Діагностика та лікування синдрому абдомінальної компресії в хірургії гострої спайкової непрохідності кишок - Автореферат

Стабільно висока летальність (13-25%), труднощі в діагностиці та лікуванні свідчать про особливу актуальність даної проблеми (Пеев Б.И., Довженко А.Н., Шальков Ю.Л. и соавт., 2000). Механізми розвитку ПОН привертають увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників, але питання про роль синдрому абдомінальної компресії (САК) у її формуванні залишається не вивченим. Актуальність її визначається, з одного боку, великою частотою ГСНК, складністю існуючих методів діагностики й лікування, з іншого - низькою ефективністю лікувальних заходів та високою летальністю. Проблема діагностики й лікування САК при ГСНК, а особливо такого ускладнення, як ПОН, у розвитку якої бере участь вищезазначений синдром, потребує розгляду, вивчення, а також удосконалення існуючих методів діагностики, консервативного та оперативного лікування. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної НДР Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України ВН. 3.05 ”Розробити нові способи гемостазу, лікування та профілактики ускладнень синдрому внутрішньочеревної гіпертензії при травмі органів живота та кровотечах” (№ держреєстрації 0105U000897).Для дослідження відібрано 130 хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику, які поступали у вищезазначені лікувальні заклади в ургентному порядку за період 1995 - 2005 роки. Серед операцій, які перенесли хворі в минулому, найбільш частими були ургентні: апендектомії - 47 (36,2%), операції з приводу гінекологічної патології - 19 (14,6%), ушивання перфоративної виразки - 18 (13,8%), холецистектомії - 15 (11,5%), операції з приводу закритої травми живота з пошкодженням внутрішніх органів - 15 (11,5%), резекції шлунка - 11 (8,5%) та грижевирізування - 5 (3,9%). (1995), де виділяють три ступені САК: І ступінь (помірна ВЧГ - 10-20 мм рт.ст.) - 57 (87,7%) хворих; ІІ ступінь (середня ВЧГ - 21-35 мм рт.ст.) - 6 (9,2%) осіб; ІІІ ступінь (тяжка ВЧГ - більше 35 мм рт.ст.) - 2 (3,1% ) хворих. У 51 (39,2%) хворого з І стадією ГСНК встановлено, що найбільш достовірними клінічними ознаками захворювання були нападоподібний біль, який виявлений у 47% осіб, і посилення перистальтики, яке виявлено в 66,7% пацієнтів. І-а група включає в себе: 1) пізню госпіталізацію - 27 (41,5%) хворих поступили в стаціонар через 24 години; 2) тривале консервативне лікування - від 12 до 48 годин; 3) запізніле оперативне втручання - у 5 (71,4%) хворих із 7 (100%), які були оперовані через 24 - 72 години від початку захворювання, виникли післяопераційні ускладнення; 4) похилий вік пацієнтів та наявність супутньої соматичної патології.1.Синдром абдомінальної компресії призводить до порушення функції життєво важливих органів і є однією з головних причин розвитку ССЗВ та ПОН у хворих на ГСНК. Діагностика синдрому абдомінальної компресії та розроблений нами метод прогнозування розвитку ПОН, обумовленої даним синдромом на фоні ГСНК, дає змогу в таких хворих оптимізувати хірургічну тактику з урахуванням усіх тих патологічних змін, які виникають в організмі у звязку з ВЧГ. Останній передбачає виконання інтубації кишечнику, декомпресії сечового міхура та шлунка, дренування системи воротної вени та черевної порожнини, а також уведення у внутрішньосудинний кровотік стероїдних гормонів та інгібіторів протеаз. Наявність порушень морфології та функцій головних паренхіматозних органів у хворих із синдромом абдомінальної компресії на фоні ГСНК підтверджує факт розвитку синдрому системної запальної відповіді та поліорганної недостатності, а також визначає роль внутрішньочеревної гіпертензії в їх виникненні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1.Синдром абдомінальної компресії призводить до порушення функції життєво важливих органів і є однією з головних причин розвитку ССЗВ та ПОН у хворих на ГСНК. У звязку з цим даний синдром потребує своєчасної діагностики й невідкладного лікування.

