Дія поверхнево активних речовин на живі організми - Реферат

Мета робот : охарактеризувати основні види поверхнево активних речовин та визначити їх вплив на живі організми. Відомо, що поверхнево-активні речовини (ПАР) внаслідок своїх унікальних фізико-хімічних властивостей знайшли надзвичайно широке використання в широкому колі областей багатьох галузей промисловості, а також виробництв різних форм власності. Поверхнево-активні речовини (ПАР, сурфактанти, детергенти) - хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання, у тому числі знижуючи поверхневий натяг на межі двох рідин. Це речовини, молекули або йони яких концентруються під дією молекулярних сил (адсорбуються) біля поверхні розділу фаз і знижують поверхневу енергію.У хімічній, нафтохімічній, харчовій промисловості, при виробництві косметичних препаратів та інших технологічних процесах поверхнево активні речовини (ПАР) застосовують для найрізноманітніших цілей: як миючих агентів, для стабілізації дисперсних систем емульсій, пін, суспензій, для пониження міцності поверхні оброблюваних матеріалів, флотації, для покриття поверхонь з метою гідрофобізації при нафтовидобутку, як компоненти гідроізоляційних і антикорозійних покриттів, і т. д. Однак в поняття "поверхнево-активні речовини" (ПАР) зазвичай вкладають більш вузький зміст, відносячи його лише до групи органічних сполук, адсорбція яких брало з їх розчинів навіть дуже малій концентрації призводить до різкого зниження поверхневого (міжфазної) натягу на поверхні розділу розчину з газом (парою), іншою рідиною або твердим тілом.За типом гідрофільних груп ПАР ділять на іонні, або іоногенні, і неіонні, або неіоногенні. Іоногенні ПАР дисоціюють у розчині на йони, одні з яких володіють адсорбційною активністю, інші (протийони) - адсорбційною. ПАР містять як кислотні, так і основні групи, а також вони мають амфотерні властивості, Їх зв. амфотерними, або анфолітними, ПАР. Неіоногенні ПАР не дисоціюють при розчиненні на йони; носіями гідрофільності в них зазвичай є гідроксильні групи і різною довжиною полігликолевоголанцюга. ПАР першої категорії в розчині вище критерій (визначеної для кожної речовини) "критичної" концентрації утворюють міцели, тобто молекулярні або іонні асоціати з кількістю молекул (іонів) від декількох десятків до декількох сотень.Промислові ПАР цього типу можна розділити на слід. основні групи: карбонові к-ти і їх солі (мила), алкілсульфати (сульфоефіри), алкілсульфонати і алкіларілсульфонати, інші продукти. Найбільше значення як ПАР з солей монокарбонових кислот мають мила (натрієві, калієві і амонійні) жирних кислот RCOOH, де R - насичений або ненасичений нормальний аліфатичний радикал з числом атомів вуглецю 12-18, і мила (натрієві, рідше калієві) смоляних к-т. Сировиною для катіоноактвних ПАР, що мають господарське значення, служать аміни, одержувані з жирних к-т і спиртів, алкгалогенідов, а також алкілфенолів. Більше значення як катіоноактивні ПАР і як вихідні продукти в синтезі неіоногенних ПАР (див. нижче) мають не тільки моно-, а й діаміни, поліаміни та їх похідні. Не менш 80-90% таких ПАР отримують приєднанням окису етилену до спиртів, алкілфенолу, карбоновим к-там, амінів і іншими зєднанням з реакційноздатними атомами водню.Ендогенні ПАР - це речовини в більшості неіоногенного походження, які знаходяться в шкірі, слизових оболонках, жовчі та її компонентах, на поверхні легенів. Для фізіологічних та медико-біологічних досліджень найбільший інтерес представляють поверхнево-активні речовини на межі розділу фаз вода-ліпід, оскільки в організмі існує межа ліпідного біошару клітинних мембран, що відіграє роль барєра для водорозчинних молекул, води, плазми крові, тканинної рідини або протоплазми. У здорових людей ПАР сечі утворюють моношари, для яких характерні підвищення тиску під час стиснення і гістерезис при розширенні. Ендогенні ПАР містяться в різних тканинах та біологічних рідинах, виявляють при цьому видові відмінності, а також суттєво змінюються при різноманітних станах організму [5, 15]. Ендогенні ПАР синтезуються в клітинах та виконують низку життєво-важливих функцій організму.Крім природної стійкості деяких мікроорганізмів до біоцидних препаратів, мікроорганізми швидко адаптуються до несприятливих факторів, в тому числі і до впливу антимікробних засобів. У природних умовах мікробні клітини мають загальним негативним зарядом, тому найбільш широке практичне застосування знайшли катіонні ПАР, які згубно діють на грампозитивні і грамнегативні бактерії, дріжджові і нитчасті гриби. Але в клітці також є молекули, що несуть позитивні заряди, тому й аніонні ПАР згубно діють на мікроорганізми, але при більш високих концентраціях. Сильне дестабілізуючий дію на мембрани клітин надають низькомолекулярні катіонні ПАР (цитилпіридинію хлорид, хлоргексидин, алкілді-метил бензил амоній хлорид). Всі роботи, присвячені вивченню механізму антимікробної дії ПАР, проводилися в таких основних напрямах: вивчення адсорбції ПАР та утворення комплексів на поверхні мікробної клітини, вивчення електрохімічних властив

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика поверхнево активних речовин

2. Класифікація

3. Молекулярна будова та добування

4. Поверхнево активні речовини біологічного походження

5. Вплив поверхнево активних речовин на мікроорганізми

6. Вплив на організм людини

7. Вплив поверхнево активних речовин на живі системи

Висновки

Список літератури