Дослідження стильової моделі поетичної мовотворчості Ю. Клена. Індивідуальна інтерпретація поетом ідейно-стильової парадигми творчої манери київських неокласиків. Процеси формування макро- та мікрообразів, смислової багатоплановості поетичного тексту.
При низкой оригинальности работы "Ідіостиль Ю. Клена в контексті інтелектуалізаторських мовних традицій українського неокласицизму", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Разом з тим постає важливе завдання - вивчення його ідіостилю, дослідження впливу ситуативного і соціально-культурного контексту на зміст поетичного слова та його функціональне навантаження в тексті. ХХ ст.), коли в суспільстві торжествувала ідея деструкції всього попереднього досвіду, саме неокласики (М.Зеров, М.Драй-Хмара, Ю.Клен, М.Рильський, П.Филипович) закликали митців повернутися до джерел традиційної культури. Поезія Ю.Клена не була адекватно поцінована за часів радянської України, про митця згадували як про злісного ворога соціалістичного ладу, а його твори трактувалися як ворожі народу й тодішньому суспільству. Своєрідність поетичної мови неокласиків, і Ю.Клена зокрема, аналізується в дисертаціях Л.Кравець, Л.Ставицької, фразеологічних особливостей-В.Калашника, зіставної лексичної семантики - Л.Савченко, культурологічної семантики окремих образів - у працях О.Ашер, М.Ласло-Куцюк, Л.Новиченка, Л.Таран. Проте історіографія питання змушує констатувати, що недостатньо зясованим залишається лінгвостилістичний бік творчості Ю.Клена, зокрема своєрідної концептуальної системи митця, її структурно-семантичного ядра, естетико-філософської зумовленості стильових домінант, генетичних, типологічних і мовних звязків із художніми напрямами вітчизняного та європейського літературного процесу.Саме вербалізований досвід, знання, культура, які нагромаджує етноспільнота, створюють своєрідну формулу володіння світом, якою й користується митець, розвиваючи її й наповнюючи новою культурологічною сутністю. Прагнучи віднайти універсальні поведінкові моделі, які так чи інакше мали б бути співвіднесені з філософською концепцією софійності, в основу якої покладено принципи людяності та гуманізму, краси та гармонії, що втілюють Божу мудрість і відповідно ідею людського блага, митці-неокласики звертаються до вічних ідеалів - образів та сюжетів античного, біблійного, історико-літературного чи етнокультурного характеру - і широко використовують їх у власній творчості. Високою частотністю вживання характеризується образ Бога та його синонімічні варіанти: Господь, Творець, Всесильний Владар. Так, трактування лексико-семантичної групи земля (поле, рілля, лан, нива, рівнина, луг, перелог) визначається орієнтацією неокласиків на різні традиції вживання зазначеного образу, зокрема фольклорну, де земля асоціюється з жіночим першопочатком, тому мотиви та образи вагітності (Вона широка, тепла і вагітна - П.Филипович), народження (І новий плід зачне, і вродить новий плід - М.Рильський), зрілості (Тобі, праматір, шлю привіт - Ю.Клен), процесів розкладу (Земля не родить, немовби хто закляв її - М.Драй-Хмара) стають ключовими. Другий розділ - “Концептуальна система поетичного мислення Ю.Клена” - є спробою поглянути на творчість Ю.Клена як на взірець високого художнього синтезу та інтелектуалізації поетичного слова.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
