Клінічна симптоматика і рентгенологічні ознаки різних варіантів стенозу поперекового відділу хребтового каналу. Схема діагностики різних варіантів стенозу. Удосконалення відомих, створення нових способів хірургічного лікування хворих, оцінка результатів.
При низкой оригинальности работы "Діагностика та хірургічне лікування стенозу поперекового відділу хребтового каналу з синдромом мієлорадикулопатії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ступінь дисабілітації, а, отже, і зниження якості життя у більшості хворих на поперековий стеноз настільки значний, що змушує їх наполягати на хірургічному лікуванні. Результати хірургічного лікування поперекового стенозу за даними метааналізу літератури за останні 20 років, незважаючи на застосування нових технологій, не тільки не покращилися, але навіть погіршилися, що повязане з більш жорстким підходом до визначення ефективності лікування (Turner J. et al., 1992; Niggemeyer O. et al., 1995). Помилки у діагностиці цього варіанту поперекового стенозу трапляються часто, а критерії діагностики «динамічного» стенозу ХК розроблені недостатньо (Postacchini F., 1999). Більш докладно динамічний стеноз поперекового відділу ХК вивчав Продан О.І. Не зважаючи на значні успіхи діагностики поперекового СХК за допомогою нових нейровізуалізуючих технологій, певні її моменти потребують подальшого вивчення, а для діагностики динамічного стенозу поперекового відділу ХК необхідно встановити як клінічні, так і рентгенологічні критерії.Проаналізовані історії хвороби 120 пацієнтів з різними варіантами стенозу поперекового відділу ХК, яких лікували в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. У всіх хворих мав місце синдром мієлорадикулопатії, що вимагало хірургічного лікування. Особливу увагу приділяли зясуванню характеристик больового синдрому, локалізації, характеру та інтенсивності болю, а також синдромам і симптомам, повязаним з болем. Міотонічні синдроми та симптом Лассега у хворих з СХК або взагалі відсутні, або слабо виражені (??=65,6; p<0,001), а больовий синдром частіше має характер спондилоартралгії (??=67,5; p<0,001), що характеризується поступовим розвитком захворювання з дуже частими загостреннями, повільним прогресуванням люмбалгії з переважно локальним болем у хребті, що ірадіює у таз і кінцівки. У середньому вираженість неврологічних розладів у хворих в основній групі склала 10,32 балів, у групі порівняння - 4,72 балів, тобто в 2,19 разу менше.В дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної задачі діагностики та хірургічного лікування стенозу поперекового відділу ХК, що супроводжується мієлорадікулопатичними синдромами. Клінічна симптоматика стенозу поперекового відділу ХК характеризується тривалістю дегенеративних захворювань хребта, відсутністю або незначною вираженістю міотонічних реакцій і симптомів натягу, збільшенням частоти та питомої ваги неврологічних порушень, синдромами нейрогенної переміжної кульгавості та транзиторною радікулопатією. Розроблена схема діагностики різних видів і варіантів поперекового спінального стенозу передбачає використання встановлених у процесі дослідження рентгенологічних критеріїв діагностики, для передопераційного уточнення діагнозу - використання даних МРТ, КТ і/або рентгенконтрастних методів дослідження ХК, що істотно спрощує діагностику та підвищує її якість. Розроблені способи хірургічного лікування хворих з стенозом поперекового відділу ХК передбачають його усунення за рахунок розширення ХК шляхом ламінопластики при збереженні рухливості в оперованих сегментах. Підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з стенозом поперекового відділу ХК може бути досягнуте шляхом диференційованого застосування різних оперативних втручань в залежності від виду і варіанту стенозу, інших чинників.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
В дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної задачі діагностики та хірургічного лікування стенозу поперекового відділу ХК, що супроводжується мієлорадікулопатичними синдромами.
1. На основі клінічних симптомокомплексів і даних інструментальних методів дослідження встановлені основні критерії діагностики СХК, розроблені оптимальні методи оперативного лікування хворих з даною патологією.
