Діалогічна природа рок-твору - Автореферат

Діалогічний аспект аналізу художніх творів потребує висвітлення поняття “діалог” та побудови класифікації його типів, а також зясування діалогічності слова. Висвітлення діалогічної природи рок-твору дозволяє наблизитися до осмислення рок-поезії як іманентного сучасному світосприйняттю явища, що співвідноситься з традицією вітчизняного поетичного слова, а також робить можливим вказати на звязок між феноменом року і феноменом “філософії зустрічі” як результатом прагнення створити новий, немонологічний тип мислення. Дослідження рок-поезії як вербального компоненту при безперечному визнанні пріоритету слова в році відкриває можливості розгляду і аналізу тенденцій сучасного жанроутворення, динаміки літературної еволюції, проблеми переосмислення поетичної спадщини і взаємодії маргінальної культури (контркультури) з самою культурою. Мета дисертаційного дослідження - осмислити твори з поміткою “рок” у світлі концепцій “філософії діалогу” М. Основні завдання дисертаційного дослідження: - окреслити головні аспекти діалогічності слова та висвітлити поняття “діалог” в контексті загально-гуманітарної концепції діалогу у ХХ-ХХІ столітті;У першому розділі “Концепція діалогу в ХХ-ХХІ столітті” виконано аналіз основних аспектів діалогічності слова, висвітлено і конкретизовано поняття “діалог”, визначено головні засади “філософії діалогу”. Зокрема, слово розглянуто у мовному (слово як знак), онтологічному (слово як спів-буття і подія) та релігійному (слово як Слово, яке є Бог і любов) аспектах. Малахов та інші), автор показує важливість і обовязковість безпосереднього взаємозвязку між “знаковістю”, “буттєвістю” і “релігійністю” слова в контексті діалогічності останнього. “До висвітлення поняття “діалог” наголошується, що поняття “діалог” є близьким, але не тотожнім до таких форм інтеракції, як дискурс, комунікація і “буття-спілкування”. Висунувши опозиції “світ культури”/“світ життя”, офіційна культура/сміхова культура, “малий час”/“великий час”, мислитель розглядає діалог в естетичному бутті, в культурі (середньовічний карнавал як особливий тип буття-спілкування) і безпосередньо у житті (проблема розмежування і взаємодії я-для-себе, другого-для-мене і я-для-другого) крізь призму “причетного позазнаходження” (як передумови та умови будь-якого розуміння) і принципової незавершеності діалогу.У Висновках дисертації узагальнено результати спостережень над особливостями прояву діалогічної природи рок-творів, охарактеризовано специфіку діалогічності слова, висвітлено основні аспекти типології діалогу, визначено специфіку віддзеркалення головних засад “філософії спілкування” у творах рок-жанру. Критерієм класифікації різних типів інтеракції (“комунікація”, “діалог”, “спілкування”, “буття-спілкування”) виступає тяжіння або до лінгвістичного, або до онтологічного аспектів. Як один із провідних елементів контркультури рок базується найбільшою мірою на теоретико-філософських засадах Франкфуртської школи, “філософії життя”, екзистенціалізму, а також “філософії діалогу” з їх критикою мистецтва, актуалізацією антропологічного питання і проблеми стосунків я-ти (Ти). Своїми поетичними основами рок проголошує принцип життєтворчості, орієнтацію на христологію, ототожнення слова (пісні) і вчинку, спробу реалізації персонального поетичного міфу, яскраво виражену актуалізацію діалогічних відносин. Виникає складне поле взаємозвязків між образом ліричного героя, біографічним автором та реципієнтом: біографія автора щільно повязана з долею героя поетичного міфу, але у той самий час для реципієнта біографія автора і доля героя є розгорнутою ілюстрацією його власного життя.

2.Основний зміст дисертації

У Висновках дисертації узагальнено результати спостережень над особливостями прояву діалогічної природи рок-творів, охарактеризовано специфіку діалогічності слова, висвітлено основні аспекти типології діалогу, визначено специфіку віддзеркалення головних засад “філософії спілкування” у творах рок-жанру.

