Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х - початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах - Автореферат

Не зважаючи на однозначно важливу роль націоналістів у подіях в Україні та за її межами у 1990х-2000х роках, історія новітніх націоналістичних організацій фактично лишається білою плямою в академічній науці. Мета дослідження полягає в тому, щоб шляхом системного джерелознавчого аналізу визначити інформаційний потенціал мемуарних джерел для зясування діяльності націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ ст. Визначити інформаційні можливості мемуарів, ступінь повноти відображення в них діяльності українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття. Методи дослідження: Зважаючи на природу досліджуваних джерел та проблеми, наявні при їх дослідженні, автором запропонована методологія вивчення даного виду джерел, що складається з семи дослідницьких етапів, спираючись на вивчення особи автора, атрибуцію джерела та обєктивний і системний порівняльно-історичний аналіз інформації, що міститься в ньому. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше було систематизовано, узагальнено й досліджено як власне історичні джерела мемуари, що містять відомості про діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття.Крім того, у вступі було окреслене коло досліджуваних українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття (Українська Національна Асамблея - Українська Народна Самооборона (УНА-УНСО), Соціал-Національна партія України (СНПУ) та Всеукраїнське Політичне Обєднання «Державна Самостійність України» (ДСУ)), а також обґрунтовані критерії саме такого окреслення зазначеного кола (ідеологічна позиція, існування у формі мережі структур (руху) та самостійна участь у політичних процесах на всеукраїнському рівні). У підрозділі 1.2 «Проблематика дослідження мемуарних джерел» йдеться про те, що мемуари як різновид джерел на сьогодні є мабуть найбільш значним за інформаційним потенціалом для дослідження саме історії недержавних політичних рухів щодо яких немає можливості повноцінно залучити актові джерела. Але при цьому спогади як джерела, що мають особистісне походження, вимагають додаткового критичного аналізу та залучення для перевірки інших джерел, адже мемуари є надзвичайно субєктивними і тенденційними. Збірка висвітлює історію УНА-УНСО від утворення формації до 1997 р. Спогади містять унікальні відомості не тільки про внутрішні і зовнішні аспекти діяльності УНА-УНСО, але й про плани цієї організації. «Щоденник» є однозначно важливим і багато в чому унікальним джерелом для дослідження передусім військової історії УНСО загалом та участі українських націоналістів у грузино-абхазькому конфлікті зокрема, але між тим зазначається, що відповідей на цілий ряд питань ці спогади не містять.У відповідності до поставлених на початку дослідження завдань виявлені мемуарні джерела з історії українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття були класифіковані у відповідності до двох критеріїв - авторства (мемуари націоналістичних лідерів, мемуари активістів та «ненаціоналістичні» мемуари) та форми (опубліковані у текстовому вигляді та зафіксовані на відео). Проаналізувавши специфіку публікацій та інших способів уведення джерел до наукового обігу, були виявлені чотири головні способи: - публікація мемуарів у збірках спогадів чи у вигляді окремих друкованих книг (наприклад, збірка Д. В процесі роботи над дисертаційним дослідженням було виявлено цілу низку закономірностей формування інформаційного потенціалу мемуарів та зясовано ряд особливостей кодування інформації в мемуарних джерелах. Окремою проблемою постало питання достовірності інформації, наявної в мемуарних джерелах. Охарактеризувавши основні групи мемуарних джерел з проблематики й визначивши можливі способи перевірки їх достовірності та особливості висвітлення у них діяльності українських націоналістів кінця ХХ - початку ХХІ століття, можна зробити висновок про їх повноту й ступінь обєктивності.

2. Основний зміст дисертації

У відповідності до поставлених на початку дослідження завдань виявлені мемуарні джерела з історії українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття були класифіковані у відповідності до двох критеріїв - авторства (мемуари націоналістичних лідерів, мемуари активістів та «ненаціоналістичні» мемуари) та форми (опубліковані у текстовому вигляді та зафіксовані на відео).

1. Проаналізувавши специфіку публікацій та інших способів уведення джерел до наукового обігу, були виявлені чотири головні способи: - публікація мемуарів у збірках спогадів чи у вигляді окремих друкованих книг (наприклад, збірка Д. Корчинського та В. Артеменка «Війна у натовпі» та книга В. Бобровича «Щоденник сотника Устима»);

- публікація спогадів в рамках матеріалів ЗМІ (наприклад, спогади Я. Андрушківа та О. Черненка);

- публікація спогадів в електронному вигляді чи зафіксованих на відео в мережі інтернет (наприклад, спогади І. Мазура, В. Бобровича, В. Мамалиги, В. Ущаповського чи анонімні спогади бійців УНСО);

- публікація відеоспогадів у формі документального кіно («Тіні війни», «Обличчя протесту», «Війна під чужими знаменами»).

2. В процесі роботи над дисертаційним дослідженням було виявлено цілу низку закономірностей формування інформаційного потенціалу мемуарів та зясовано ряд особливостей кодування інформації в мемуарних джерелах. Окремою проблемою постало питання достовірності інформації, наявної в мемуарних джерелах. Було визначено, що перевіряти цю інформацію можна лише співставленням даних з іншими масивами джерел, передусім з офіційною інформацією від державних органів, повідомленнями преси та з іншими спогадами.