2. Клінічна симптоматика стенозу поперекового відділу ХК характеризується тривалістю дегенеративних захворювань хребта, відсутністю або незначною вираженістю міотонічних реакцій і симптомів натягу, збільшенням частоти та питомої ваги неврологічних порушень, синдромами нейрогенної переміжної кульгавості та транзиторною радікулопатією. Транзиторна радікулопатія має велику діагностичну цінність і може служити прогностичним критерієм прогресуючого СХК.
3. Рентгенологічно диспластичний поперековий стеноз проявляється рівномірним звуженням більшої частини або всього поперекового відділу ХК, зменшенням сагітального розміру ніжок дуг, вертикалізацією суглобових відростків. При диспластичному СХК завжди помітні ознаки перенесеної ювенільної остеохондропатії, тоді як дегенеративний стеноз характеризується моно- або бісегментарним переривчастим звуженням ХК або його окремих ділянок за нормальних розмірів ХК на рівні інших сегментів.
Поєднання диспластичного та дегенеративного СХК характеризується сумацією ознак кожного з них.
4. Динамічна зміна сагітальних розмірів ХК при рухах хребтових сегментів у сагітальній площині зумовлена зміщенням хребців, випинанням в просвіт ХК міжхребцевих дисків, капсул суглобів і жовтих звязок при розгинанні та усуненням зазначених компонентів при згинанні. Єдиним загальнодоступним способом діагностики динамічного стенозу є функціональне рентгенконтрастне дослідження ХК (функціональна епідурографія та функціональна мієлографія), критерієм діагностики служить відносне зменшення його сагітального діаметру при розгинанні у порівнянні з згинанням на 20% і більше або до критичної величини - 13 мм.
5. Розроблена схема діагностики різних видів і варіантів поперекового спінального стенозу передбачає використання встановлених у процесі дослідження рентгенологічних критеріїв діагностики, для передопераційного уточнення діагнозу - використання даних МРТ, КТ і/або рентгенконтрастних методів дослідження ХК, що істотно спрощує діагностику та підвищує її якість.
6. Розроблені способи хірургічного лікування хворих з стенозом поперекового відділу ХК передбачають його усунення за рахунок розширення ХК шляхом ламінопластики при збереженні рухливості в оперованих сегментах. Спосіб хірургічного лікування динамічного поперекового стенозу грунтується на забезпеченні положення згинання та виключенні надлишкового розгинання хребтового сегменту. Запропоновані способи знайшли застосування у нейрохірургічній та ортопедичній практиці при лікуванні хворих з поперековим спінальним стенозом, що дозволяє істотно покращити результати лікування.
7. Найближчі відмінні та хороші результати хірургічного лікування досягнуті у 86,1% хворих. При поєднанні декомпресії з стабілізацією найближчі результати вірогідно кращі, ніж при виконанні тільки декомпресії, але у віддаленому періоді їх відмінність не є статистично достовірною. У віддаленому періоді (в середньому 12,8 років) ефективність хірургічного лікування закономірно знижується за рахунок збільшення частки задовільних (14,3%) і поганих (25,4%) результатів та зменшення частки відмінних і хороших (60,3%) результатів внаслідок вікових дегенеративних змін хребта.
8. Погані або задовільні результати хірургічного лікування хворих з стенозом поперекового відділу ХК зумовлені діагностичними помилками та ускладненнями: рецидивом або розвитком стенозу на неоперованому рівні (у 17,7% випадків), виникненням або прогресуванням нестабільності після декомпресії (у 15,9%).
9. Підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з стенозом поперекового відділу ХК може бути досягнуте шляхом диференційованого застосування різних оперативних втручань в залежності від виду і варіанту стенозу, інших чинників. Для оптимізації хірургічної тактики доцільно використовувати запропоновану нами схему вибору способу декомпресії ХК і враховувати критерії прогнозу потенційного розвитку або прогресування нестабільності хребтових сегментів.
ПРАКТИЧНІРЕКОМЕНДАЦІЇ
1. З метою діагностики стенозу поперекового відділу ХК всім хворим необхідно проводити неврологічний огляд з використанням специфічних тестів та провокаційних проб, споділографію у двох проекціях (прямій і бічній), КТ і МРТ.
