Дослідження проблеми діалектики творчості в поглядах різних мислителів (філософів) Києво-Могилянської Академії. Аналіз діалектики об’єкта та суб’єкта творчості, діалектики старого та нового, традицій і новаторства опираючись на принцип історизму.
При низкой оригинальности работы "Діалектика творчості в соціально-філософських поглядах мислителів Києво-Могилянської Академії в період барокової схоластики", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Діалектика творчості в соціально-філософських поглядах мислителів Києво-Могилянської Академії в період барокової схоластики Бондар С.С. Анотація Стаття присвячена дослідженню проблеми діалектики творчості в соціально-філософських поглядах мислителів Києво-Могилянської Академії. На основі проаналізованого матеріалу досліджено, що творчість може усвідомлюватись суто на рівні фіксації та опису її одиничних проявів в тих чи інших формах безпосередньої соціальної діяльності, або ж теоретично репрезентуватись на трансцендентному рівні. Дана тема стосується складного історичного явища - початкового етапу становлення європейської системи держав на рубежі наука філософія виступала в ролі допомогової науки, але відбувається започаткування традицій суворого і екзактичного відношення до теоретичної думки, яка в свою чергу ”була вже дещо захоплена гуманізмом” [1]. Феномен Київської Академії повністю ґрунтується, а тому невіддільний від історичного контексту України. Так як, домінантою культурного контексту епохи Бароко стає Академія, то фактично саме тут народжується українське Бароко, як назвав Чижевський “історична доля України” [5]. Дану ситуацію вдало прокоментував німецький філософ Людвіг Фейєрбах: “...хоча схоластична філософія перебувала на службі Церкви, оскільки вона визнавала, доводила і захищала принцип останньої, однак вона виходила з наукового інтересу, будила і заохочувала вільний дух дослідження. Особливої уваги заслуговують роботи та автори: монографія Г. О. Давидової “Творчість та діалектика” (1976), монографія “Діалектика творчості” Г. С. Батищева (1986), колективну монографію “Діалектика свободи як творчість” (1989), написану авторським колективом під керівництвом Р. Ж. Абдільдіна, монографію “Творчість” (1989) В. А. Цапок, монографію А. Т. Шумиліна “ проблеми теорії творчості” (1989), монографію В. М. Ніколко “Творчість як новацій ний процес” (1991), видана в 1989 році монографія “Творчість та філософія”, колективну монографію “Творчість і соціальне пізнання” (1982) під редакцією О. М. Коршунова, дисертаційні (докторські) дослідження Л. В. Яценко, К.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