2. Діагностика синдрому абдомінальної компресії та розроблений нами метод прогнозування розвитку ПОН, обумовленої даним синдромом на фоні ГСНК, дає змогу в таких хворих оптимізувати хірургічну тактику з урахуванням усіх тих патологічних змін, які виникають в організмі у звязку з ВЧГ.

3. При лікуванні ГСНК з ознаками САК, окрім ліквідації причини обструкції, потрібно застосовувати комплекс заходів щодо зниження ВЧГ. Останній передбачає виконання інтубації кишечнику, декомпресії сечового міхура та шлунка, дренування системи воротної вени та черевної порожнини, а також уведення у внутрішньосудинний кровотік стероїдних гормонів та інгібіторів протеаз. Завдяки цьому в післяопераційному періоді відбувається нормалізація клініко-лабораторних показників та зменшення, тим самим, ризику розвитку ускладнень.

4. Наявність порушень морфології та функцій головних паренхіматозних органів у хворих із синдромом абдомінальної компресії на фоні ГСНК підтверджує факт розвитку синдрому системної запальної відповіді та поліорганної недостатності, а також визначає роль внутрішньочеревної гіпертензії в їх виникненні.

5. Застосування розробленого методу купірування САК у хворих з ГСНК, який є однією з причин розвитку ПОН, дало можливість в основній групі знизити частоту ранніх післяопераційних ускладнень до 18,4% (на 7,7%), а летальність - до 4,6% (на 1,5%), на відміну від групи порівняння, де дані показники становили 26,1% і 6,1%, що обумовлено традиційним підходом до лікування такої категорії хворих.

Практичні рекомендації

1. Вимірювання ВЧТ необхідно виконувати в динаміці у всіх хворих з підозрою на САК. При цьому, окрім трансвезикального методу, з метою оцінки внутрішньочеревної гіпертензії практичним і доступним є вимірювання тиску в 12-палій та прямій кишці, оскільки дані показники добре корелюють з ВЧТ.

2. Метод прогнозування ПОН при гострій непрохідності кишечнику базується на вимірюванні ВЧТ через сечовий міхур та визначенні концентрації IL-8, а ризик розвитку поліорганної недостатності вираховують за формулою: W= 100% - (ILН/ILХВ Рн/Рхв)х100%.

3. Лікування хворих на ГСНК повинно проводитись з урахуванням ВЧГ, стадії клінічного перебігу захворювання й мати відповідно специфічну передопераційну підготовку, технологію оперативного втручання та інтенсивну післяопераційну терапію.

4. З метою купірування компартмент-синдрому на фоні ГСНК слід виконувати інтубацію кишечнику, декомпресію сечового міхура та шлунка, дренування системи воротної вени через катетеризовану пупочну вену, дренування черевної порожнини, а у внутрішньосистемний кровотік уводити інгібітори протеаз та стероїдні гормони.

1. Бойко В.В., Пасічник І.В. Причини несприятливих наслідків лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику // Харківська хірургічна школа.-2004.-№4 .-С.141-145.

2. Пасічник І.В. Особливості лікувальної тактики при синдромі абдомінальної компресії на фоні гострої спайкової непрохідності кишечнику // Харківська хірургічна школа.-2005.- №4.- С.55-58.

3. Пасічник І.В. Прогнозування поліорганної недостатності у хворих з гострою спайковою непрохідністю кишечнику // Харківська хірургічна школа. - 2006- №2.- С. 100-102.

4. Патент на корисну модель №7784 Україна, МКВ А61В17/00- Процес купірування синдрому абдомінальної компресії // Бойко В.В., Пасічник І.В.-№20041108907; Заявлено 01.11.2004; Опубл. 15.07.2005, Бюл. №7.

5. Патент на корисну модель №11286 Україна, МКВ А61В17/00-Процес прогнозування поліорганної недостатності при гострій кишковій непрохідності // Бойко В.В., Пасічник І.В.- № u 200506021; Заявлено 21.06.2005; Опубл. 15.12.2005, Бюл. №12.

6. Бойко В.В., Пасічник І.В. Спосіб купірування синдрому абдомінальної компресії // Інформаційний бюлетень. Додаток до "Журналу Академії медичних наук України." - 2006. - Вип.21.- С.34.