Діяльність українських націонал-комуністів (1918-1920 рр.) - Автореферат

Повнота висвітлення та осягнення історії України першої третини ХХ ст. не можливі без вивчення українського націонал-комунізму на етапі його зародження - у 1918-1920-му рр. Цей політичний рух, з одного боку, запропонував свою схему поєднання в теорії і на практиці національних і соціальних вимог мас в одній “ідеальній програмі”, а з іншого, був чи не найвагомішою причиною краху єдиного фронту українських політичних сил, обєднаних навколо національного принципу. Водночас, українські націонал-комуністи стали ідейними натхненниками політики “українізації” 1920-х рр. у радянській Україні, а отже розгляд націонал-комунізму дозволить зясувати витоки цього явища. Особливістю українського суспільства в добу Української революції, стала широка суспільна диференціація, що знайшла своє відображення у діяльності українських націонал-комуністів. Тому, вивчення українського націонал-комунізму дозволить глибше дослідити особливості перебігу революційних подій в Україні у 1917-1921 рр., тим самим сприяючи становленню єдиної, прийнятної для різних верств населення, Української ідеї. Хронологічні межі дослідження охоплюють період від початку 1918 р. до листопада 1920 р. Нижня хронологічна межа пов?язана з утворенням перших організацій українських націонал-комуністів.Загалом, його підхід базується не стільки на вивченні феномену українського націонал-комунізму як на огляді взаємовідносин між останніми та більшовиками. Любовець продовжує досліджувати і інші партії українського націонал-комунізму в революційну добу. Джерельну базу дисертації за принципом походження та цільовим призначенням поділено на такі групи: партійні матеріали і документи - програми, протоколи і рішення зїздів та конференцій Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів) (УПСР (б), Української партії соціалістів-революціонерів (комуністів-боротьбистів) (УПСР (к.-б), Української соціал-демократичної робітничої партії (незалежних) (УСДРП (нез.), Української комуністичної партії (УКП); матеріали і документи інших партій та організацій; періодичні видання; наративні джерела - спогади та щоденники сучасників подій 1917-1920-го років; тематичні збірки документів. У другому розділі “Зародження українського націонал-комунізму” зясовуються передумови та причини появи українського націонал-комунізму, а також розглядається організаційне становлення партій та груп українського націонал-комунізму. У розділі український націонал-комунізм трактовано як політичний рух, що став можливим внаслідок поширення на початку ХХ ст. в Європі і Україні ідеологій та практик націоналізму та соціалізму/комунізму.У Висновках узагальнено результати дослідження, що виносяться на захист: - У ході розгляду історіографічної бази зясовано, що сучасна історична наука досягла вагомих результатів у вивченні окремих сторін діяльності українських націонал-комуністів. Невивченою до кінця залишається ідеологічна еволюція партій, груп, окремих представників українського націонал-комунізму. В умовах швидкого зростання національних і соціальних вимог мас та поширенні соціалістичної ідеї серед української інтелігенції на тлі зростаючого вакууму центральної влади, склалися всі передумови для появи такого руху як український націонал-комунізм. Доведено, що основними розходженнями, що призвели до організаційного відособлення лівих в українських партіях, стали питання устрою органів влади та зовнішньополітичної орієнтації (українські радянські партії підтримали гасла запровадження влади рад та диктатури пролетаріату та біднішого селянства; у справі міжнародної політики вони виступили за налагодження мирних відносин з російськими більшовиками). Загалом революцію в Україні націонал-комуністи визначали як складову всесвітньої комуністичної революції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Висновках узагальнено результати дослідження, що виносяться на захист: - У ході розгляду історіографічної бази зясовано, що сучасна історична наука досягла вагомих результатів у вивченні окремих сторін діяльності українських націонал-комуністів. Проте, нагромаджений фактичний матеріал часто надто розрізнений, багато аспектів проблеми залишилося поза увагою дослідників націонал-комунізму. Невивченою до кінця залишається ідеологічна еволюція партій, груп, окремих представників українського націонал-комунізму. Натомість наявна джерельна база дозволяє підготувати обєктивне узагальнююче дослідження діяльності партій і організацій українського націонал-комунізму;

