Утворення територіальних діалектів у V-VI столітті. Питання географічного розподілу діалектів та їх класифікація. Співіснування норманно-французької та середньоанглійської мов в Англії. Північні, центральні та південні середньоанглійські діалекти.
Внаслідок того, що староанглійські королівства, за якими називалися діалекти, поступово зникли, в середньоанглійському періоді історії мови діалекти стали називатися за ознакою їх географічного положення. Таким чином, колишній норумбрійський діалект тепер став називатися північним (Northen), мерсійський - центральним (Midland), який у свою чергу поділявся на західно-центральний (West-Midland) та східно-цетральний (East-Midland), уессекський - південним або південно-західним (Southern or SOUTHWESTERN), і тільки кентський діалект зберіг свою назву, оскільки графство Кент продовжувало існувати на місці колишнього королівства, іноді цей діалект ще називають південно-східним (SOUTHEASTERN) [4] . Росторгуєва групує діалекти наступним чином: південна група включаючи кентський діалект, південно-західна група діалектів, центральна група і північна. Таким чином, колишній нортумбрійський тепер називається північним (Northern), мерсійський - центральним (Midland); уессекський - південним або південно-західним (Southern, Southwestern); лише кентський діалект зберіг свою назву, тому що графство Кент продовжувало існувати на місці колишнього королівства, але діалект інколи називають південно-східним (Southeastern) [6]. б) центральні, або мідллендськие діалекти, які, у свою чергу, підрозділяються на східний і західний мідллендськие діалекти, при цьому в останньому розрізняють північні західномідллендський і південний західномідллендський діалекти;Як вже було вказано вище, в Англії співіснували три мови: англійський, французький (англо-нормандський) і латинь. Англійські діалекти, на яких говорило корінне населення, були рівноправні між собою; на них були написані, як ми бачили, всілякі твори, але як державна мова англійська не використовувалася. Мовою державного листування, видаваних короною законів, мовою спілкування вчителя і учнів в школі, мовою парламентських дебатів був англо-нормандський. Латинь була мовою церкви і науки [6].
Вывод
Як вже було вказано вище, в Англії співіснували три мови: англійський, французький (англо-нормандський) і латинь. Англійські діалекти, на яких говорило корінне населення, були рівноправні між собою; на них були написані, як ми бачили, всілякі твори, але як державна мова англійська не використовувалася. Мовою державного листування, видаваних короною законів, мовою спілкування вчителя і учнів в школі, мовою парламентських дебатів був англо-нормандський. Латинь була мовою церкви і науки [6]. Після нормандського завоювання Лондон став столицею Англії. Між всіма частинами країни налагоджувалися тісні звязки, що вимагало єдиної, зрозумілої для всіх національної мови.
Тому особливе місце серед середньоанглійських діалектів займає лондонський діалект, що обєднав межі східноцентральних і південних діалектів і що ліг в основу новоанглійської національної мови [5].
К кінцю 16 століття формування англійської мови як національної мови можна вважати закінченим. Воно проходило одночасно із формуванням англійської нації. Тоді як мова народу представлена лише в діалектах, жоден з яких не функціонує за межами своєї території, національна мова використовується по всій країні.
Діалекти стають фактично неписьменними, оскільки національна мова (на основі лондонської літературної мови) охоплює всі сфери, повязані з писемністю: державну документацію, наукову і художню літературу.
У сфері усного вживання національна мова функціонує у всіх державних установах і є мовою повсякденного спілкування освічених класів, особливо, людей, що живуть в столиці.
Поступово національна мова все більше розширюється, модифікуючи і поглинаючи діалекти. Проте діалекти продовжують існувати в усній формі і у наш час [7].
Список литературы
1. Аракин В.Д. История английского языка: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. - 272 с.
2. Смирницкий А.И. Древнеанглийский язык. - М.: Филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 1998.
3. Іванова І.П., Чахоян Л.П., Беляєва Т.М. Історія англійської мови. - СПБ: Лань, 1998. - 512 с.
4. Ільїш Б.А. Історія англійської мови. - М.: Вища школа, 1968. - 420с.
5. Костюченко Ю.П. Історія англійської мови (Підручник для педагогічних інститутів іноземних мов). - К.: Радянська школа, 1963. - 427 с.
6. Расторгуєва Т.А., Історія англійської мови. М.: Айрис Пресс, 2003. - 536 с.
7. Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. - Cambridge: Cambridge University Press, 2000. - 489 p.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