2. За підозри на динамічний стеноз обстеження необхідно доповнювати функціональним рентгенконтрастним дослідженням ХК (функціональна епідурографія та функціональна мієлографія).
3. За наявності мієлорадикулопатичного синдрому у хворих з поперековим стенозом рекомендовано виконувати хірургічне втручання за неефективності консервативного лікування протягом одного місяця.
4. Хірургічне втручання має включати повну декомпресію компремованих структур ХК з урахуванням виду стенозу поперекового відділу.
5. У випадку, коли до операції наяна нестабільність ХРС, або існує вірогідність того, що оперативне втручання призведе до дестабілізації сегмента, декомпресію слід доповнювати спондилодезом.
6. Хворим з стенозом поперекового відділу ХК після хірургічного лікування рекомендується динамічне спостереження невропатолога з проведенням реабілітації.
7. У оперованих хворих, у яких декомпресія доповнювалася спондилодезом, необхідне проведення контрольних рентгенологічних та МРТ-досліджень протягом 4-6 місяців, а в подальшому - 1 раз на рік з оглядом фахівця.
(Особистий внесок дисертанта полягає в розробці алгоритму діагностики захворювання, проведенні рентгенометричних та експериментальних досліджень, аналізі катамнестичних даних).
(Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні оперативних втручань, аналізі ефективності різних оперативних методик, розробці алгоритму хірургічного лікування).
3.Исаенко А.Л. Клиника и дифференциальная диагностика поясничного стеноза / Н.Е. Полищук, А.Л. Исаенко // Укр. медичний часопис. - 2001. - №2/22. - С.106-109.
(Особистий внесок дисертанта полягає в оцінці даних клінічного обстеження хворих, статистичній обробці отриманих даних).
(Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні рентгенометричних і експериментальних досліджень, оцінці даних клініко-інструментального обстеження хворих, створенні банку даних).
6.Пат. 10102 Україна, МПК А61В 17/56. Спосіб хірургічного лікування стенозу хребтового каналу / Продан О.І., Сіренко О.А., Перепечай О.О., Исаенко О.Л.; замовник та патентовласник ДУ „Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Сітенка АМН України”. - № 20041210002; заявл. 06.12.2004; опубл. 15.11.2005, Бюл. №11.
(Особистий внесок дисертанта полягає в розробці та впровадженні у нейрохірургічну практику заявленого способу, виконанні оперативних втручань).
7Пат. 14082 Україна, МПК А61В 17/76, А61В 17/80. Спосіб хірургічного лікування стенозу хребтового каналу / Продан О.І., Сіренко О.А., Перепечай О.О., Исаенко О.Л.; замовник і патентовласник ДУ „Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Сітенка АМН України”. - № 20041008225; заявл. 11.10.2004; опубл. 15.05.2006, Бюл. №5.
(Особистий внесок дисертанта полягає в розробці та впровадженні у нейрохірургічну практику заявленого способу, виконанні оперативних втручань).
8.Пат. 14083 Україна, МПК А61В 17/70. Фіксатор хребта / Продан О.І., Сіренко О.А., Перепечай О.О., Исаенко О.Л.; замовник та патентовласник ДУ „Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України”. - № 20041008262; заявл. 12.10.2004; опубл. 15.05.2006, Бюл. №5.
(Особистий внесок дисертанта полягає в розробці, проведенні експериментальних досліджень та впровадженні у нейрохірургічну практику фіксатора хребта при лікуванні стенозу його поперекового відділу).
9.Ісаєнко О.Л. Діагностика та результати хірургічного лікування поперекового стенозу / М.Є. Поліщук, Є.І. Слинько, В.В. Вербов [та ін.] // Укр. нейрохірург. журн.- 2002. - №3(19). [матеріали конф. нейрохірургів України, Житомир/Дениші, 17-19 верес. 2002 р.]. - С.26-27.
(Особистий внесок дисертанта полягає в аналізі клінічних спостережень, вивченні віддалених наслідків лікування, виконанні оперативних втручань).
