Погляди на феномен естетичної творчості релігіями Заходу і Сходу, розкриття людини через її самовдосконалення, працю над своєю душею та свідомістю. Спроба діалектичного синтезу основних тлумачень проблеми творчості через поняття логічної "безмежності".
Вже в античності сформувалися такі основні напрями тлумачення творчості, як "творчість - відображення" (матеріалістична школа), "творчість - конструювання" (ідеалістична школа, зокрема неоплатонізм) тощо. Забобони церкви, суворість догматики привели до поглядів, за якими людина, як "червяк", "ніщо", не має права на творчість, а коли творить, то це відбувається на підґрунті "Божого дару" та "передавання того, що звелів передати Бог". В цей період тривало поглиблення таких ґрунтовних, базових тлумачень, як "творчість-відображення", "творчість-конструювання" (матеріалістична та ідеалістична школи); в релігійній філософії стверджується традиційний погляд на творчість, що спирається на основні догмати тієї чи іншої релігії: творчість як "дар Божий" та "передавання того, що відкрив Господь" у християнстві; творчість як "саморозкриття" надприродних сил у людині; як "саморозкриття Бога, який є в кожному з нас" - згідно з філософією індуїзму та буддизму; сувора заборона творчості в ісламі з деякими винятками. Саме тому базовими поняттями дисертаційного дослідження є не тільки "творчість як відображення" (матеріалізм), "творчість як конструювання" (ідеалізм), творчість як дар Божий" та "передавання зведеного Богом" (християнство) чи "творчість як саморозкриття Бога в людині" (індуїзм, буддизм), а й такі поняття, як "зняття", "синтез", "заперечення", "збереження" тощо, тобто поняття "синтетичної свідомості", "синтетичного мислення", "розуму". Бердяєв поклав творчість у фундамент буття людини в світі, зробив феномен творчості базовим для численних своїх праць.Розглядаючи ці, та ряд інших історико-філософських паралелей в осягненні сутності проблеми творчості, автор приходить до висновку, що компаративістика як одна із сучасних форм діалектичного синтезу, яка дозволяє побачити творчість найбільш повно і всебічно, формувалась в руслі магістральних шляхів розвитку філософської та естетичної думки. В другому підрозділі - "Філософсько-естетична характеристика творчості в обєктивістській методології" здійснюється аналіз матеріалістичної інтерпретації творчості, в якій поділ теоретичних стратегій відбувається за онтологічною ознакою: "первинність-вторинність" стосовно основних елементів світобудови. Первинність буття, матерії як першоелемента світу та вторинність свідомості передбачає таку онтологію тлумачення творчості, для якої також характерним є поділ на "первинне" та "вторинне", що не дає змоги побачити обєкт дослідження всебічно. Детально розглядається як здійснюється з позицій психоаналізу персоніфікація відчуттів та поглядів самого автора в деяких мистецьких творах. В другому розділі - "Естетична творчість як універсальна форма творчості в релігійних інтерпретаціях" дисертант залучає "ненаукові" та "неакадемічні" способи тлумачення творчості, що здійснюється на ґрунті діалектичної взаємопереходу понять "наукове" - "ненаукове" в історії світової науки та культури, застосовуючи в якості теоретичного інструмента осягнення проблеми поняття "абсолютної" і "відносної" істини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
