Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах - Автореферат

Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність різних державних органів правоохорони зосереджена переважно на виявленні та розкритті уже вчинених злочинів чи інших правопорушень, тобто основні зусилля спрямовуються на боротьбу з наслідком, яким є злочинність, а не з його причинами та умовами. Разом з тим давно відомо, що профілактика є найефективнішим і найгуманнішим способом боротьби з правопорушеннями, потребуючи в той же час найбільших зусиль як з боку суспільства і держави в цілому, так і окремих їх структур. Серед субєктів соціальної профілактики правопорушень особливе місце належить органам внутрішніх справ, які не тільки самі здійснюють спеціальні профілактичні заходи, а й забезпечують проведення таких заходів іншими державними органами та громадськими формуваннями, створюють для їх діяльності найбільш сприятливі умови та використовують їх можливості, залучають громадян до участі в охороні правопорядку та боротьби з правопорушеннями. Однак на сьогодні правове регулювання повноважень органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень, форм та методів їх діяльності в цій сфері багато в чому не відповідає вимогам часу, потребує не просто удосконалення, а якісно нового оформлення. Необхідність посилення боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, підвищення значення і ролі в цьому процесі профілактичної функції обумовлює актуальність і важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, повязаних з діяльністю різних соціальних субєктів, зокрема, органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень в сучасних умовах.В першому підрозділі “Поняття соціальної профілактики правопорушень” аналізуються сутність та система соціальної профілактики правопорушень. Профілактика - найгуманнійший і найефективніший засіб скорочення кількості порушень правових норм, оскільки він повязаний з такими заходами з боку держави і суспільства, які здатні не тільки виявити правопорушення, а й встановити і усунути причини та умови, що їм сприяють, утримати людину від їх вчинення. Разом з тим профілактика є досить складною формою боротьби з правопорушниками, вона може дати бажаний результат тільки тоді, коли правильно організована і базується на відповідних наукових засадах. У звязку з цим соціальна профілактика правопорушень в дисертації визначається як різновид соціального управління, система соціально-економічних, суспільно-політичних, організаційних, правових і виховних заходів, спрямованих на виявлення і усунення або нейтралізацію причин правопорушень та умов, що сприяють їх вчиненню, формування правомірної поведінки громадян. В третьому підрозділі "Органи внутрішніх справ як субєкти соціальної профілактики правопорушень" характеризується місце та роль органів внутрішніх справ в системі субєктів соціальної профілактики правопорушень.Основні з них такі: Нагальною є потреба у прийнятті Закону України "Про профілактику правопорушень", в якому б на законодавчому рівні було закріплено основні завдання та функції профілактичної діяльності, її принципи, форми та методи, а також правовий статус її субєктів, в тому числі органів внутрішніх справ. Необхідно запровадити повсякденний аналіз криміногенної ситуації, її прогнозування, використовуючи статистичні дані не тільки МВС України, а й міськрайорганів внутрішніх справ з метою своєчасного реагування на можливі її зміни. Для подолання чималих труднощів у виконанні працівниками органів внутрішніх справ своїх службових обовязків, підвищення ефективності їх роботи необхідно вирішити проблему своєчасного і повного фінансування діяльності органів внутрішніх справ. Давно назріла необхідність у прийнятті Закону України "Про участь громадськості в охороні громадського порядку", що дозволило б відродити систему громадської профілактики правопорушень, значно полегшити навантаження, яке лягає на працівників органів внутрішніх справ.

Основний зміст роботи

Результатом дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення ряду наукових праць, аналізу законодавства України та практики його реалізації є розроблені автором висновки та сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень. Основні з них такі: Нагальною є потреба у прийнятті Закону України "Про профілактику правопорушень", в якому б на законодавчому рівні було закріплено основні завдання та функції профілактичної діяльності, її принципи, форми та методи, а також правовий статус її субєктів, в тому числі органів внутрішніх справ.

Потребує удосконалення вся правова база, яка регламентує профілактичну діяльність. Зокрема, доцільно, на думку дисертанта, про розробці та прийнятті законодавчих та інших нормативних актів обовязково включати статті, які мають профілактичне значення.

Необхідно запровадити повсякденний аналіз криміногенної ситуації, її прогнозування, використовуючи статистичні дані не тільки МВС України, а й міськрайорганів внутрішніх справ з метою своєчасного реагування на можливі її зміни.

В засобах масової інформації потрібно оприлюднювати не тільки дані про стан злочинності та існуючі злочинні угруповання, а й про те, хто чи що заважає затримувати правопорушників та притягати їх до відповідальності.

Слід розширити і поглибити курс правового навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, підготувати з цією метою спеціалістів, належні підручники, навчальні посібники тощо.

Для подолання чималих труднощів у виконанні працівниками органів внутрішніх справ своїх службових обовязків, підвищення ефективності їх роботи необхідно вирішити проблему своєчасного і повного фінансування діяльності органів внутрішніх справ.

Потрібно розробити принципи і організаційні засади постпенітенціарної політики в Україні, які б враховувались при розробці законодавчих та інших нормативних актів, а також в практичній діяльності різних державних органів, установ та організацій.

Давно назріла необхідність у прийнятті Закону України "Про участь громадськості в охороні громадського порядку", що дозволило б відродити систему громадської профілактики правопорушень, значно полегшити навантаження, яке лягає на працівників органів внутрішніх справ.

З тією ж метою доцільно запровадити обовязкову звітність місцевих органів внутрішніх справ про наявність громадських формувань з охорони правопорядку та результати їх роботи, створити в системі органів внутрішніх справ спеціальні підрозділи або призначити окремих працівників, які б відповідали за взаємодію з громадськими формуваннями.

В міськрайорганах внутрішніх справ в системі службової підготовки необхідно запровадити вивчення питань взаємодії з громадськими формуваннями в охороні громадського порядку і профілактиці правопорушень, наданні їм необхідної допомоги.

Слід розробити спеціальні програми та методики навчання членів громадських формувань, що включали б вивчення основ законодавства України, а також засвоєння форм та методів правоохоронної та профілактичної діяльності.

З метою залучення громадян до участі в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями необхідно передбачити їх матеріальну зацікавленість в такий діяльності, що можна реалізувати шляхом використання коштів, вилучених у правопорушників, одержаних від реалізації адміністративних стягнень тощо.

Профилактике правонарушений нужна нормативная база // Деловая жизнь. - 1996. - № 32-33. - С. 15.

Про участь громадськості в охороні громадського порядку // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вип. 2. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. - С. 55 - 58.

Особливості соціального стану та орієнтації сучасної молоді // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вип. 3-4. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. - С. 406 - 409.

Форми взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування щодо профілактики правопорушень // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 3-4. - Харків, 1998. - С. 65 - 72.

Профілактиці правопорушень потрібен Закон “Про участь громадськості в охороні громадського порядку” // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 5. - Харків, 1999. - С. 61 - 65.

Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень: Наук.-практ. посібник. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 33 с.

Размещено на .ru