщо Всеволодові доведеться по черзі услід за братами зайняти трон великого князя Київського, то наказав поховати сина в Софійському соборі біля його власного саркофага. Ярослава ввів новий порядок престолонаслідування на Русі - черговий, за яким трон наслідувався не від батька до старшого сина, а переходив до старшого в роду, найчастіше від брата до брата. Швидше за все це були (крім рідної руської) грецька (рідна мова його дружини), латинська, половецька і англо-саксонська (на якій говорила його невістка Гіта, дочка останнього англосакського короля Гарольда II, перша дружина Володимира Мономаха).Згасала міжнародна торгівля Європи з Візантією, яка протягом останніх двохсот років була головним джерелом багатства руської держави, її князівсько-дружинної і міської еліти. З падінням торговельних прибутків зникли дружини "варягів із-за моря", які раніше були частими союзниками київських князів в їх військових конфліктах із зовнішніми і внутрішніми ворогами. Той, будучи старшим за Мономаха по родовій лінії, вимагав віддати Чернігів - "отчину його батька Святослава". Тмутараканська дружина Олега була занадто мала, щоб підкріпити цю вимогу, і Олег для війни з Мономахом водив на Русь половців. Або ж Мономах вирішив не губити руських людей (літописець відмітив його пояснення щодо половців - "не хвалитися поганим"), тим паче, що черговий порядок престолонаслідування, введений Ярославом Мудрим, в цій суперечці був явно не на його стороні. русь мономах політика економікаБоржники змушені були продавати дружин, дітей, а потім і себе на сплату боргів. Вони втратили свободу: з "людей" (так староруський кодекс законів "Руська Правда" іменував вільних) перетворювалися на "закупів" (залежних боржників), а ще гірше в "челядь" (рабів). Також князя підозрювали у спекуляціх із сіллю, яка в ті часи була стратегічно важливим продуктом для населення. Спочатку було розграбовано двір Святополкового тисяцького Путяти, далі народний гнів поширився на лихварів, багато з яких були перебиті. Ніхто з князів, навіть Олег Чернігівський, який був старшим від Мономаха за родовим рахунком, не чинили опір такому результату справи.Після подолання розбрату на Русі, поліпшення економічного життя та відсічі половецьких набігів слава та авторитет великого київського князя значно зросли. Дочка Володимира Марія була видана за Леона Діогеновича (невідомо, на думку істориків, за справжнього сина імператора, чи за авантюриста і самозванця, який прибрав його імя). Коли цей Леон спробував був 1116 р. облаштуватися в подунайських провінціях Візантії, Мономах надав йому дієву допомогу. Діогеновичу піддалися кілька міст, але в Доростолі його було підступно вбито "двома сорочининами", як гадав літопис, підісланими імператором Олексієм Комніним. Для Мономаха, втім, захоплені землі вже були своїми (не виключено, що він памятав щось про Святославову державу зі столицею в Доростолі, адже був книжником і літератором, міг про це дізнатись із літопису).Законодавчі, військові, дипломатичні і династичні справи великого князя Володимира Мономаха не перешкодили йому потурбуватись про те, яким чином буде збережена історія його епохи і взагалі історія Русі. Все це лягло в основу "Повісті минулих літ", яку в правління великого князя київського Святополка II склав чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, довівши до 1113 р. За наказом Володимира Мономаха "Повість минулих літ" двічі редагувалася. Князь Володимир Мономах був освіченою людиною, мав літературний талант. Про це свідчать два твори, написані князем - «Повчання дітям» та «Грамота Олегу Святославичу». Махновець на основі того, що вислів «сидячи на санях» символізував глибоку старість і наближення смерті, висловив п

Зміст

Вступ

1. Володимир Мономах - переяславський та чернігівський князь

1.1 Дитинство та юні роки князя

1.2 Співправління з великим князем Всеволодом Ярославичем (1078-1093 рр.)

1.3 Боротьба з половцями на переяславському столі

2. Володимир Всеволодович - великий київський князь

2.1 Заходи по стабілізації економічного і політичного життя на Русі

2.2 Особливості зовнішньої політики державця

2.3 Сприяння розвитку культури, літературна діяльність князя

Висновок

Використана література