Ідіостиль Богдана-Ігоря Антонича - Дипломная работа

ДИПЛОМНА РОБОТА з Української мови на тему: Ідіостиль Богдана-Ігоря Антонича ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ІДІОСТИЛЮ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ 1.1 Поняття «ідіостиль» у мовознавстві 1.2 Образні засоби та їх роль у формуванні ідіостилю письменника РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНИЙ МІФОСВІТ У ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА 2.1 Назви кольорів як компонент відтворення національно-мовної моделі світу 2.1.1 Семантико-граматична характеристика кольороназв у поетичних творах Б.-І.Антонича 2.1.2 Естетична роль колорем у художній картині поета 2.2 Сакральна лексика як ознака християнського світогляду Богдана-Ігоря Антонича 2.3 Астральна символіка в ідіостилі письменника РОЗДІЛ 3. МОВНІ ЗАСОБИ ОБРАЗОТВОРЕННЯ В ІДІОСТИЛІ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА 3.1 Метафора як концептуальний елемент тропеїстичної системи у поезії Б.-І.Антонича 3.1.1 Семантична характеристика метафор 3.1.2 Лексико-граматична характеристика метафор 3.1.2.1 Дієслівні метафори 3.1.2.2 Іменникові метафори 3.1.2.3 Прикметникові метафори 3.2 Лексико-семантичні групи епітетів та їх граматичне вираження у ліриці Богдана-Ігоря Антонича РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ 4.1 Стимулювання природоохоронної діяльності підприємств 4.2 Заходи по запобіганню дитячого дорожньо-транспортного травматизму ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ кольороназва ідіостиль антонич метафора ВСТУП Літературне життя Західної України міжвоєнного періоду ХХ століття було вельми розмаїтим та активним. У цей час реалізовувалося багато художніх концепцій, у літературному процесі виокремлювалися нові літературні течії. Богдан-Ігор Антонич був одним з нечисленних, а у своєму стилі навіть єдиним в українській літературі цього періоду творцем власної цілісної концепції світу. Одна з координат його поетичного світу - це спроба віднайти втрачену гармонійну єдність людини та природи, а також споконвічна, невмолима туга людини за повнотою існування, туга, яка з давніх-давен знаходила вияв у свідомості наших предків і наснажувала всю поезію Антонича [60, 76]. Могутній талант митця формувався під впливом українського фольклору, навчання в польській гімназії м.Сяноку та на факультеті слов’янських мов Львівського університету, тому поезія Антонича ввібрала як символіку словянського язичництва, так і біблійні мотиви. Антонич є автором шести поетичних книг - «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936), які вийшли за життя поета. Збірки «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія» побачили світ після смерті митця. Ми беремо його книжки й відкриваємо їх достоту, як вікна у пянливе повітря Лемківщини, у зорі, що «лопочуть на тополях», у сонце, яке «воли рогами колють», у світ, що живе і розвивається за законами дивовижно точних і завжди нових метафор, які ведуть до усвідомлення духовного, вищого й незбагненного начала в людині, а саме осмислене буття він малює як пробуджувану таємним провидінням волю до творчості. Антоничева поезія - це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи [35, 18]. Творчість Богдана-Ігоря Антонича досліджували М.Ільницький, О.Пономаренко, І.Даниленко, С.Привалова, Г.Кернер, І.Руснак, М.Ткачук. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в сучасному українському мовознавстві немає наукових праць, присвячених образотворчому потенціалу лексичних засобів в ідіостилі Б.-І. Антонича. Дослідження мовного аспекту ідіостилю дає можливість побачити індивідуальну неповторність письменника у представленій ним вербально-естетичній картині світу, оцінити його внесок у систему вже функціонуючих словесних художніх засобів національної мови, визначити загальні закономірності й провідні тенденції розвитку літературної мови. Поглибленню теоретичних положень, пов’язаних з ідіостилем та дослідженню особливостей дискурсу окремих видатних осіб присвячена значна кількість сучасних лінгвістичних досліджень (В. Григор’єв, Савицька Л., С. Єрмоленко, Н.Сологуб, Л.Пустовіт, І.Бабій, А.Мойсієнко, Г. Жуковець, О. Кухар-Онишко, Д. Наливайко, С. Перепльотчикова, І. Смущинська, А. Ткаченко, О. Фоменко, А. Шайкевич, Н. Шмарова та ін.). Джерелом розуміння стилю дискурсу, на думку І.В. Смущинської, є встановлення необхідної відповідності між концепцією характерів (цілі автора, його однодумців, власне сприйняття; погляди аудиторії та необхідність привернути її увагу і прихильність) як змістовною стороною дискурсу, та парадигмою лексичних засобів як стороною формальною [61, 38]. Тож А.О.Ткаченко має рацію, пропонуючи досліджувати проблему ідіостилю комплексно: як з дедуктивного, так і з індуктивного поглядів [63, 6]. Також до компонентів ідіостилю можна віднести стилістичні засоби: метафори, порівняння, гіперболи, епітети тощо. За Н.С. Болотновою, ідіостиль - система асоціативно-смислових полів, які характеризують когнітивний рівень мовної особистості [62, 23]. Як узагальнює Н.С. Болотова, для цього періоду вивчення ідіостилю характерно: 1) увага до образної трансформації слів, 2) до ес