Діяльність протестантських конфесій у Радянській Україні в контексті державної політики (20-30-і рр. XX ст.) - Автореферат

З огляду на трагізм і катастрофічність наслідків реалізації політики державного атеїзму, що неухильно здійснювалася в Радянській Україні, необхідним є вивчення та критичне переосмислення її негативного досвіду з метою запобігання його рецидивам на нинішньому та прийдешньому етапах розвитку держави. У руслі зазначеного важлива роль належить вивченню відносин держави і протестантських конфесій у перші роки радянської влади (20-30-і рр.), оскільки цей період був значною мірою вирішальним для подальшого визначення місця останніх у радянському суспільстві. Актуальності даному дослідженню надає й безпосереднє епістемологічне завдання: визначення змісту структури та складових діяльності протестантських конфесій, інтерпретація звязків між її різними сферами, системне висвітлення політики держави щодо протестантизму. Проте з метою більш глибокого вивчення особливостей функціонування досліджуваних спільнот у ці роки та зясування його впливу на подальший розвиток протестантських конфесій в Україні, дисертант подеколи вимушений був звертатися до дослідження їх діяльності на українських теренах у кінці XIX - на початку XX ст., а також у 40-50-рр. У процесі вивчення проблеми дисертант керувався передусім такими принципами: обєктивності - дозволив спростувати окремі, сфальсифіковані радянською історіографією факти про діяльність протестантських союзів в УСРР; системності - допоміг вивчити протестантський рух як окрему спеціальну категорію із притаманними їй складовими, водночас даючи можливість простежити в єдності елементи взаємовідносин між протестантськими конфесіями й тогочасною радянською дійсністю; історизму - сприяв дослідженню протестантських конфесій у їх розвитку як складової частини загальнодержавного протестантського руху; світоглядного плюралізму - дозволив відобразити різноманітні, часто протилежні погляди на ті чи інші аспекти діяльності протестантських організацій та антирелігійної політики більшовицької влади.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, його предмет, обєкт; формулюються мета та завдання дисертації; визначаються наукова новизна, теоретико-практичне значення роботи та перспективи використання результатів дослідження; розкривається теоретико-методологічна база дисертації; зазначені форми апробації дослідження та структура роботи. У 80-і рр. зявляються розробки В.Є.Єленського, де, крім аналізу українського законодавства про культи в перші роки після встановлення радянської влади та державно-церковних відносин, автор також спробував простежити динаміку розвитку протестантизму в Україні до 80-х рр. і спрогнозувати його на майбутнє. В.І.Любащенко в монографії "Історія протестантизму в Україні" вперше в сучасній українській історіографії зробила спробу систематизувати весь фактичний матеріал про розвиток протестантських конфесій в Україні від часу їх появи і до сьогодення, простежити еволюцію віровчення найбільш поширених течій протестантизму, супроводжуючи її характеристикою найважливіших періодів історії конфесій, визначила головні концептуальні напрямки вивчення протестантизму в Україні. В першому - “Характеристика організаційної структури протестантських церков” - висвітлюється ставлення лідерів протестантів до радянської влади, характеризується організаційна структура їх церков в Україні, кількісне зростання членів громад. Керівництво євангельських християн змогло краще за баптистів пристосувати свою організацію до тогочасної внутрішньої ситуації в Україні, зробивши гнучкішою політику своєї церкви, що у 30-і рр. дозволило зберегти їх громади в більшій цілісності.