Діагностика та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку - Автореферат

За останні роки, саме серед жінок репродуктивного віку, відмічено зростання поєднаних інфекцій сечової та статевої систем, спричинених збудниками “другої генерації”: молікутами, хламідіями, вірусами (Прилепская В.Н., 2005). В умовах сьогодення відсутні в комплексному поєднанні дані щодо спектру етіологічних чинників, патогенезу з урахуванням змін в певних ланках імунітету, клінічного перебігу ХІСС та хронічних запальних захворювань органів малого таза (ХЗЗОМТ) у жінок репродуктивного віку, що свідчить про актуальність обраного напрямку досліджень. Наукове обгрунтування диференціальних критеріїв та визначення відповідної тактики лікування при поєднаному запаленні органів сечової та репродуктивної систем у жінок, що сприятиме запобіганню рецидивам хвороби та генералізації процесу, є актуальною проблемою сучасної нефрології, гінекології. При перебігу ХП (та у разі поєднаного перебігу ХП із ХЗЗОМТ) понад 3 роки, крім ультрасонографічної діагностики, слід проводити допплерографію судин нирок, маткової та яєчникових артерій до та після лікування, що дозволить з більшим ступенем ймовірності визначити рівень змін, які виникають в результаті захворювання в досліджуваних органах, та спрогнозувати можливий результат лікування. При ХНЦ, що спостерігався у 32 жінок І та 11 пацієнток II групи, дизурію відмічено у 90,6±2,9 та 54,5±5,0% хворих, відповідно, імперативні потяги до сечовипускання - у 93,8±2,4 та 63,6±4,8%, мікрогематурію - у 81,3±3,9 та 27,3±4,4%, нейтрофільну лейкоцитурію - у 93,8±2,4 та 54,5±5,0%, протеїнурію - у 96,8±1,7 та 27,3±4,4% та бактеріурію з високим мікробним числом - у 75,0±4,3 та 63,6±4,8%; зазначені показники визначалися достовірно частіше (р<0,05) у жінок І основної групи (рис.У дисертації сформульовано нове вирішення завдання сучасної нефрології - поліпшення діагностики ХІСС у жінок репродуктивного віку шляхом використання мікробіологічних, імунологічних, ультрасонографічних методів дослідження та удосконалення їх лікування застосуванням Протефлазіду. ХІСС розвивались у жінок репродуктивного віку на тлі ускладнень гінекологічного (36,0%) та сексуального (32,0%) анамнезу (перенесені гінекологічні операції, підвищення індексу сексуальності та часта зміна статевих партнерів) в першій фазі менструального циклу. Ультрасонографічні та допплерографічні зміни при ХП та у разі поєднання ХП із ХЗЗОМТ було відмічено при тривалому перебігу (понад 3 роки) захворювання які проявлялись зміною форми нирок, підвищенням ехогенності паренхіми, індексів резистентності та пульсативності, зменшенням артеріального та венозного кровоплину в судинах нирок, підвищенням резистентності в матковій та яєчникових артеріях в другій фазі менструального циклу. Ультрасонографічне дослідження органів сечової системи та геніталій у поєднанні з методом допплєрографії сприяє уточненню ступеня патологічних змін в нирках, матці, яєчниках, обєктивізації проведення диференціальної діагностики та прогностичної оцінки результатів лікування. В етіологічному спектрі ХІСС переважала E. coli: за ХЦУУС її діагностовано в 55,5% випадків, причому в 51,9% - в асоціації з молікутами (14,9%), хламідіями (11,1%), кандидами (25,9%); за ХНЦ - Е. coli (84,4%) в асоціації з кандидами (53,1%) та епідермальним стафілококом (31,3%); за ХП - Е. coli (56,1%) у поєднанні із мікоплазмами (7,3%), уреаплазмами (21,9%), гарднерелами (19,5%), кандидами (31,7%).

У дисертації сформульовано нове вирішення завдання сучасної нефрології - поліпшення діагностики ХІСС у жінок репродуктивного віку шляхом використання мікробіологічних, імунологічних, ультрасонографічних методів дослідження та удосконалення їх лікування застосуванням Протефлазіду.

1. ХІСС розвивались у жінок репродуктивного віку на тлі ускладнень гінекологічного (36,0%) та сексуального (32,0%) анамнезу (перенесені гінекологічні операції, підвищення індексу сексуальності та часта зміна статевих партнерів) в першій фазі менструального циклу.

2. В нозологічному спектрі ХІСС серед обстежених жінок І та II основних груп переважав хронічний пієлонефрит (41,0±4,9 та 64,0±4,8%, відповідно, р<0,05).

3. Ультрасонографічні та допплерографічні зміни при ХП та у разі поєднання ХП із ХЗЗОМТ було відмічено при тривалому перебігу (понад 3 роки) захворювання які проявлялись зміною форми нирок, підвищенням ехогенності паренхіми, індексів резистентності та пульсативності, зменшенням артеріального та венозного кровоплину в судинах нирок, підвищенням резистентності в матковій та яєчникових артеріях в другій фазі менструального циклу.

4. Ультрасонографічне дослідження органів сечової системи та геніталій у поєднанні з методом допплєрографії сприяє уточненню ступеня патологічних змін в нирках, матці, яєчниках, обєктивізації проведення диференціальної діагностики та прогностичної оцінки результатів лікування.

