Діяльність Організації українських націоналістів та Української повстанської армії в 1940-1953 роки - Автореферат

Особливого значення з-поміж них набувають питання, повязані з витворенням державної концепції етнонаціональної політики. Етнонаціональна політика передбачає забезпечення гармонічних взаємовідносин титульного етносу з етнічними групами та національними меншинами всередині держави. Тому для стабільного та ефективного функціонування цієї концепції необхідно ґрунтовно вивчити особливості здійснення етнонаціональної політики різними українськими урядами та структурами українського визвольного руху протягом всієї історії України. На користь необхідності й важливості вивчення діяльності ОУН і УПА, зокрема їх етнонаціональної політики, свідчать також розгорнуті останнім часом гострі дискусії (як наукового, так і суспільно-політичного характеру) щодо їхньої сутності. Обраний напрям дослідження повязаний з науковою Програмою “Історія етнонаціональних процесів в Україні”, розробленою і затвердженою науково-експертною радою Міністерства освіти і науки України за фаховим напрямом “Історія”, яка розробляється на кафедрі політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури.До першої групи належать праці, написані вітчизняними дослідниками до розпаду СРСР та після відновлення незалежності України, що характеризуються заполітизованим і упередженим підходами до висвітлення етнонаціональної політики ОУН і УПА. Другу групу становлять дослідження, що були здійснені українськими науковцями в роки незалежності України. Проте доводиться стверджувати, що насьогодні немає праць, в яких було би зроблено комплексний і ґрунтовний аналіз етнонаціональної політики ОУН і УПА. Піднімаються питання етнонаціональної політики ОУН і УПА в колективному дослідженні історії української дипломатії - “Нариси з історії дипломатії України”, праці В.Кучера “ОУН-УПА в боротьбі за незалежність України” та інших. Оскільки в той час, коли Україна була в складі СРСР, лише вони могли відкрито вивчати діяльність українського визвольного руху 1940 - 50-х рр., що дозволило нам сьогодні мати чисельні видання з історії ОУН і УПА.досліджено, що етнонаціональна політика ОУН була концептуально довершеною системою, що сформувалася в процесі становлення нової української визвольної ідеології. Вона була однією з основних складових частин політичної діяльності організації, покликана сприяти втіленню її стратегічної мети - відновлення та зміцнення незалежності України; Оскільки це вказує на те, що український визвольний рух періоду Другої світової війни здійснював свою боротьбу в контексті попередніх українських та загальноєвропейських визвольних тенденцій, та в контексті загальнолюдських, гуманних і демократичних ідей; встановлено, що ОУН і УПА прагнули налагоджувати відносини з іншими народами, визвольними рухами та державами на основі взаємоповаги, толерантності, рівноправності й невтручання у внутрішні справи протилежної сторони.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

- встановлено, що стан наукового вивчення досліджуваної проблематики є недостатнім внаслідок відсутності комплексних, обєктивних досліджень етнонаціональної політики ОУН і УПА;

- досліджено, що етнонаціональна політика ОУН була концептуально довершеною системою, що сформувалася в процесі становлення нової української визвольної ідеології. Вона була однією з основних складових частин політичної діяльності організації, покликана сприяти втіленню її стратегічної мети - відновлення та зміцнення незалежності України;

- створення українським визвольним рухом в 1940-х рр. такої власної концепції етнонаціональної політики є знаковою подією в історії України. Оскільки це вказує на те, що український визвольний рух періоду Другої світової війни здійснював свою боротьбу в контексті попередніх українських та загальноєвропейських визвольних тенденцій, та в контексті загальнолюдських, гуманних і демократичних ідей;

- згідно цієї концепції українське етнодержавотворення повинно було базуватися на принципі поділу українського суспільства на титульний етнос і етнічні меншини, та створення єдиної української державної нації. Таким чином, ОУН і УПА проголошували повну рівноправність національних меншин з українцями;

- встановлено, що ОУН і УПА прагнули налагоджувати відносини з іншими народами, визвольними рухами та державами на основі взаємоповаги, толерантності, рівноправності й невтручання у внутрішні справи протилежної сторони. Крім того, ОУН і УПА розділяли своє ставлення щодо окремо взятого народу та шовіністично налаштованих представників провідної верхівки цього народу. А тому, поборюючи імперіалізм, намагалася не вести боротьби з цілим народом як спільнотою, а лише з апологетами шовінізму (однак були випадки ігнорування цього);