- Встановлено, що передумови і причини виникнення українського націонал-комунізму були зумовлені низкою обєктивних історичних факторів. В умовах швидкого зростання національних і соціальних вимог мас та поширенні соціалістичної ідеї серед української інтелігенції на тлі зростаючого вакууму центральної влади, склалися всі передумови для появи такого руху як український націонал-комунізм. Каталізатором такого ходу подій виступило жовтневе збройне повстання у Петрограді, що додало окремим представникам українського соціалістичного руху соціальної радикальності та сприяло з початком 1918 р утворенню шляхом розколів в УСДРП, УПСР, УПЛСР українських радянських партій. Доведено, що основними розходженнями, що призвели до організаційного відособлення лівих в українських партіях, стали питання устрою органів влади та зовнішньополітичної орієнтації (українські радянські партії підтримали гасла запровадження влади рад та диктатури пролетаріату та біднішого селянства; у справі міжнародної політики вони виступили за налагодження мирних відносин з російськими більшовиками). Іншими словами, “ліві” заперечили принцип загальнонаціональної єдності та підтримали більшовицьку вимогу класової боротьби. Схожі процеси відбувалися і в окремих територіальних осередках та організаціях КП(б)У. Залишаючись на позиціях радикальної соціальної та економічної перебудови, притаманних більшовицькій партії, вони у національному питанні еволюціонували до визнання за Україною права на самостійне існування, а за українською комуністичною партією рівноправного становища поряд з РКП(б);

- Здійснено ґрунтовний аналіз програм партій та організацій, а також праць чільних націонал-комуністів. Зроблено висновок про існування окремої системи поглядів, що намагається поєднати радикально ліві ідеї більшовицького толку з ідеями національного визволення. Загалом революцію в Україні націонал-комуністи визначали як складову всесвітньої комуністичної революції. Однак це не заважало їм розглядати перебіг революційного процесу в Україні як неповторний, детермінований особливостями українського суспільства та української економіки. Отже, націонал-комуністи визнали Україну єдиним соціально-економічним організмом, спільністю, обєднану єдиним економічним, національним, суспільним життям. Центральними питаннями, що постали під час революції і вимагали негайного вирішеннями, за націонал-комуністами, стали питання національного і соціального визволення українського народу. Причому вирішення національного питання ставилося в залежність від вирішення соціального питання у дусі радикальної більшовицької програми економічних і соціальних перетворень. Цим пояснюється повне визнання всіма націонал-комуністами необхідності впровадження інституту рад на базі диктатури пролетаріату та підтримки ними вимоги класової боротьби в середині суспільства. Таке бачення вплинуло і на програми національного будівництва, які були розроблені головними націонал-комуністичними партіями і групами. Гасло утворення самостійної і незалежної Української Соціалістичної Республіки стало основною програмною вимогою В. Шахрая та УКП. Навпаки, боротьбисти та борбисти дотримувались думки, що незалежність держави не може бути головним гаслом трудового люду в його революційній боротьбі, а лише тактичним засобом для досягнення Всесвітньої Федерації Соціалістичних Республік, членом якої повинна була стати й Україна;

- Зясовано, що український націонал-комуністичний рух увібрав у себе представників широкого спектру різноманітних політичних сил: КП(б)У, українських соціалістичних партій. Незважаючи на подібність основних програмових засад українських націонал-комуністичних партій боротьбистів, борбистів, незалежних, незалежних лівих, Закордонної групи українських комуністів та групи “федералістів в КП(б)У”, організаційно ці політичні сили продовжували самостійне існування, хоча неодноразово впродовж 1918-1919 рр. виявляли ініціативу створення єдиного радянського фронту, інколи включно з більшовиками. Встановлено, що причинами невдачі у досягненні спільної позиції стали серйозні тактичні розходження та політика більшовицької партії, що намагалася в будь-який спосіб послабити своїх конкурентів. На безпосереднє позиціювання українських націонал-комуністів вплинув розвій антибільшовицьких селянських повстань на початку 1919 року. В цілому, більшість українських націонал-комуністичних партій та груп засудили антибільшовицькі селянські виступи. Навпаки, незалежні були готові вести збройну боротьбу проти більшовиків. Захоплення України Денікіним сприяло зближенню партій, які дотримувались комуністичної ідеології. У грудні 1919 р. були підписані угоди про співробітництво між більшовиками, з одного боку, та боротьбистами і борбистами, з іншого. Невдовзі ці партії влились до складу КП(б)У. На відміну від них незалежні, Закордонна група українських комуністів, продовжили самостійне існування, проте вже не мали змоги впливати на поточну політичну ситуацію.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ ВМІЩЕНИХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Теорія національного самовизначення В. Леніна в контексті становлення українського націонал-комунізму // Київська старовина. - К., 2005. - № 4. - С. 55-71.

2. B. Шахрай про характер і особливості української революції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Історія. - К., 2006. - № 82-84. - С. 78-81.

3. До питання становлення націонал-комуністичних поглядів В. Винниченка // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2006. - № 5. - С. 76-79.

4. Зародження українського націонал-комунізму в КП(б)У на прикладі діяльності групи “федералістів” (1919-1920 рр.) // Українознавство. - К., 2006. - Ч. 4 (21). - С. 277-281.

5. Український соціалізм на початку ХХ століття в контексті становлення українського націонал-комунізму // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Історія. - К., 2006. - № 85-86. - С. 29-32. український революційний політичний