Діяльність судових органів України з захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні - Курсовая работа

1 Конституції України, які тісно повязані з тими питаннями, що повинна вирішувати держава для забезпечення цих прав, з конкретними напрямами державної діяльності, спрямованої на гарантування прав людини і громадянина. Значимість та актуальність висвітлення проблематики судового захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні зумовлюється не тільки специфічними обставинами: демократизацією політичної системи, формуванням громадянського суспільства, глибинними реформами на рівні права, структурною організацією державної влади, державного управління, які наразі відбуваються в Україні. З прийняттям Україною нової Конституції, набуттям нею членства в Раді Європи, запровадженням цілої низки кодексів та законів, які на розвиток Основного Закону України закріпили увесь можливий на сьогодні перелік прав та свобод людини, було сформовано законодавчу базу функціонування правозахисної системи і системи гарантій забезпечення, захисту прав та свобод людини, а також створено необхідні передумови здійснення правової реформи з метою забезпечення на практиці належного захисту прав і свобод людини. Дослідження проблематики прав і свобод людини в Україні, а також питань, що повязані з їх судовим захистом передбачає розгляд широкого кола джерел, які повязані не лише безпосередньо з тематикою забезпечення прав людини в Україні, а й стосуються висвітлення конституційно-правового змісту самого поняття прав людини, питань їх класифікації, конституційних гарантій забезпечення прав людини в Україні, специфіки тих процесів, які повязані зі становленням України як демократичної, правової та соціальної держави. Не заперечуючи ані значущості, ані ґрунтовності доробку вітчизняних правознавців у дослідженні інституту прав людини та громадянина, вважаємо за необхідне зробити спробу, з одного боку, обєднати теоретичний та практичний аспекти висвітлення тематики забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні, а, з іншого - зробити предметом аналізу саме конституційний захист прав і свобод людини і громадянина у суді.В умовах сучасної правової держави забезпечення нормальної життєдіяльності людини, громадянина здійснюється шляхом формування та функціонування системи нормативних регуляторів - соціальних норм, які є різними за походженням і змістом, але однаковими за призначенням, яке полягає у впорядкуванні відносин між людьми у суспільстві. Ідея непорушності прав і свобод, їх рівності та невідємності відображає багатовікове прагнення людства до знищення будь-яких форм насильства, експлуатації і пригноблення, прагнення до співіснування, заснованого на принципах справедливості, демократизму і гуманізму. І хоча за часів рабовласництва і феодалізму панувала ідея про права «вільних» людей (Аристотель, Платон та ін.), її розвиток сприяв накопиченню інтелектуального матеріалу для подальшого (буржуазного) стрибка у цьому напрямку - визнання рівності усіх людей перед законом. Американська Декларація незалежності 1776 р. висловила фундаментальний принцип, на якому заснована демократична форма правління: «Ми вважаємо самоочевидною істиною, що всі люди створені рівними, що вони наділені Творцем певними невідємними правами, серед яких право на життя, свободу та прагнення до щастя». Французька Декларація прав людини і громадянина 26 серпня 1798 р. запропонувала «природні, невідчужувані і священні права людини»: особиста свобода, власність, безпека й опір гнобленню; необмеженість сфери вияву свободи людини й обмеженість сфери дії державної влади; притягнення до кримінальної відповідальності лише на підставі закону (немає злочину, не вказаного в законі; немає покарання, не вказаного в законі), презумпція невинності, свобода поглядів, думки, слова та преси, яка захищається «погрозою відповідальності за зловживання цією свободою», та ін.Вибір форми їх закріплення визначається рядом чинників, до яких найчастіше всього відносять: а) значущість відповідного конституційного права, свободи для людини і суспільства; б) вихідний або похідний характер належності людині цього права і свободи; в) особливі юридичні якості основних прав і свобод та специфіка їх реалізації. Так, у розділі ІІ „Права, свободи та обовязки люди i громадянина» йдеться про права i свободи, про право на свободу або лише право свободи. Розуміння поняття „право” більшою мірою повязане з тим, що для його реалізації необхідні позитивні дії з боку держави або правомочність людини на участь у діяльності окремих політичних і економічних структур (право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди; гарантування кожному знати свої права і обовязки; право на безпечне довкілля; право на освіту; право на охорону здоровя тощо). Встановлюючи ці відмінності між людиною і громадянином, Конституція України відновлює ті загальнолюдські особливості, що були утверджені ще в результаті буржуазних революцій і дістали втілення у законодавчих актах, які закріпили рівність, свободу, право на щастя, - у Декларації незалежності 1776 р., „Білі про п

Зміст

Вступ

Розділ І. Правова природа прав і свобод людини і громадянина

1.1 Становлення інституту прав і свобод людини і громадянина в Україні

1.2 Поняття та ознаки прав і свобод

1.3 Класифікація прав і свобод людини і громадянина

Висновки до розділу I

Розділ ІІ. Діяльність судових органів України з захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні

2.1 Місце органів правосуддя в механізмі захисту основних прав і свобод людини і громадянина

2.2 Судовий захист громадянських прав і свобод людини і громадянина

2.3 Специфіка судового захисту політичних прав і свобод людини і громадянина

2.4 Особливості судового захисту соціально-економічних та культурних прав людини і громадянина

Висновки до розділу ІІ

Висновки

Використані джерела