Діагностика та контроль за ефективністю лікування хворих на дифузний токсичний зоб за допомогою еходопплерографії - Автореферат

В структурі тиреоїдної патології дифузний токсичний зоб посідає важливе місце, що повязане з тим, що ця хвороба вражає переважно осіб працездатного віку, може призводити до інвалідізації пацієнта [Эпштейн Е.В., Олейник В.А., Тронько Н.Д., 1992; Кандрор В.И., 1999]. Однак, в щитовидній залозі при цій хворобі виникають певні зміни кровообігу, які можуть бути виявлені за допомогою кольорової еходопплерографії. Деякі автори привертають увагу до якісних змін кровообігу в щитовидній залозі, що дозволяє приблизно зорієнтуватися у характері та ступені вираженості змін в органі при дифузному токсичному зобі [Castagnone D., Rivolta R., Riscalli S., 1996]. Але в літературі були відсутні дані про розробку діагностичних критеріїв еходопплерографічних показників при цій хворобі та критеріїв прогнозування розвитку дифузного токсичного зобу. Предметом дослідження було визначення ролі еходопплерографії в діагностиці дифузного токсичного зобу та проведення контролю за ефективністю лікування хвороби за допомогою цього методу.В контрольну групу було включено 52 здорові особи віком від 17 до 58 років, з яких 15 чоловіків та 37 жінок, відповідно 28,3% та 71,7%.Середній вік контрольної групи та хворих на дифузний токсичний зоб складав 34,8±0,57 та 36,1±0,61 років відповідно. Хворі на дифузний токсичний зоб були розподілені на слідуючі групи: 1) хворі з вперше виявленим дифузним токсичним зобом - 23 особи; Серед вперше виявленого дифузного токсичного зобу хворі віком до 20 років складали 17%, хворі від 41 років і старші - 33%, а половину, тобто 50% хворі віком від 21 до 40 років. Кількість обстежених хворих по групах складала: в групі з вперше виявленим дифузним токсичним зобом - 5 чоловіків та 18 жінок; у групі некомпенсованих хворих через 2 тижні лікування було обстежено 5 чоловіків та 18 жінок; через 1 місяць лікування було обстежено 8 чоловіків та 20 жінок; через 3 місяці лікування - 9 чоловіків та 15 жінок; через 6 місяців лікування - 15 чоловіків та 20 жінок; через 10 місяців лікування - 11 чоловіків та 17 жінок; кількість хворих у медикаментозному еутирозі складала 6 жінок та 10 чоловіків; кількість обстежених хворих у ремісії складала 7 чоловіків та 11 жінок; хворих з рецидивом дифузного токсичного зобу після хірургічного лікування - 6 чоловіків та 6 жінок, з рецидивом після медикаментозного лікування - 5 чоловіків та 9 жінок. При обстеженні хворих з вперше виявленим дифузним токсичним зобом за допомогою кольорової еходопплерографії зясувалося, що помірне підвищення васкуляризації паренхими щитовидної залози зустрічалося в усіх хворих з легким ступенем важкості дифузного токсичного зобу, а виражена гіперваскуляризація у 54,5±10,6% хворих з середнім ступенем важкості хвороби та у всіх хворих з важким дифузним токсичним зобом.У дисертації наведені нові підходи до вирішення проблеми діагностики дифузного токсичного зобу та його рецидиву за допомогою використання кольорової еходопплерографії, що дозволяє удосконалити діагностичний процес та підвищити ефективність лікування хворих на дифузний токсичний зоб. Кількість умовних судин на см2 при дифузному токсичному зобі збільшується в 5 разів, а індекс резистентності в 1,2 раза порівняно зі здоровими особами, що свідчить про доцільність використання кольорової еходопплерографії в комплексній неінвазивній діагностиці дифузного токсичного зобу. Модель прогнозування важкого перебігу дифузного токсичного зобу на основі комплексної оцінки еходопплерометричних показників дозволяє передбачити важкий перебіг хвороби при наявності рівнів прогностичних коефіцієнтів в межах від 20 до 100, що дозволяє інтенсифікувати лікування хворих з високою вірогідністю важкого перебігу дифузного токсичного зобу за рахунок збільшення дози тиростатиків та тривалості антитироїдної терапії. Під час ремісії у хворих зі схильністю до рецидиву дифузного токсичного зобу спостерігаються достовірно вищі показники пікової швидкості (0,37±0,04 м/с) та індексу резистентності (0,64±0,01), ніж у хворих зі стабільною ремісією (швидкість кровотоку 0,25±0,01 м/с та індекс резистентності 0,56±0,03), що дозволяє прогнозувати рецидив хвороби та проводити індивідуалізовану корекцію терапії дифузного токсичного зобу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. У дисертації наведені нові підходи до вирішення проблеми діагностики дифузного токсичного зобу та його рецидиву за допомогою використання кольорової еходопплерографії, що дозволяє удосконалити діагностичний процес та підвищити ефективність лікування хворих на дифузний токсичний зоб.