Поняття “діалог” розглянуто у контексті взаємозвязку “знаковості”, “буттєвості” та “релігійності”. Критерієм класифікації різних типів інтеракції (“комунікація”, “діалог”, “спілкування”, “буття-спілкування”) виступає тяжіння або до лінгвістичного, або до онтологічного аспектів. Зазначені типи інтеракції преставляють різні форми взаємодії: розуміння, пізнання, осягнення. Вищим ступенем прояву діалогічності, на думку автора, є “буття-спілкування”.

Головними аспектами діалогічності слова є: слово як знак, слово як буття, слово як біблійне Слово, співвідношення слова та мовчання. У діалогічності слова експліковано звязок людини з мовою, з іншою людиною та з усім світом. Слово принципово діалогічно. Діалогічність слова тісно повязана з онтологічним і релігійним аспектами. При цьому, на переконання автора, саме діалогічність є пріоритетним аспектом у контексті сходження слова до біблійного Слова і буття-спілкування.

“Філософія діалогу” представлена у роботі як “антропологічний переворот” - зміна парадигми художньої свідомості та радикальне переосмислення епістеми. Її провідні дослідники (М. Бубер, М. Бахтін, Е. Левінас) актуалізують принцип відповідальності та етичного начала, “вчинкового мислення”, пріоритет сфери “я-ти” над сферою “я-воно”, неприйняття теоретизму та обєктивізму, релігійність як основу діалогу. Ці засади знайшли своє художнє відображення у рок-творах.

Як один із провідних елементів контркультури рок базується найбільшою мірою на теоретико-філософських засадах Франкфуртської школи, “філософії життя”, екзистенціалізму, а також “філософії діалогу” з їх критикою мистецтва, актуалізацією антропологічного питання і проблеми стосунків я-ти (Ти). Своїми поетичними основами рок проголошує принцип життєтворчості, орієнтацію на христологію, ототожнення слова (пісні) і вчинку, спробу реалізації персонального поетичного міфу, яскраво виражену актуалізацію діалогічних відносин.

Рок-жанр за своєю природою є синтетичним (текст музика виконання) ліричним жанром. Маргінальність та паралітературність дозволяють співвіднести його з романом. Своєрідність рок-жанру обумовлена тим, що для нього принципові триєдність вербального, музичного і виконавчого елементів, а також особливо значущою є роль ритму.

Для субєктної організації рок-творів характерне ототожнення ліричного “я” з біографічним автором. Прототипами рок-героя виступають трикстер як універсальний міфологічний антигерой, а також блазень, скоморох, юродивий. Сприйняття рок-героя як вмираючого та воскресаючого бога, яке характерне для міфології та архаїчної поетики, у рок-творах знаходить відображення в “антигеройному” статусі рок-героя. Останній задовольняє образу міфологічного трикстера як архаїчного антигероя та образам дурня, алкоголіка, шизофреніка, звертання до яких має міцну літературно-поетичну традицію в російській і світовій культурі та літературі. Виникає складне поле взаємозвязків між образом ліричного героя, біографічним автором та реципієнтом: біографія автора щільно повязана з долею героя поетичного міфу, але у той самий час для реципієнта біографія автора і доля героя є розгорнутою ілюстрацією його власного життя.

За умов життєтворчої настанови року, звертання до традицій суїцидальної естетики і “тексту смерті”, для рок-поета притаманне прагнення створити персональний поетичний міф.

В аспекті діалогу культур рок представляє явище постфольклору та неосинкретизму, повязане з сучасною видовищною міською культурою. Рок-поезія є вписаною в традицію російського поетичного слова, бо звертається до “московського”, “петербурзького”, “провінційного”, “пушкінського” текстів, актуалізує базові теми та проблеми вітчизняної поезії. Концертна та студійна робота є формами існування рок-твору в “малому” і “великому” часі відповідно. Концерт як безпосередню реалізацію рок-твору “тут і зараз” можна віднести до “малого часу”, а студійний запис як процес камерної творчості, розрахованої не на безпосереднє сприйняття широкою публікою, а на дистанційну взаємодію з реципієнтом, можна зарахувати до “великого часу”.

