Діяльність та доля представників Кирило-Мефодіївського товариства - Реферат

Перша половина XIX ст. для історії держави та права України була періодом відсутності української національної державності і включення земель України як адміністративних одиниць з напівколоніальною адміністрацією до складу Російської та Австрійської імперій. Уваров наполягав на тому, що шлях до процвітання російської держави лежить через зміцнення трьох принципово важливих суспільних основ - самодержавства, православя, народності. Поява пропагандистського гасла "народності" означала не що інше як посилення процесу русифікації та новий наступ на права національних меншин.Студенти і молоді викладачі університету організували тут таємний гурток “Київська молода”, поставивши за мету сприяти розвитку духовних сил української нації та звільненню селян із кріпацтва. На своїх засіданнях гуртківці обговорювали майбутнє України, вивчали праці французьких філософів-утопістів - Сен-Сімона, Фурє, цікавилися процесами відродження сусідніх народів: поляків, чехів, хорватів, сербів, болгарів, словаків, словенців і мріяли “щоб усі словяни стали добрими братами” і “брат з братом обнялися і поговорили слово тихої любові во віки і віки”. Його засновниками були: · Микола Костомаров - історик, професор Київського університету. Серед членів товариства, на відміну від масонів чи декабристів, не було представників великої родової аристократії, його основу складали вчені, письменники, діти середніх чи дрібних землевласників. Це яскраво підтверджує програмний документ кирило-мефодіївців “Книга буття українського народу”, де прямо вказується на Товариство обєднаних словян як на свого ідейного попередника, бо воно теж мало на меті повалення самодержавства, ліквідувати кріпосництво й обєднати всі словянські народи в одну федерацію.Основні політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства було викладено в його програмних документах, до яких належать “Статут Словянського товариства св. Кирила та Мефодія”, відозви “Брати українці” та “Братья великороссияне и поляки”, “Книга буття українського народу”, а також у ряді робіт, що мали своєрідний підготовчий щодо програмних документів характер, у наукових розвідках та літературних творах учасників організації. У програмних документах “Статут”, “Книга буття українського народу”, які підготував Микола Костомаров, були викладені головні пункти концепції історичного розвитку, політичної доктрини та ідеологічної системи товариства. До політичної доктрини були включені такі моменти: походження усякої влади від бога, положення, що влада не може бути абсолютною, самодержавною, бо “хоч який добрий чоловік буде, але як стане самодержавно панувати, то зіпсується”. Федерація тільки по одним народностям не видавалася нам зовсім придатною з багатьох причин, а зокрема з огляду на чисельну нерівність мас, що належали до народностей.Олексій Петров зявився до заступника куратора Київського навчального округу Михайла Юзефовича і зробив усний донос на членів братства. Сам Юзефович, котрий знав Костомарова, Куліша, був їхнім покровителем, тому зажадав від Петрова письмового доносу, сподіваючись, що той побоїться його зробити. Проте Петров не зламався і незабаром повернувся з детальним описом всього, що він довідався про товариство. Юзефович порадив студенту звернутися особисто до опікуна київського навчального округу - генерал-майора Траскіна (він знав, як важко потрапити до нього на прийом, тим паче звичайному студенту). Того ж дня шеф жандармів граф Орлов повідомив про це царя і отримав наказ заарештувати Гулака.Політичні ідеї та культурницька праця його учасників стали етапною віхою у становленні української політичної думки, своєрідним каталізатором процесів, що дозволили нації вийти з духовної кризи, повязаної з крахом Гетьманщини, та ознаменували новий етап у боротьбі за самостійне державно-політичне існування. Зокрема, створення братства було першою, хоча і невдалою, спробою інтелігенції перейти від культурницького до політичного стану національного розвитку; воно привернуло до себе увагу царського уряду, який вважав потенційно небезпечним невпинне зростання свідомості українців; ліквідація товариства дала поштовх до рішучого наступу антиукраїнських сил і ознаменувала початок тривалої, безупинної боротьби української демократичної інтелігенції проти російського царату.

Зміст

Вступ

1. Кирило-Мефодіївське товариство: передумови виникнення, діяльність

2. Основні програмні погляди товариства

3. Доля представників Кирило-Мефодіївського товариства

Висновок

Використана література

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства викликала значний резонанс в тогочасній Україні по обидва боки російсько-австрійського кордону. Політичні ідеї та культурницька праця його учасників стали етапною віхою у становленні української політичної думки, своєрідним каталізатором процесів, що дозволили нації вийти з духовної кризи, повязаної з крахом Гетьманщини, та ознаменували новий етап у боротьбі за самостійне державно-політичне існування.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства мала велике значення, причому з кількох міркувань. Зокрема, створення братства було першою, хоча і невдалою, спробою інтелігенції перейти від культурницького до політичного стану національного розвитку; воно привернуло до себе увагу царського уряду, який вважав потенційно небезпечним невпинне зростання свідомості українців; ліквідація товариства дала поштовх до рішучого наступу антиукраїнських сил і ознаменувала початок тривалої, безупинної боротьби української демократичної інтелігенції проти російського царату.

Ідейне значення братства було величезне. Можна сказати, що у програмних документах товариства вперше було здійснено спробу поєднати українську національну ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю словянської єдності. Його ідеї та його програма надовго зазначили головні напрямні лінії українського національного відродження.

1. Грушевський М. С. З ідеології кирило-мефодіївців // Україна: Науковий трьох місячник українознавства.-1914.-Кн.1.-с.78-83.

2. Кирилюк Ф.М., Обушний М.І., Хилько М.І., Корж М.О., Федіренко І.П.

Політологія:підручник/за ред. Ф.М. Кирилюк.-2-ге вид., перероб. і доп.-К.:Здоровя.-2004.-776с. (ст.121-123)

3. Костомаров М.І. Закон Божий (книга буття українського народу).-К.:Либідь.-1991.-40с.

4. Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография.-К.:Из-во при Киев. ун-те.-1990.-736с (http://ukrstor.com/ukrstor/kostomarov_avtobiografiya-x.html)

5. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки:текст лекцій; навч. посіб.-К.:Генеза.-1994.-368с. (ст.250-252)

6. Рибалка І. Історія України (частина друга).-1995 http://readbookz.com/ book/201/7651.html

7. Рудич Ф.М. Політологія:підручник.-К.:Либідь.-2006.-480с. (ст.62-64)

8. Середницька Г.В. Історія України.-К.:Видавництво А.С.К.-2003.-256 с. (ст. 83-87)

9. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні.-К., 1992.-230 с. (http://litopys.org.ua/chyph/chyph.htm)

10. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки):підручник.-К.:Либідь.-2002. (ст.111-115)

Размещено на .ru