Діяльність вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів медичного училища - Магистерская работа

Згубно діють на підростаюче покоління засоби масової інформації, розпалюючи шовінізм, ниці інстинкти, які впроваджують у свідомість дітей та підлітків культ сили, провокують формування девіантного стилю поведінки. Тому з найбільш складних і болючих проблем сучасної України є проблема зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм та ін.). Проблема профілактики девіантної поведінки неповнолітніх постійно привертала увагу науковців і практичних працівників. Серед сучасних науковців біологічний аспект девіантної поведінки досліджували Б. Соціологічні аспекти девіантної поведінки розкрито у працях таких зарубіжних науковців, як Е.Основний акцент у дослідженні девіантної поведінки педагоги роблять на середовище виховання дитини, розкривають соціально-психологічні характеристики підлітків, які мають девіації в поведінці, показують шляхи їх психолого-педагогічної корекції, реабілітації, напрямки навчально-виховної роботи. "Кодекс моралі" підлітка (й зумовлена ним поведінка) нерідко відрізняється своєрідністю і суперечить деяким прийнятим у суспільстві нормам і принципам. Девіантну поведінку розділяють на дві категорії: 1) поведінка, яка відхиляється від норм психічного здоровя, в основі якої наявна або неявна психопатологія; 2) антисоціальна поведінка, яка відхиляється від соціокультурних та правових норм. У соціально-педагогічних дослідженнях [78]існують різні оцінювання, тлумачення та зміст поведінки, що відхиляється від норми: 1) невідповідність дій і вчинків підлітка соціальним вимогам, моральним нормам і етичним правилам; 2) відхилення від правових норм та їх порушення, тобто "ненормативна" поведінка з точки зору нормативно-значущого чинника; 3) порушення моральних норм, власних етичних обовязків і як порушення закону (крадіжка, грабіж, хуліганство), але без притягнення до кримінальної відповідальності. У контексті теорії соціалізації - до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів такої поведінки (насильство, аморальність).У своїй діяльності вихователь гуртожитку керується нормативними правовими актами, іншими керівними і методичними документами, що стосуються ідеологічної, виховної та культурно-масової роботи, наказами та розпорядженнями директора навчального закладу, правилами внутрішнього розпорядку, посадовою інструкцією. Планування і організація життєдіяльності студентів, які навчаються в училищі та їх виховання у дусі колективізму, працелюбності, поміркованості, відповідальності. Вирішальна роль в організації виховної роботи в гуртожитку належить вихователю. Виховна робота в гуртожитку проводиться планомірно у відповідності до планів роботи навчального закладу, є складовою частиною всієї виховної роботи і проводиться під керівництвом директора навчального закладу та педагогічної ради. Від того, наскільки правильно організує свою роботу з проживаючими вихователь, залежить стан соціально-побутових умов гуртожитку, якість інформаційно-виховної складової, наявність необхідної гармонії у взаємодії всіх соціальних груп, що проживають в гуртожитку.В останні роки не менш актуальною задачею вторинної профілактики стало визначення так званих "груп ризику", тобто підлітків, у яких немає явних ознак девіантної поведінки, але вони більше за інших схильні до його формування. Загальна профілактика є найбільш масовою, вона охоплює всіх підлітків і молодь і спрямована на протидію найбільш загальних причин девіантної поведінки (макросоціальних факторів). Завданнями даного напрямку є: підвищення довіри населення до ініціатив влади; підвищення довіри населення і представників цільових груп профілактики до фахівців, які беруть участь в організації та реалізації профілактичної діяльності; зростання попиту на професійні послуги в сфері профілактики девіантної поведінки; залучення представників цільових груп профілактики до участі в профілактичних програмах. б) формування громадської думки, спрямоване на зміну норм, повязаних з поведінкою "ризику", і пропаганду цінностей нормативної здорової поведінки. в) інформування про поведінку, що завдає шкоди здоровю і його наслідки. г) стимулювання підлітків до звернення за психологічною та іншою професійною допомогою. Вважається, що якість життя підлітків і молоді визначається рівнем їх компетентності в рішенні численних питань і проблем, а також наявністю таких важливих навичок і вмінь, як здатність приймати рішення, брати на себе відповідальність, формулювати цілі, критично мислити, прогнозувати наслідки своєї поведінки, вирішувати конфлікти, протистояти зовнішньому тиску, ефективно спілкуватися, допомагати одноліткам, і багатьох інших, без розвитку яких будь-які програми з профілактики поведінкових порушень виявляють різко знижену ефективність. Для вирішення цих завдань соціально-педагогічна діяльність, спрямована на створення умов, що нейтралізують

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади діяльності вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

1.1 Профілактика девіантної поведінки студентів як психолого-педагогічна проблема

1.2 Вихователь гуртожитку як субєкт виховного простору навчального закладу

1.3 Основні напрямки профілактики девіантної поведінки студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

Розділ 2. Форми та методи діяльності вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів медичного училища

2.1 Аналіз досвіду виховної роботи зі студентами Старобільського обласного медичного училища

2.2 Форми діяльності вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів (на прикладі Старобільського обласного медичного училища)

2.3 Методи діяльності вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів (на прикладі Старобільського обласного медичного училища)

Висновки

Список використаних джерел

Додатки