Діяльність винищувальних батальйонів та груп охорони громадського порядку на Прикарпатті в 1944–1954 роках - Автореферат

Головне їхнє завдання полягало в тому, щоб боротися з ворожими для радянського режиму воєнізованими силами (гітлерівськими диверсантами й парашутистами, збройними формуваннями ОУН та УПА тощо), забезпечувати охорону громадського порядку в населених пунктах і державного, колгоспного й особистого майна громадян від злочинних елементів у воєнні та повоєнні роки. В окремих публікаціях їхня діяльність подається в основному через призму діяльності органів міліції в умовах Другої світової війни й частково в боротьбі проти збройних формувань ОУН і УПА в західних областях України. Водночас поза увагою дослідників залишилися такі важливі аспекти, як особливості їх створення, правові основи діяльності, організаційна структура, підбір особового складу та керівних кадрів, взаємодія з органами міліції та державної безпеки, форми й методи діяльності з виконання поставлених завдань, соціально-матеріальне забезпечення, бойова та політико-виховна робота з особовим складом, морально-матеріальне стимулювання бійців, причини порушення частиною з них законності й службової дисципліни, взаємодія з місцевими жителями в населених пунктах та інші на завершальному етапі Другої світової війни та в перше повоєнне десятиліття на Прикарпатті (у Львівській, Дрогобицькій, Станіславській, Тернопільській областях), які були найбільш охоплені самостійницьким рухом та характеризувалися складністю проходження процесів відновлення радянської влади. №1 км/1док), Пріоритетними напрямами наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення й упровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (п.1.1 наказу МВС України №755 від 05.07.2004 р.), а також науково-дослідної теми «Правоохоронні органи Прикарпаття ХХ століття» кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ. Хронологічні рамки дослідження окреслені 1944-1954 рр. Нижня межа датується квітнем 1944 року, коли з початком визволення західних областей від фашистських окупантів відбувається процес відновлення органів радянської влади й створення ВБ під керівництвом органів міліції.1) «Стенограма Пленуму ЦК КП(б)У, 22-24 листопада 1944 р.», у виступі наркома НКВС УРСР В.Рясного дається аналіз ситуації в західному регіоні та процесу створення й діяльності ВБ, яких станом на листопад 1944 р. налічувалося 203 в складі 22796 бійців, а також 2997 груп сприяння їм (27383 особи). Порівнюючи діяльність ВБ у західних і східних областях України, нарком, зокрема, зазначив, що «коли для східних областей винищувальні батальйони фактично не мають ніякого значення, то в західних областях вони мають велике значення з тієї причини, що люди в цих винищувальних батальйонах, місцеві українці, по суті уже воюють з бандитами, відповідно, це люди, з яких можна виховати дуже велику кількість відданих радянських працівників». 1) документи дали можливість розкрити нормативно-правову базу діяльності ВБ і ГОГП, а також реконструювати події, повязані з їх діяльністю в умовах Другої світової війни та повоєнний період як в Україні загалом, так і в західних областях, зокрема, їх роллю в ліквідації збройних формувань ОУН та УПА, охороні громадського порядку; взаємодії з органами міліції та на певному етапі з органами державної безпеки, в процесі підбору особового складу, їх озброєння; проаналізувати кількісно-якісні характеристики особового складу та причини масових «чисток» і порушення частиною бійців цих формувань законності й службової дисципліни; висвітлити організаційно-структурну побудову, форми й методи проведення заходів із підвищення бойової підготовки та політико-виховної роботи серед особового складу; розкрити специфіку матеріально-морального стимулювання бійців ВБ і ГОГП, їх соціально-матеріальне забезпечення; показати наслідки їх правоохоронної діяльності та розкрити низку інших важливих питань. Проаналізовано документи, які стосуються причин реорганізації ВБ у ГОГП та їхньої діяльності, зокрема, постанови ЦК КП(б)У «Про покращення масово-політичної роботи, подальший розвиток колгоспного будівництва і ліквідацію залишків банд українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР» від 1 червня 1948 р., «Про запровадження дільничних уповноважених міліції при кожній сільраді західних і Закарпатської областей» від 2 лютого 1949 р., «Про стан і роботу груп охорони громадського порядку в колгоспах і селах Волинської області» від 7 грудня 1949 р., «Про заходи з подальшого покращення роботи груп охорони громадського порядку в західних областях УРСР» від 23 серпня 1950 р., а також низку директив і наказів МВС УРСР та обласних управлінь МВС. Відзначено, що на відміну від історично традиційних форм самооборони - партизанських загонів, народного ополчення - ВБ стали новим явищем, оскільки їх формування здійснювалося в населених пунктах на добровільній основі, особовий склад поповнювався бійцями, які через різні причини не підлягали призову до армії й несли службу у вільний від основн

Основний зміст дисертації