Трактування терміну "діалектика" філософами різних часів, його значення та напрямки аналізу. Історія формування, етапи та головний зміст законів діалектики: єдності та боротьби протилежностей, взаємоперебігу кількісних та якісних змін, заперечення.
Він поділяє діалектику на буття (кількість, якість, міру), сутність, що являє протиставлення буття самому собі, тобто є рефлектуючим (явище, дійсність та ін) поняттям, де фігурують категорії, що містять у собі як буття, так і сутність. Діалектика - це спосіб філософствування, оснований на всезагальних принципах звязку та розвитку, теорія і метод філософської рефлексії, які дають змогу субєкту філософії розглядати і пояснювати універсальні звязки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозвязок, взаємодію, боротьбу і єдність протилежних начал, аспектів, сторін буття, що саморозвивається. З цього визначення категорії розвитку виходить, що розвиток багатший за своїм конкретним змістом, ніж рух, хоч рух за своїм обсягом значно ширший від розвитку. Будь-який розвиток є рух, тобто зміни взагалі, але не всякий рух є розвиток, оскільки у природі має місце і такий рух, який не є ні прогресивним, ні регресивним, як це характерно для механічного руху, простого пересування, переміщення тіл. Ленін: «Розвиток, що ніби повторює пройдені вже ступені, але повторює їх інакше, на більш високій основі («заперечення заперечення»), розвиток, так би мовити, по спіралі, а не по прямій лінії; розвиток стрибкоподібний, катастрофічний, революційний; розриви поступовості; перетворення кількості в якість; внутрішні імпульси до розвитку, що надаються суперечностями, зіштовхуванням різних сил і тенденцій, що діють на ціле тіло або в межах даного явища або всередині даного суспільства; взаємозалежність і щільніший, нерозривний звязок усіх сторін кожного явища (при цьому історія відкриває все нові і нові сторони), звязок, що надає єдиний, закономірний світовий процес руху - такі деякі риси діалектики, як найбільш змістовного (ніж звичайно) вчення про розвиток».Філософів завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але й проблеми методу, тобто шляхів, заходів і прийомів наукового пізнання і перетворення світу. Філософською теорією, методом і методологією наукового пізнання і творчості взагалі виступає діалектика, що в перекладі з грецької мови означає мистецтво вести бесіду, суперечку. Діалектика - це спосіб філософствування, оснований на всезагальних принципах звязку та розвитку, теорія і метод філософської рефлексії, які дають змогу субєкту філософії розглядати і пояснювати універсальні звязки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозвязок, взаємодію, боротьбу і єдність протилежних начал, аспектів, сторін буття, що саморозвивається.
Вывод
Філософів завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але й проблеми методу, тобто шляхів, заходів і прийомів наукового пізнання і перетворення світу. Філософською теорією, методом і методологією наукового пізнання і творчості взагалі виступає діалектика, що в перекладі з грецької мови означає мистецтво вести бесіду, суперечку.
Сам термін «діалектика» вперше застосував Сократ, маючи на увазі діалог, спрямований на взаємозацікавлене обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом протиборства думок, поглядів.
Діалектика - це спосіб філософствування, оснований на всезагальних принципах звязку та розвитку, теорія і метод філософської рефлексії, які дають змогу субєкту філософії розглядати і пояснювати універсальні звязки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозвязок, взаємодію, боротьбу і єдність протилежних начал, аспектів, сторін буття, що саморозвивається.
Діалектична концепція розвитку полягає в тому, що розвиток тлумачиться як боротьба протилежностей, стрибкоподібний перехід кількості у якість і навпаки та як рух за спіраллю. Метафізики сприймають розвиток як результат божественного першопоштовху, як збільшення або зменшення, тобто як чисто кількісній процес та як рух по замкненому колу.
Закон єдності та боротьби протилежностей - це, на думку як Гегеля, так і Маркса й Енгельса, основний закон діалектики, зміст якого дає відповідь на запитання: «Що таке розвиток?» В основі його лежить категорія «протиріччя». Другий закон діалектики - закон взаємного переходу кількісних і якісних змін - має на меті знайти відповідь на питання «Як відбувається розвиток?» Третій універсальний закон діалектики дає відповідь на питання: «куди веде розвиток?»
Отже, в реферативній роботі детально розглянуті поставлені завдання, проаналізовано трактування філософами терміну «діалектика» і розкрито суть діалектики як теорії розвитку.
Список литературы
1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій.3-тє видання, перероблене і доповнене. - Львів, 2004. - 528 с.
2. Подольська Є.А. Філософія. - К., 2006. - 706 с.
