Теорія розвитку суперечності та її подальшого вирішення в синтезі органічного злиття онтологічного та гносеологічного моментів у гегелівській діалектиці. Вплив та вирішальна роль особистісного, суб"єктивного фактора на всю наступну філософську думку.
Ця тотожність, гадає Гегель, є відносною, як і їх взаємопротилежність, і в ній виникає роздвоєння на протилежності, проте поки що тільки в думці на субєкт думки та на думку як змістовний обєкт. Мислення, стверджує Гегель, відчужує своє буття у формі матерії, природи, яка є "інобуттям" цього обєктивно існуючого мислення, або абсолютної ідеї. Ряд яскравих образів «Феноменології» (частину рукопису якої Гегель дивом врятував при вторгненні французьких військ у Єну ) - «діалектика раба і пана» як етюд про волю, можливої тільки через рабство , концепція «нещасливої свідомості», а також могутньо заявлене вчення про історичність духу одразу привернули до себе увагу й обговорюються донині. 1817 року Гегель видає перший варіант «Енциклопедії філософських наук», що складається з «Науки логіки» (так званої, «Малої логіки», на відміну від «Великої логіки» 1812 - 1815 років), «Філософії природи» і «Філософії духу» (при житті Гегеля «Енциклопедія» двічі перевидавалася - у 1827 і 1833 роках). Гегель створив систематичну теорію діалектики , центральними поняттями якої є теза , антитеза та синтез (у Гегеля ці поняття називаються по-іншому).Філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку. Після смерті Гегеля в Німеччині виникли напрямки, що випливали з його вчення і розвивали його ідеї. Маркс та ін.), спираючись на гегелівський діалектичний метод, підкреслювало вирішальну роль особистісного, субєктивного фактора в історії.
Вывод
Філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку. Після смерті Гегеля в Німеччині виникли напрямки, що випливали з його вчення і розвивали його ідеї. Наприклад, ортодоксальне гегельянство (К. Міхелет, К. Розенкранц та ін.) намагалось зберегти в чистості, недоторканою його філософську систему. А молоде гегельянство (А. Руге, Б. Бауер, К. Маркс та ін.), спираючись на гегелівський діалектичний метод, підкреслювало вирішальну роль особистісного, субєктивного фактора в історії.
Діалектика Гегеля - це був варіант ідеальної конструкції для самовибудовування думки на рівні "другої рефлексії". Щоби наблизити діалектичну методологію до реалій сьогоднішнього рівня пізнання її слід переробити та доповнити новими методологічними засобами.
Філософія Геґеля - алгебра революції, вона незвичайно звільняє людину й не залишає каменя на камені від світу християнського, від світу переказів, пережитків.
Список литературы
1. Кірюхін Д. І. Вступ до філософії релігії Геґеля. Філософія як спекулятивна теологія. - К.: ПАРАПАН, 2009. - 204 с.
2. Гайм Рудольф. Гегель и его время. Лекции о первоначальном возникновении, развитии, сущности и достоинстве философии Гегеля. Перевод с немецкого П. Л. Соляникова. - СПБ., 2006. - 392 с.
3. Ильин И. А. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека. - СПБ.: Наука, 1994. - (Слово о сущем).
4. Кожев А. Введение в чтение Гегеля. - СПБ.: Наука, 2003. - (Слово о сущем).
5. Кричевский А. Образ абсолюта в философии Гегеля и позднего Шеллинга. - М.: ИФ РАН, 2009. -
6. Ойзерман Т. И. Кант и Гегель (опыт сравнительного исследования). - М.: «Канон » РООИ «Реабилитация», 2008. - 520 с.
7. Пушкин В. Г. Философия Гегеля: абсолютное в человеке. (Рекомендовано в качестве учебного пособия для студентов и аспирантов гуманитарных специальностей). - СПБ.: Лань, 2000. - 448 с. - (Мир культуры, истории и философии).
8. Труфанов С. Н. «Наука логики» Гегеля в доступном изложении: учебное пособие. - Самара: Парус, 1999. - 187 с.
9. Ерохов А. Е. Теория всего и ответ Гегеля. - Санкт-Петербург: Реноме, 2007. - 80 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы