Діти із розладами аутистичного спектру в умовах інклюзивної освіти - Реферат

Аутизм - психічний розлад, що характеризується вираженим дефіцитом особистісних, соціальних, мовних і інших сторін розвитку та навичок спілкування. Характерні: схильність до самоізоляції, відрив від реального світу і втрата звязків з ним, занурення у світ особистих переживань, відсутність або втрата соціальних навичок, повна або часткова відсутність мовних навичок, що повторюються або стереотипні дії і інтереси, спрямовані в першу чергу на неживі обєкти. Термін аутизм (від грец. autos - сам) ввів в 1912 році Е. Блейлер для позначення особливого виду мислення, яке регулюється емоційними потребами людини і не залежить від реальної дійсності. Понад півстоліття клінічних досліджень підтвердили гіпотезу Л.Каннера про існування особливого синдрому або особливої ??групи синдромів, повязаних з дитячим аутизмом.Аутизм (аутизм - «занурення в себе») - це розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної і невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом , з цього приводу виникають порушення в соціалізації. Людина із аутизмом типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект аутиста понижений далеко не завжди, часто виявляються так звані «острівці знання» - області, в яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня. Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів: • Крайня аутистична самотність - діти не здатні нормально налагоджувати відносини з іншими людьми, але виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі. • Чудова механічна память - діти, яких бачив Каннер, були здатні запамятати велику кількість абсолютно даремної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялось в усіх інших сферах. • Хороші когнітивні завдатки - Каннер був переконаний, що надзвичайна память і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не зважаючи на те, що в багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі у навчанні.Інакше кажучи, порушення розвитку емоційних звязків з людьми, активностів освоєнні навколишнього світу повязувалося з ранніми психічними травмами, знеправильним, холодним ставленням батьків до дитини, з невідповіднимиспособами виховання. Тут можна відзначити таку характерну особливість-було прийнято вважати, що у дитини, що страждає на аутизм, типовийсімейний фон РДА часто виникає в інтелектуальному середовищі і в такзваних вищих верствах суспільства, хоча відомо, що це захворювання необмежується тією чи іншою соціальною групою. Подальші порівняльні дослідження сімей розумововідсталих дітей і дітей, які страждають раннім дитячим аутизмом, показали, що аутичні діти перенесли не більше психотравмуючих ситуацій, ніж інші, абатьки аутичних дітей навіть більш дбайливі та віддані їм, ніж у родинах дітей без особливостей психічного розвитку. Клінічна картина формується поступово до 2.5-3 років і залишаєтьсянайбільш вираженою до 5-6 років, представляючи собою складне сполученняпервинних розладів, зумовлених хворобою, і вторинних труднощів,що виникають у результаті неправильного, патологічного пристосування і дитини, і дорослих.Якщо спробувати простежити, як виникають труднощі психічного розвитку аутичної дитини, то більшість дослідниківсумніваються, що в таких дітей існує хоча б короткий періоднормального розвитку. Хоча педіатр, як правило, оцінює таку дитинуяк здорову, її «особливість» часто помітно з самого народження і вже в дитинстві відзначаються початкові ознаки порушення розвитку.Виділяють 4 варіанти порушень мовлення при ранньому дитячому аутизмі. Не зупиняючись на них більш конкретно, слід зазначити, що, незважаючи на велику різноманітність мовних порушень в цілому, характерних для окремих варіантів, є й загальні, специфічні для раннього дитячого аутизму особливості: 1. Дитина з аутизмом уникає спілкування, погіршуючи можливості мовного розвитку. Відірваність такої дитини від світу, нездатність усвідомити себе в ньому позначаються на становленні його самосвідомості. Спостерігаючи за вільним поводженням аутичної дитини можна побачити, що не дитина звертає увагу на предмет, а предмет як би притягує до себе її увагу.Особливо часто невідповідність висновків членів комісії торкається дітей з аутизмом - зрозуміло, яким струсом для психіки такої дитини є перебування її в новій обстановці, серед незнайомих людей (для будь-яких дітей, в цілому, а для дітей з аутизмом особливо важливими є доброзичливість, симпатія і невимушеність обстановки). У будь-якому випадку, можливість приводити дитину до певного закладу, до певного класу базується на особистій домовленості батьків і конкретного вчителя, причому вчитель не завжди розуміє, що ця дитина - аутист: інколи самі батьки не виголошують це «страшне» слово, боячись, що їх дитину у тому випадку не будуть тримати у школі. Фахівці з Кракі