2. Кількість умовних судин на см2 при дифузному токсичному зобі збільшується в 5 разів, а індекс резистентності в 1,2 раза порівняно зі здоровими особами, що свідчить про доцільність використання кольорової еходопплерографії в комплексній неінвазивній діагностиці дифузного токсичного зобу.

3. Модель прогнозування важкого перебігу дифузного токсичного зобу на основі комплексної оцінки еходопплерометричних показників дозволяє передбачити важкий перебіг хвороби при наявності рівнів прогностичних коефіцієнтів в межах від 20 до 100, що дозволяє інтенсифікувати лікування хворих з високою вірогідністю важкого перебігу дифузного токсичного зобу за рахунок збільшення дози тиростатиків та тривалості антитироїдної терапії.

4. В процесі лікування дифузного токсичного зобу спостерігається зменшення гіперваскуляризації щитовидної залози та швидкості кровотоку відповідно до зниження рівнів гормонів щитовидної залози. Виявлена кореляційна залежність між зниженням індексів опору рухові крові та нормалізацією тиротропного гормону.

5. Під час ремісії у хворих зі схильністю до рецидиву дифузного токсичного зобу спостерігаються достовірно вищі показники пікової швидкості (0,37±0,04 м/с) та індексу резистентності (0,64±0,01), ніж у хворих зі стабільною ремісією (швидкість кровотоку 0,25±0,01 м/с та індекс резистентності 0,56±0,03), що дозволяє прогнозувати рецидив хвороби та проводити індивідуалізовану корекцію терапії дифузного токсичного зобу.

6. У хворих з рецидивом дифузного токсичного зобу після хірургічного лікування пульсаційний та резистентний індекси більші (пульсаційний індекс - 1,24±0,07; індекс резистентності - 0,74±0,02), аніж за рецидиву після медикаментозного лікування (пульсаційний індекс - 0,86±0,06; індекс резистентності - 0,58±0,03).

Практичні рекомендації

1. При проведенні кольорової еходопплерографії рекомендується застосовувати кількісні показники - щільність умовних судин на см 2 (3,12±0,61) при кольоровому картуванні та індекс резистентності (0,63±0,01) - при спектральному дослідженні, як додаткові методи діагностики дифузного токсичного зобу.

2. Призначаючи лікування дифузного токсичного зобу, рекомендується враховувати високі величини швидкості (пікова швидкість - 0,4 - 0,8 м/с та вище 1 м/с) та прогностичного коефіцієнту (від 20 до 100), які є ознаками важкого перебігу хвороби.

3. Для оцінки компенсації тиротоксикозу рекомендується використовувати наступні величини еходопплерометричних показників. Пікова швидкість - 0,25±0,01м/с, індекс резистентності - 0,56±0,03 свідчать про стійку ремісію, а пікова швидкость 0,37±0,03 м/с та індекс резистентності 0,64±0,01 є показниками високої вірогідності виникнення рецидиву дифузного токсичного зобу.

1. Бобрик М.І. Дослідження судин щитовидної залози та кровообігу в них за допомогою допплеровської сонографії // Вісник морфології. - 1997. - №1. - С. 16-17.

2. Бобрик М.І. Еходопплерографічні показники кровотоку в судинах щитовидної залози здорових людей // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1998. - №1. - С. 43-45.

3. Бобрик М.І., Боднар П.М., Волик Н.К., Топчій Т.В. Застосування еходопплерографії в практиці дифузного токсичного зобу // Лікарська справа/Врачебное дело. - 1999. - №7. - С. 128 - 130.

4. Бобрик М.І. Еходопплерографія в діагностиці дифузного токсичного зобу.: Тез. української науково-медичної конференції студентів та молодих вчених, Київ. - 1998р, 20-24 квітня. - С. 63-64.

5. Бобрик М.І. Роль еходопплерографії в діагностиці дифузного токсичного зобу.: Тез. доповідей XIV зїзду терапевтів України, м. Київ - 1998р., 22-25 вересня. - С. 143.

6. Бобрик М.І. Діагностична роль еходопплерографії за дифузного токсичного зобу.: Тез. доповідей П міжнародного конгресу студентів та молодих вчених, м. Тернопіль. - 1998р., 6-8 травня. - С. 224.

7. Бобрик М.І. Застосування еходопплерографії щитовидної залози у діагностиці дифузного токсичного зобу. Тез. I Конгресу спеціалістів з ультразвукової діагностики України, м. Київ. - 1999р., 1-4 червня. - С. 128-129.