Розгляд історії анархістського руху як "стихійного вияву низьких пристрастей", як гранично еклектичного феномену або як "маргінальної теми". Аналіз комунікацій, механізмів формування та функціонування руху, створення анархістами організаційних структур.
Аннотация к работе
Анархісти, як вороги будь-якого державного устрою не мали бажання підтримувати українське державотворення, але разом з тим анархісти воювали проти ворогів української ідеї: імперської російської влади, “червоних імперіалістів”-більшовиків, “білих імперіалістів” - Збройних Сил Півдня Росії генерала Денікіна, “Русской Армии” генерала Врангеля. Савченко звертається до своєї улюбленої теми, яку він почав розробляти майже 30 років тому - аналізу політичних подій повязаних із революційним минулим України (ми памятаємо його книги: “Махно”, “Симон Петлюра”, “Гетьман Скоропадський”, “І2 війн за Україну”, “Одесса в эпоху войн и революций”, “Анархістський рух в Одесі в 1903-1916 рр.” та ін.). Треба відзначити, що автор поставив перед собою грандіозне завдання - висвітлення історії анархізму як соціально-політичного руху за період з 1903 по 1929 рік, саме ці дати автор пропонує як час зародження і ліквідації анархістського руху в Україні. Автор неупереджено аналізує анархістський рух в України, висвітлюючи його вплив на революційні історичні соціально-політичні процеси в перший чверті ХХ ст. в України. У роботі червоною ниткою проходить ідея про те, що анархізм був одним з головних світових революційних практик, складовою частиною міжнародного революційного руху, що анархісти орієнтувалися на залучення робітничого класу до боротьби за анархію.