Життєво-практичні та творчі настанови року оснащені ідеями, близькими до діалогічної філософії: неможливість існування і виникнення “я” без передування йому “іншого”; протистояння світу безособового “воно”; визнання Бога як вищого вічного Ти; несприйняття мистецтва як “тіні реальності” (Е. Левінас) і скасування меж між творчістю і життям; орієнтація на карнавально-святкову естетику як сферу фамільярного контакту. Рок-поезія в художній формі відображає провідні засади “філософії спілкування”: критику технократії, егоцентризму, відчуження людини від людини, “забуття буття”, висуваючи ідею пріоритету відносин я-ти та я-Ти, принцип мистецтва як “єства”, христологію. Детально розглядаючи реалізацію основних ідей “філософії діалогу” в рок-творчості на прикладі доробку деяких фігур російського року (О. Башлачова, Я. Дягілєвої, К. Кінчева), ми можемо зробити висновок, що російський рок як художня форма виразу критики технократії, логоцентризму і обєктивізму - як основ монологічного мислення - разом з актуалізацією антропологічного питання і проблеми “забуття буття” базується переважно на тих самих положеннях і принципах, що і “філософія зустрічі”.

Діалог в році можна інтерпретувати як трансгресивний, де трансгресія - подолання непереборної межі, перехід межі норм і табу соціального, культурного характеру, експлікований у феноменах смерті, безглуздя, свята (карнавалу), містичного одкровення. На відміну від звичайного діалогу, метою якого є досягнення розуміння як позитивної межі, “трансгресивний” діалог в році спрямований до межі “негативної”, що сама себе породжує та потребує свого подолання. Трансгресію в році можна інтерпретувати як межу між культурою та контркультурою, що ілюструє, з одного боку, притаманну людині потребу виходити за межу повсякденності, і, з іншого боку, віддзеркалює притаманне культурі самоподолання з метою оновлення та подальшого розвитку.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях: 1. Философия рок-культуры (к постановке проблемы) // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. Харків, 27-28 квітня 2004 р. - Х.: ХАІ, 2004. - С. 12-15.

2. Маска русского рока: трикстер // Литературоведческий сборник. - Вып. 19. - Донецк: ДОННУ, 2004. - С. 157-165.

3. Понятие рок-жанра // Литературоведческий сборник. - Вып. 21-22. - Донецк: ДОННУ, 2005. - С. 82-90.

4. Про “науковість” сучасної філології та теорії літератури // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О.К. Закусила. - Вип. ІІІ: У 2-х част. - Ч. 1. Гуманітарні науки. - К.: Логос, 2005. - 402 с. - С. 275-277.

5. Маски русского рока: шут, скоморох, юродивый // Литературоведческий сборник. - Вып. 23-24. - Донецк: ДОННУ, 2005. - С. 196-207.

6. Слово и поступок: к поэтике русского рока // Литературоведческий сборник. - Вып. 26-27. - Донецк: ДОННУ, 2006. - С. 77-86.

7. Рок-культура как феномен постфольклора // Третьи Лазаревские чтения: Традиционная культура сегодня: теория и практика: Материалы Всерос. науч. конф. с междунар. участием. Челябинск, 21-23 февраля 2006 г.: в 3 ч. - Челябинск, 2006. - Ч. 1. - 370 с. - С. 17-21.

8. Пассивность, Инаковость и Анархия, или Три парадокса Эммануэля Левинаса // Тринадцатая ежегодная Международная Междисциплинарная конференция по Иудаике. Москва, 31 января-2 февраля 2006 г.: Тезисы докладов. - М., 2006. - 24 с. - С. 12-13.