Реформування судової системи України. Аналіз діяльності осередку прокуратури, адвокатури та нотаріату м. Києва. Специфіка кримінального судочинства Київської судової палати. Строки розгляду кримінальних справ та порядок подання апеляційного протесту.
При низкой оригинальности работы "Діяльність Київської судової палати з розгляду кримінальних справ", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Керівна роль судової палати проявлялась перш за все в кримінальних провадженнях, які вона здійснювала в ході своєї діяльності як суд першої інстанції в законодавчо визначених категоріях справ та як апеляційна інстанція для підзвітних їй окружних судів Житомира, Луцька, Києва, Черкас, Чернігова, Умані, Стародуба, Могильова, Ніжина. Як суд першої інстанції Київська судова палата розглядала справи політичного характеру, державні злочини, справи про службові злочини та справи щодо порушення законів про друк тощо. Якщо простежити статистику архівних матеріалів, то можна дійти висновку, що в ході кримінальних проваджень Київської судової палати протягом 1880-х - 1890-х років розглядались головним чином аграрні справи, що відносились до злочинів проти порядку управління: по звинуваченню громадян у супротиві поліції, в непокорі місцевій владі, за підозрою в порубці лісу, в нанесенні побоїв поліцейському, в знятті урожаю із сусідніх земель, у супротиві при знятті штрафу за випас скота, в супротиві під час конфіскації скота для уплати штрафу, в супротиві судовому приставу під час опису майна для погашення боргу, в непокорі старшині при межуванні землі, в супротиві поліції під час конфіскації майна за відмову сплатити кошти на побудову училища, в супротиві приставу під час опису майна за погашення боргів, у супротиві судовому приставу при відчуженні частини землі на користь спадкоємця, у відкритті школи без дозволу та супротиві при конфіскації книг, у супротиві землеміру при розподілі землі між селянами та поміщиком тощо. Тобто специфіка справ кримінального провадження Київської судової палати залежала від економічної, політичної та соціальної ситуації в регіоні, зокрема в більшості випадків до суду доходили справи, зумовлені ситуацією, що виникла після скасування кріпосного права 1861 року: спори внаслідок розмежування земель поміщиків та селян, справи щодо супротиву поліції та судовим приставам, щодо непокорі місцевій владі тощо. Це справи, що розглядала Київська судова палата як суд першої інстанції: за поширення брошур та прокламацій, за їх зберігання, за приналежність до РСДРП, за участь у демонстраціях проти царя, за висловлювання проти цариці та царя, за агітацію повалення царського режиму, за агітацію про захват поміщицьких земель та повалення царської влади, за участь в єврейських погромах, за замах на вбивство, за участь в заворушеннях із метою підвищення заробітної плати для робітників тощо.Відсутність чіткого закріплення в Статуті кримінального судочинства правила про провадження в судах першої інстанції справ із належною повнотою і послідовністю привело до того, що процесуальне становище сторін щодо забезпечення можливості представляти нові аргументи та докази в апеляційну інстанцію отримало своє вираження, тобто йшлося про повну апеляцію. До Київської судової палати доходили, виходячи з архівних даних, справи про державні злочини, службові злочини, справи про порушення законів про друк, справи щодо порушення порядку управління тощо.
Вывод
Таким чином, у дореволюційній Росії в якості апеляційної інстанції для окружних судів виступали судові палати.
Перевірці підлягали вироки, які не набрали законної сили. Рішення, прийняте апеляційною інстанцією, можна було оскаржити в касаційному порядку в Сенаті.
Відсутність чіткого закріплення в Статуті кримінального судочинства правила про провадження в судах першої інстанції справ із належною повнотою і послідовністю привело до того, що процесуальне становище сторін щодо забезпечення можливості представляти нові аргументи та докази в апеляційну інстанцію отримало своє вираження, тобто йшлося про повну апеляцію.
До Київської судової палати доходили, виходячи з архівних даних, справи про державні злочини, службові злочини, справи про порушення законів про друк, справи щодо порушення порядку управління тощо.
Поширеність даних категорій справ на території округу Київської судової палати залежала від економічної, політичної та соціальної ситуації в регіоні.
При цьому варто зауважити, що судова реформа 1864 року, проголошуючи суд скорий, рівний та справедливий, у сфері кримінального судочинства в окрузі Київської судової палати забезпечити його повною мірою, попри позитивні моменти, так і не змогла.
Доказами цьому слугує, перш за все, класовий підхід до розгляду різних категорій судових справ на території округу Київської судової палати, що проявлявся в різних підходах до вирішення судових справ селян та поміщиків чи державних службовців, розгляд державних, службових злочинів із політичним елементом не окружними судами, а судовою палатою, як судом першої інстанції, участь станових представників у відправленні правосуддя, а тому і взаємозвязок судової та адміністративної влади, громіздкі та тривалі строки розгляду лише деякого кола судових справ Київської судовою палатою, натомість короткі строки розгляду серйозних політичних злочинів, судова тяганина в судах округу та в Київській судовій палаті в тому числі тощо.
Список литературы
1. Центральний державний історичний архів України, місто Київ (ЦДІАК України). - Ф. 442, оп. 56, справа 331, аркуш 23.
2. ЦДІАК України. - Ф. 442, оп. 534, справа 422, аркуш 30-32.
3. ЦДІАК України. - фонд 318, опис 1, справа 1.
4. Судебные Уставы 20 ноября 1864 года, с изложением рассуждений, на коих они основаны. Часть вторая. - СПБ., 1887 г
5. Городынский Я.К. Наши суды и судебные порядки по данным ревизии 1895 года / Я.К. Городынский // Журнал Министерства юстиции. -1901. - № 4. - С. 43-49.
6. Ембулаева Н.Ю. Обеспечение прав обвиняемого в истории российского права: (вторая половина XIX века - февраль 1917 года) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Н.Ю. Ембулаева. - Краснодар, 2002.
7. Фон-Резон А. Следует ли сохранить апелляционное производство по уголовным делам / А. Фон-Резон // Вестник права. - 1899. - № 1. - С. 63-77.
8. Курас Т. Л. К вопросу о предоставлении дополнительных доказательств в суд апелляционной инстанции: исторический анализ и современные аспекты / Т. Л. Курас // Сибирский юридический вестник. - 2001. - № 1. - С. 50-52.
9. Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права: Очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческих, феодальных и буржуазных государствах / М.А. Чельцов-Бебутов. - СПБ., 1995.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы