Діалогізація дидактичного процесу в курсовій підготовці педагогічних кадрів - Автореферат

Це орієнтує педагогічний процес на особистість учня, формування гуманістичної спрямованості якої передбачає насамперед розвиток її діалогічної свідомості та мислення, діалогічного буття (Ш.О.Амонашвілі, І.Д.Бех, В.С.Біблер, І.А.Зязюн, О.В.Киричук, Т.І.Кузнецова, С.Л.Кузьміна, С.Ю.Курганов, В.Ф.Литовський, З.О.Малькова, А.Маслоу, В.Б.Миронов, К.Роджерс, І.О.Савицький, Б.Саймон та інші). Сьогодні гуманістичні орієнтири в педагогіці обстоюються концепціями життєтворчості особистості, національного виховання, українознавства як методології реформування національної освіти (С.У.Гончаренко, В.М.Мадзігон, Ю.І.Мальований, П.П.Кононенко, М.Д.Ярмаченко, М.І.Шкіль), синергетичної методології (О.Н.Князева, С.П.Курдюмов, В.С.Лутай), філософії гуманного професіоналізму (І.Б.Васильєв), гуманізації післядипломної освіти (Н.Г.Протасова) і науковою програмою “Школи діалогу культур” (А.Г.Волинець, В.Ф.Литовський, В.М.Павленко, Т.А.Російчук, С.О.Таглін та ін.). Діалог як форма навчання аналізується В.В.Андрієвською, С.Ю.Кургановим, Є.І.Машбіцем тощо. Психологічні чинники внутрішнього діалогу виявлені в працях В.Л.Дегліна, Г.М.Кучинського, О.М.Соколова, Т.В.Чернігівської. О.Б.Орлов, Л.А.Петровська розглядають діалог як чинник та засіб виховання. Метою нашого дослідження є створення дидактико-діалогічної моделі курсової підготовки вчителів, яка забезпечить вдосконалення професіоналізму вчителів з питань гуманізації педагогічного процесу.Розглядаючи діалог у різних площинах, О.Г.Ковальов визначає його як: а)первинну, родову форму людського спілкування; б)провідну детермінанту розвитку особистості; в)принцип та метод вивчення людини; г)певний психічний стан, що розгортається в міжособистісному просторі спілкування; д)процес, що розгортається за своїми внутрішніми законами та динамікою; е)оптимальний для розвитку особистості рівень організації стосунків і спілкування між людьми; є)найефективніший метод педагогічних, психокорекційних та інших впливів; ж)творчий процес. Діалог у навчанні або навчальний діалог визначається як своєрідна форма спілкування між учасниками педагогічного процесу за умов навчальної ситуації, під час якої й відбувається інформаційно-смисловий обмін між партнерами та регулюються їхні стосунки. Ознайомлення з науковими доробками М.А.Амінова, Л.С.Виготського, Ю.М.Кулюткіна, Д.Познера,. С.Л.Рубінштейна, І.М.Семенова, С.Ю.Степанова, Г.С.Сухобської дозволило виділити основні функції навчального діалогу: а)передача інформації, соціального досвіду та культурної спадщини людства і конкретного оточення адекватними засобами, в результаті чого й формується певний світогляд; б)регулювання стосунків, виникнення взаєморозуміння як результату діалогічної комунікації; в)забезпечення саморегуляції та саморозвитку особистості на основі “діалогу із самим собою”, який реалізує рефлексивну функцію діалогу. Особливостями дидактичного процесу курсової підготовки на основі діалогічного підходу в порівнянні з традиційною є орієнтація на гуманістичну філософію освіти; субєкт-обєкт-субєктний характер взаємодії, що обумовлює активну участь у вдосконаленні власної педагогічної майстерності; індивідуалізований підхід; динамічність, наявність елементу непрограмованості та доцільної стихійності; інтегративна цілісність системи знань на основі діалогу культур, їх проблемності, багатоаспектності; формування поліфонічної (діалогічної) свідомості; пріоритетність певних психологічних установок як провідного чинника педагогічного діяння; контекстний підхід - створення діалогічного простору педагогічного процесу як еталону майбутньої діяльності. Педагогічні: а)загальні: єдності навчання, виховання та освіти; оптимального співвідношення теоретико-методологічних, методичних та практичних знань; звязок із життям; варіативності; індивідуалізованого підходу; доступності; наочності; активності, свідомості та самостійності в навчанні; єдності колективних та індивідуальних форм навчання; б)специфічні: діалогічності - забезпечення обєктивізації та багатоаспектності (поліфонізму) змісту, стикання різних поглядів та точок зору, субєкт-обєкт-субєктних позицій учасників навчання як рівнозначних партнерів у процесі пізнавальної діяльності, що реалізує право на власну позицію, вибір форм, напрямків і змісту діяльності та фасілітаторську функцію викладачів; розвивального характеру навчання - організація педагогічного процесу на закономірностях функціонування навчальних проблемних ситуацій; рефлексивності - засобу вдосконалення власної діяльності педагога засобами самопізнання і рефлексії.В процесі дослідження проблем загальноосвітньої школи та системи підвищення кваліфікації вчителів на основі вищезазначеного нами виявлено актуальну потребу в запровадженні діалогічного підходу в педагогічний процес як засобу реалізації гуманістичної соціально-культурної парадигми розвитку національної освіти. Ідея діалогізації педагогічного процесу на сучасному етапі розробляється в контексті нової філософії освіти (синергетична методологія), психології та соціології (організація

Основний зміст дисертації