Діагностика, тенденції патоморфозу і захворюваності, прогноз розвитку та хірургічне лікування вогнищевої патології щитовидної залози - Автореферат

Але навіть у неендемічних на зоб країнах або державах, де ця проблема практично вирішена за рахунок ефективних профілактичних заходів, від 30 % до 50 % дорослого населення мають патологічні структурні зміни чи утворення у щитовидній залозі, що розпізнаються під час ретельного ультразвукового дослідження (УЗД) чи секційного дослідження, а 4-7 % - клінічні форми вузлового зобу (И.Л.Аветисьян, Г.В.Петрова, 1995; Е.А.Валдина, 1997; S.Roger, J. Вогнищеві форми ураження щитовидної залози, що охоплюють вузловий ендемічний та спорадичний зоб, доброякісні пухлини - гіперфункціонуючі та еутиреоїдні аденоми, рак, дегенеративні чи запальні кістозні утворення, осередкові форми тиреоїдитів, та складають таким чином найважливішу частку тиреоїдної патології, посідають перше місце серед причин хірургічних втручань на ендокринних залозах (И.В.Комиссаренко, 1996). Практично не розроблена проблема прогнозу розвитку окремих різновидів вогнищевої патології щитовидної залози, оцінки ефективності терапії, яка застосовується, визначення терміну лікування, що ускладнюється переважно повільним природним перебігом більшості доброякісних та злоякісних тиреоїдних захворювань (K.Kuma et al., 1992; E.Mazzaferri, 1993). Метою роботи було підвищення ефективності діагностики і лікування хворих з вогнищевою патологією щитовидної залози шляхом розробки діагностичного алгоритму і технології лікування на основі патогенетично-обгрунтованих хірургічних і малоінвазивних методів. Вперше зроблено висновки щодо характерних рис патоморфозу вогнищевих форм захворювань щитовидної залози за останні десятиріччя, які полягають в тенденції до зниження функціональної активності щитовидної залози та резервів її компенсації, переваженні вогнищевих уражень щитовидної залози (головним чином малосимптомних невеликих вузлових зобів) серед інших тиреоїдних захворювань, поступовому зростанні в Україні і в Києві за останні 10 років захворюваності на рак щитовидної залози, який зараз майже виключно (більше, як на 95 %) належить до високодиференційованих гістологічних форм, а основний приріст захворюваності на рак у м.Робота є результатом клінічного дослідження 341 хворого з вогнищевою патологією щитовидної залози, яким протягом 1991-1997 рр. була виконана хірургічна операція на щитовидній залозі в клініці госпітальної хірургії НМУ, а також 138 хворих з зазначеною патологією, які протягом 1994-1997 рр. перебували під амбулаторним наглядом у міському ендокринологічному диспансері та у клініці госпітальної хірургії і лікувались шляхом застосування консервативних та малоінвазивних хірургічних методів. прослідковується чітка тенденція до зниження функціональної активності щитовидної залози та резервів її компенсації, як відносно всієї тиреоїдної патології в Україні і, в ще більшій мірі, в Києві (суттєве поступове зменшення частоти випадків гіпертиреоїдного зобу з одночасним швидким прогресуванням захворюваності на гіпотиреоз та хронічний аутоімунний тиреоїдит), так і у межах вогнищевої патології, що проявляється у зменшенні частки вузлового токсичного зобу, появі морфологічних ознак виснаження компенсаторної гіперплазії і гіпертрофії з поширенням дегенеративно-дистрофічних та аутоімунних морфологічних змін; “Деякі малодосліджені фактори патогенезу найпоширеніших форм вогнищевої патології щитовидної залози” ми спробували поглибити розуміння механізмів розвитку гіперпластичної вогнищевої патології щитовидної залози шляхом дослідження тих моментів патогенезу, розкриття яких допомагало б у виборі оптимальної лікувальної тактики чи визначенні прогнозу розвитку захворювань щитовидної залози, що розглядаються. Для цього ми зупинились на питаннях патогенезу, що майже не піднімалися у науковій літратурі останнього десятиріччя, а саме: 1) роль порушень регуляторних структур центральної нервової системи (коркового, проміжного та стовбурового відділів мозку) у виникненні чи стимулюванні розвитку гіперпластичної патології щитовидної залози; 2) вміст мікро-і макроелементів у тканині нормальної та патологічно збільшеної (за вогнищевим типом) щитовидної залози, їх можлива патогенетична роль та прогностичне значення; 3) значення факторів спадковості для розвитку вогнищевих захворювань щитовидної залози та особливостей їх клінічного перебігу. Показанням до традиційної хірургічної операції вважаємо: 1) цитологічно або гістологічно (за даними біопсії) доведені випадки раку щитовидної залози; 2) випадки обгрунтованої підозри на малігнізацію за даними комплексного клініко-інструментально-лабораторного обстеження (незалежно від результатів ТАПБ) чи невизначені (підозрілі на рак) результати ТАПБ серед будь яких вузлових утворень щитовидної залози, що пальпуються;( у випадку протипоказань до хірургічного втручання чи відмови хворого виконуємо ТБ чи повторну ТАПБ і при негативних результатах останніх проводимо консервативне лікування чи спостереження протягом 3-6 місяців з наступним обстеженням та ТАПБ; в групі підвищеного онкоризику наполягаємо на операції); 3) вузловий та багатовузловий зоб велико

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