3. Охарактеризувавши основні групи мемуарних джерел з проблематики й визначивши можливі способи перевірки їх достовірності та особливості висвітлення у них діяльності українських націоналістів кінця ХХ - початку ХХІ століття, можна зробити висновок про їх повноту й ступінь обєктивності. Так, націоналістичні мемуари можна назвати однозначно такими, що найбільш повно висвітлюють порушену проблематику, водночас вони далеко не завжди є достатньо обєктивними. Але й «ненаціоналістичні» спогади не відображають історію українських націоналістів межі ХХ і ХХІ століть з точністю до навпаки: вони однозначно менш повні інформаційно, але не рідко вони є навіть більш субєктивними, ніж спогади націоналістів (аж до відвертих фантазій, як у випадку з російським козаком-мемуаристом Є. Мєдвєдьєвим). При більш детальному розгляді власне націоналістичних мемуарів можна зробити висновок про найбільшу повноту мемуарів лідерських у порівнянні зі спогадами рядових активістів, хоча «рядові» мемуари нерідко більш детальні щодо окремих історичних епізодів. Щодо субєктивності висвітлення подій, то її рівень залежить від кожного конкретного автора.

4. Означивши таким чином стан комплексу мемуарних джерел можна зробити висновок про його повноту та інформаційну цінність, що визначалося на початку дисертаційного дослідження в якості мети роботи. Найбільш повно у мемуарних джерелах відображена історія УНА-УНСО, а окремі її епізоди завдяки дослідженим джерелам стають відомими навіть в деталях: відображені у спогадах Д. Корчинського, Р. Зайченка та В. Мамалиги початки партійного будівництва, відображені у мемуарах «УНСОВСЬКИХ» ветеранів певні моменти військових кампаній УНСО, парареволюційні події відображені у мемуарах учасників УБК (в тому числі і позапартійних) тощо. Мемуарними джерелами висвітлюються також і цілий ряд моментів «внутрішнього життя» членства: ідейних настанов, організаційних традицій, військових забобонів, мотивацій тощо. Втім, мемуарними джерелами практично не відображені «проблемні» епізоди партійної історії УНА-УНСО (почерговий відхід від організації перших двох провідників - Ю. Шухевича у 1994 році та Д. Корчинського у 1997 році, розколи в організації у 2001-2003 роках тощо).

5. Порівняно з історією УНА-УНСО історія СНПУ і особливо історія ДСУ в мемуарних джерелах висвітлені набагато менш повно. Втім, ця неповнота очевидно зумовлена низьким рівнем активності других (СНПУ та ДСУ) порівняно з першою (УНА-УНСО). Але у мемуарних джерелах відображені надзвичайно цікаві сторінки партійної історії СНПУ, зокрема непорозуміння між вищим керівництвом та столичним осередком, передумови перетворення СНПУ у ВО «Свободу» тощо. Історія ДСУ відображена у мемуарних джерелах найменш повно. Найцікавіші епізоди, висвітлені у спогадах - це «передісторія» ДСУ та перші кроки партійного будівництва. Але подальша історія організації й зокрема розкол в ній у 1993 році в мемуаристиці не відображені взагалі.

Таким чином, комплекс мемуарних джерел з історії українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття хоч і не може повною мірою висвітлити історію зазначених рухів, втім саме цей комплекс має стати в основі джерельної бази з дослідження порушеної проблематики.

Наукові праці, в яких опубліковані основні результати дисертації

1. Кравченко М. «Папка 48»: політичне замовлення чи історичне джерело? / М.С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2011. - Т. 22. - С. 391-397.

2. Кравченко М. Історія Всеукраїнського Політичного Обєднання «Державна Самостійність України» за матеріалами партійних інтернет-видань / М. С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2011. - Т. 23. - С. 366-372.

3. Кравченко М. «Голос Нації»: джерелознавчий аналіз тижневика УНА-Захід / М.С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2012. - Т. 24. - С. 695-706.

4. Кравченко М. «Щоденник сотника Устима»: джерелознавчий аналіз спогадів командира експедиційного корпусу УНСО / М.С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Київ, 2013. - Т. 25. - С. 612-621.

5. Кравченко М. Українські «аргонавти» грузинської громадянської війни / М.С. Кравченко // Spotkania Humanistyczne - Siedlce, 2015. - № 5. С.77-94.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Кравченко М. Ідеологічна спадкоємність в українському націоналістичному русі у ІІ-й половині ХХ століття / М. С. Кравченко// Український націоналізм: історія та ідеї. Науковий збірник. - Дрогобич, 2014. - вип. 2.

2. Кравченко М. Геополітичні проекти українських націоналістів: історія та перспективи / М.С. Кравченко// Публічне управління: форсайтинг успіху. Збірник XVI міжнародного наукового конгресу, 21.04.2016 р. - Харків, Вид-во ХАРРІ НАДУ «Магістр», 2016. С. 187-191.

Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

1. Кравченко М. Українська «Аргонавтика»: закордонна діяльність УНА-УНСО (1991-2001 рр.) / М.С. Кравченко- Київ-Мена: видавництво «Домінант», 2017. - 144с.

Размещено на .ru