- виявлено, що ОУН і УПА цілеспрямовано намагалися створити фронт спільної боротьби поневолених нацистським і радянським тоталітаризмом народів. Наголошувалося, що ці народи для українців є природними союзниками, оскільки вони перебувають в однаковому політичному становищі з українцями і мають тотожні плани щодо свого майбутнього;

- стверджено, що агітаційно-пропагандистська діяльність ОУН і УПА ефективно впливала на українців, військовослужбовців німецької, радянської та угорської армій, населення різних країн та на українські національні меншини;

- етнонаціональна політика ОУН і УПА здобула наступні позитивні результати: по-перше, вдалося зменшити кількість збройних зіткнень між представниками поневолених народів, що служили в національних батальйонах німецької армії та військовими підрозділами німецьких союзників (угорців, румун), які діяли на території України з українським визвольним рухом. По-друге, до УПА перейшла значна кількість представників різних народів, що служили у вермахті. Це дало можливість ОУН і УПА збільшити чисельність власних військових підрозділів та зміцнити власну боєздатність, через перехід в УПА кадрових військовиків. По-третє, посилити свій вплив серед українського народу, національних меншин, та представників різних народів, що перебували на території України. По-четверте, активізувати антирадянські, антирежимні, визвольні настрої серед червоноармійців і представників радянської влади, а також тих народів, що попали під радянський тоталітарний контроль. По-пяте, через представників інших народів розповсюджувалася правдива інформація, за що боролася ОУН і УПА, а це дозволило знайти підтримку українському визвольному рухові за межами України;

- зясовано, що не всі завдання етнонаціональної політичної діяльності ОУН і УПА були реалізованими; не завжди виваженою була політична позиція ОУН і УПА; не принесли сподіваних результатів плани орієнтації на Німеччину, а згодом - США і Велику Британію; не вдалося створити реальнодіючий фронт спільної боротьби поневолених народів; однією з гострих невирішених проблем ОУН і УПА протягом всієї війни з Німеччиною були відносини з польським визвольним рухом. У свою чергу потрібно зауважити, що внаслідок спричиненої війною складної ситуації ОУН і УПА, подібно як і визвольні чи державні структури інших народів в схожих умовах, вдавалися до методів боротьби з представниками інших етносів, що підпадають під визначення антигуманних.

1. Етнонаціональна політика Української головної визвольної ради // Український патріотизм - фактор державності, стабільності, добробуту: Колективна монографія / За заг. ред. докт. іст. наук, проф. Г.І.Гончарука. - Одеса: Астропринт, 2002. - С. 55-70.

2. Пропагандистська діяльність ОУН-УПА // Память століть. - 2002. - № 4. - С. 92-101.

3. Політична діяльність Української повстанської армії (етнонаціональний аспект) // Воєнна історія. - 2002. - № 5-6. - С. 49-55.

4. Місце міжнародно-зовнішнього фактора в етнонаціональній діяльності ОУН в 20 - першій половині 40 - х рр. ХХ ст. // Вісник Київського славістичного університету. - 2003. - Вип. 13. Серія історія. - С. 251-262.

5. Рівноправність національних меншин гарантувалась // Віче. - 2001. - № 8. - С. 120-129.

6. Агітаційно-пропагандистська діяльність ОУН і УПА під час виборів до Верховної Ради СРСР у 1946 році // Визвольний шлях. - 2001. - № 12. - С. 64-71.

7. Інонаціональні військові підрозділи УПА. Хто вони, звідки ? // Віче. - 2003. - № 1. - С. 55-59.

8. Етнонаціональна політика українського руху опору // Сторінки історії: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Н.Ф.Гнатюк. - К.: Вид-во Європейського університету, 2000. - Вип. 15. - С. 34-37.

9. Українсько-польські відносини у першій половині 1940-х років // Україна і Польща в ХХ столітті: Проблеми і перспективи взаємовідносин: Зб. наук. пр. / За ред М.П.Чернеги. - К.; Краків: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. - С. 158-160.

Размещено на .ru