Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози - Автореферат

Найбільш поширеним ускладненням гострого деструктивного панкреатиту є утворення псевдокіст підшлункової залози, що виникає у 29-50% цих хворих, а при нагноєнні псевдокіст смертність від ускладнень сягає 80% і вважається основною причиною летальності при панкреонекрозі (Pavlovsky M. et al., 1996; Ковальчук Л.Я., 2000; Коновалов Е.П. и соавт., 2001; Ярешко В.Г. и соавт., 2002; Деллинджер Э.П., 2003). Травми підшлункової залози у 20-30% хворих також ускладнюються утворенням псевдокіст, а приблизно 15 % усіх хворих на кістозні ураження підшлункової залози становлять пухлинні кісти - цистоаденоми та цистоаденокарциноми (Вилявин Г.Д. и соавт., 1977; Павловський М.П. та співав., 1997; Шалимов А.А. и соавт., 2000; Testi W. et al, 2001; Sedivy R.et al., 2002). Виявлення кістозного утворення підшлункової залози у більшості випадків визначає показання до операційного лікування, яке відтак залежить значною мірою від причини утворення псевдокіст, локалізації, терміну існування, розмірів та вмісту, від звязку псевдокісти з протокою підшлункової залози, від наявності ускладнень та супровідних уражень органів суміжних із ПЗ (Бабенков Г.Д. и соавт., 2001; Bhattacharya D. et al., 2003;Березницький Я.С. та співавт., 2006; Семенюк Ю.С. та співавт., 2006; Чуклін С.М. та співавт., 2006; Allen P.J. et al., 2006). Вивчити особливості протокової системи підшлункової залози, визначити їх роль у патогенезі утворення псевдокіст. Доведено, що на різних стадіях формування псевдокіст підшлункової залози приоритетним є проведення консервативної терапії зі застосуванням за показаннями мініінвазійних втручань (лапароскопічне дренування черевної порожнини на фоні тривалої регіонарної внутрішньоартеріальної перфузії, пункція та дренування псевдокіст підшлункової залози при їх нагноєнні під ультрасонографічним контролем, ендоскопічні способи дренування), які є методом вибору при лікуванні обмежених парапанкреатичних, як сформованих, так і несформованих псевдокіст.У 218 (92,4%) хворих псевдокісти підшлункової залози утворилися внаслідок перенесеного гострого панкреатиту, причиною якого у 159 (72,9%) хворих були аліментарні фактори, у 59 (27,1%) - біліарна патологія, у інших18 (7,6%) хворих псевдокісти утворилися внаслідок травми підшлункової залози. Із метою вивчення особливостей протокової системи підшлункової залози у патогенетичному аспекті утворення псевдокіст у морфологічній частині роботи використано планіметричні та рентгенологічні методи дослідження підшлункової залози та її проток у нормі (20 автопсійних препаратів підшлункової залози у нормі та 20 препаратів хворих на деструктивний панкреатит). Основні ретгенологічні симптоми при псевдокістах підшлункової залози, отриманні при ЕРПХГ, є наступними: стеноз і дилятація протоки підшлункової залози, при цьому на панкреатикограмах можуть виявлятися внутрішньопротокові кальцифікати та згустки, повна обструкція протоки залози на тому або іншому відрізку, спричинена конкрементом; За вислідами ЕРПХГ ми доповнили Кембріджську класифікацію і виділили девять варіантів структури протокової системи підшлункової залози при псевдокістах, які безпосередньо впливають на вибір того або іншого методу хірургічного лікування Із наведеного очевидно, що формування псевдокіст після гострого панкреатиту може формуватися ближче до передньоверхнього контуру тіла і хвоста підшлункової залози, а не тільки до передньонижнього або задньої частини головки підшлункової залози, а стан протокової системи підшлункової залози при псевдокістах визначає клінічний варіант перебігу хвороби і є основою вибору методу лікування хворого: патогенетично доцільнішим при формуванні псевдо кіст ближче до передньоверхнього контуру підшлункової залози є накладання цистогастро-і цистодуоденоанастомозів; ближче до передньонижнього контуру підшлункової залози - накладанняцистоєюностомії, ближче до заднього контуру - накладання як цистодуодено-, так і цистоєюностомії, у залежності від анатомічних співвідношень суміжних органів.Ендоскопічна ретроградна панкреатикохолангіографія виявила звязок псевдокісти з системою проток підшлункової залози у 30,1% обстежених, при діагностичній цінності процедури у 98,7%. На основі підвищеного рівня ферментів у вмісті псевдокісти встановлено, що при несформованих псевдокістах звязок із системою проток підшлункової залози був у 53 (67,1%), а при сформованих псевдокістах - у 85 (54,1%) пацієнтів. За результатами планіметричних та рентгенологічних досліджень макропрепаратів підшлункової залози встановлено, що формування псевдокіст може відбуватися у передньо-верхньому контурі тіла та хвоста підшлункової залози, а не тільки у передньо-нижньому або задньому відділі головки підшлункової залози, а стан протокової системи при псевдокістах визначає клінічний варіант перебігу хвороби та є основою вибору методу лікування. На основі результатів ендоскопічної ретроградної панкреатикохолангіографії доповнено Кембріджську класифікацію варіантів структури протокової системи підшлункової залози при псевдокістах, що дозволяє

Основний Зміст Роботи