5. В етіологічному спектрі ХІСС переважала E. coli: за ХЦУУС її діагностовано в 55,5% випадків, причому в 51,9% - в асоціації з молікутами (14,9%), хламідіями (11,1%), кандидами (25,9%); за ХНЦ - Е. coli (84,4%) в асоціації з кандидами (53,1%) та епідермальним стафілококом (31,3%); за ХП - Е. coli (56,1%) у поєднанні із мікоплазмами (7,3%), уреаплазмами (21,9%), гарднерелами (19,5%), кандидами (31,7%).

6. У разі поєднання ХІСС та ХЗЗОМТ в етіологічному спектрі чинників переважали інфекційні збудники “другої” генерації: хламідії - у 14,0% в біоматеріалі з уретри та у 30,0% з цервікального каналу, мікоплазми - у 14,0 та 10,0%, уреаплазми - у 12,0 та 22,0%, гарднерели - у 8,0 та 12,0%, трихомонади - у 6,0 та 16,0%, вірус генітального герпесу - у 8,0 та 10,0%, відповідно. Збіг результатів виявлення інфекційного чинника як в уретрі, так і в геніталіях у 46,0±5,0%(р<0,05) жінок свідчить про поєднане джерело розвитку захворювання.

7. У хворих на ХП та ХП із ХЗЗОМТ встановлено супресію інтерфероногенезу, яка зумовлена різким пригніченням здатності клітин периферичної крові до продукції б- та г-інтерферону.

8. В експерименті in vitro та in vivo на мишах доведено, що призначення Протефлазіду сприяє індукції ендогенного інтерферону-б через 3 години, а інтерферону-г - через 48 годин від початку прийому препарату.

9. В комплексній терапії ХП застосування Протефлазіду сприяє підвищенню клінічної (на 25,0±4,3%), мікробіологічної (на 20,0±4,0%) (р<0,05) ефективності лікування.

10. Включення препарату Протефлазід при проведенні терапії ХП із ХЗЗОМТ, сприяло підвищенню клінічної (на 16,0±3,7%)(р<0,05) та мікробіологічної (при дослідженні матеріалу із сечових шляхів на 28,0±4,5% та геніталій на 20,0±4,0%)(р<0,05) ефективності лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Доцільно використовувати запропонований алгоритм обстеження ХІСС у жінок репродуктивного віку.

2. Рекомендовано проводити допплерографію судин нирок, маткової та яєчникових артерій до та після проведення лікування, при тривалості перебігу ХІСС та у разі поєднаного перебігу ХІСС із ХЗЗОМТ понад 3 роки, що дозволить з більшим ступенем ймовірності визначити характер розвитку запального захворювання в досліджуваних органах та спрогнозувати його наслідки.

3. При проведенні терапії ХП та у разі поєднання ХП із ХЗЗОМТ слід включати на другому етапі лікування (під контролем індивідуальних імунограм) індуктор б- та г-інтерферону - Протефлазід per os краплями, нанесеними на шматочок цукру або крохмалю, за схемою: 1-й тиждень - по 5 крапель тричі на день; 2- та 3-ій тижні - по 10 крапель тричі на день; 4-й тиждень - по 8 крапель тричі на день. Тривалість прийому Протефлазіду становить 28 днів.

Руденко А.В., Ромащенко О.В., Романенко А.М., Білоголовська В.В., Кузьменко А.Є. Роль інфекційних факторів у формуванні порушень репродуктивного здоровя сімї // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - № 2. - С. 83-86.(Автор брала участь у підборі хворих, дослідженні клініко-лабораторних показників в динаміці , провела статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

2. Ромащенко О.В., Руденко А.В., Білоголовська В.В., Кругліков В.Т., Яковенко Л.Ф., Співак М.Я., Шалковська О.Є. Діагностика та лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів та геніталій у жінок репродуктивного віку // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - № 4. - С. 95-99.(Автором проведено аналіз літературних джерел, клінічне обстеження хворих та статистична обробка отриманих даних).

3. Ромащенко О.В., Руденко А.В., Рыбалко С.Л., Лебедь Л.А., Билоголовская В.В., Спивак Н.Я., Яковенко Л.Ф. Клинико-микробиологическая, иммунологическая оценка эффективности использования Протефлазида в комплексной терапии воспалительных заболеваний гениталий у женщин // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 1. - С. 89-93.( Автором проведено клінічне обстеження , комплексне лікування хворих та статистична обробка імунограм в динаміці).

Білоголовська В.В. Етіологічна структура хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку (огляд літератури) // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2006. - № 2. - С. 140-145.( Робота виконана самостійно).

5. Завелевич П.М., Дюдюн С.Т., Рибалко С.Л., Білоголовська В.В., Руденко А.В., Ромащенко О.В. Експериментальне обгрунтування доцільності використання Протефлазіду в комплексній терапії запальних захворювань органів малого таза // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2007. - № 2. - С. 87-88.(Автором проведено аналіз літературних джерел,, аналіз та статистична обробка отриманих результатів).

6. Ромащенко О.В., Руденко А.В., Білоголовська В.В., Хіміч В.І., Антошина Т.М. Діагностика запальних захворювань сечовивідних шляхів та геніталій у жінок // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ: Інтермед, 2003. - С. 271-273.(Автором проведено підбір хворих, дослідження клініко-лабораторно-інструментальних показників в динаміці, аналіз та статистична обробка отриманих результатів).

7. Ромащенко О.В., Руденко А.В., Шалковський Є.І., Білоголовська В.В., Мороз О.Г. Діагностика та лікування запальних захворювань урогеніталій у жінок // Актуальні проблеми нефрології: Збірник наукових праць. - Вип. 9. - Київ, 2003. - С. 276-283.(Автором проведено клінічне обстеження , комплексне лікування хворих та статистична обробка отриманих даних).