Діагностика та хірургічне лікування постраждалих із закритими ушкодженнями порожнистих органів черевної порожнини в поєднанні з черепно-мозковою травмою - Автореферат
Аналіз клініко-нозологічної структури закритих черепно-мозкових травм. Оцінка ролі методики визначення внутрічеревного тиску. Вивчення частоти і характеру ускладнень після лапароцентезу. Особливості клінічного прояву синдрому абдомінальної компресії.
При низкой оригинальности работы "Діагностика та хірургічне лікування постраждалих із закритими ушкодженнями порожнистих органів черевної порожнини в поєднанні з черепно-мозковою травмою", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
За даними ВООЗ важкі механічні пошкодження, що стали причиною летальних наслідків, займають третє місце, поступаючись серцево-судинним і онкологічним захворюванням і мають тенденцію до зростання, а серед осіб молодого віку (25-40 років) поєднана травма займає перше місце (Бондаренко В.А., 1996; Adiels M. et al. Особливе місце серед КАТ належить закритим пошкодженням порожнистих органів черевної порожнини (ЗППОЧП) у поєднанні з черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Відомі дослідження не відображають особливості діагностики і характер хірургічної тактики у постраждалих із ЗППОЧП у поєднанні з ЧМТ у гострому і ранньому періодах КАТ. Розробити алгоритм досліджень і хірургічної тактики для надання допомоги постраждалим із ЗППОЧП у поєднанні з ЧМТ, з метою поліпшення результатів їх лікування. Вивчити характер і особливості клінічного прояву синдрому абдомінальної компресії (САК) й обґрунтувати виконання декомпресійної лапаростомії (ДЛ) в лікуванні компартмент синдрому у потерпілих із ЗППОЧП у поєднанні з ЧМТ.В ІІІ групі постраждалих, із-за неможливості продуктивного контакту, обумовленого важкістю ЧМТ, в першу чергу виконувалась АКТ голови, а також визначення ВЧТ, підвищені показники якого були показами до УЗД ОЧП, лапароцентезу. У них при лапаротомії виявлено ушкодження шлунка в 2 випадках, тонкої кишки - у 5 випадках, товстої кишки - у 2 випадках. При лапароцентезі в 3 випадках отримано шлунково-кишковий вміст із домішками крові, що і було показанням до лапаротомії, при виконанні якої в 2 випадках виявлений розрив тонкого кишечника, у 1 випадку розрив товстого кишечнику. У тих випадках, коли при лапароцентезі отримували сумнівну рідину, проводили бактеріоскопічне дослідження, яке дозволяло виявити мікробну асоціацію, яка свідчила про ушкодження цілісності стінки кишечнику, що і було відносним показом до лапаротомії. При сумнівних клінічних даних, виявлених у 28 (35,9 %) потерпілих, послідовність використання неінвазивних і інвазивних інструментальних методів дослідження, з метою діагностики черепно-мозкових і закритих інтраабдомінальних ушкоджень, була ідентичною з порядком обстеження потерпілих І-ої групи з наступним виконанням АКТ, або МРТ голови.Потерпілі з закритими ушкодженнями порожнистих органів черевної порожнини в сполученні з черепно-мозковою травмою в структурі закритої поєднаної краніоабдомінальної травми складають 11,6 %. Розроблений нами алгоритм досліджень дозволив скоротити час обстеження потерпілих з моменту надходження до верифікації діагнозу в межах 30-60 хвилин і знизити летальність на 7 %. Найбільш інформативними методами діагностики закритих ушкодженні порожнистих органів черевної порожнини в сполученні з черепно-мозковою травмою є: компютерна томографія голови, рентгенографія кісток черепа і органів черевної порожнини в комбінації з лапароскопією і лапароцентезом, що дозволяє у 98 % випадках верифікувати діагноз і визначити покази до операції. 5 Бактеріоскопічний метод визначення кишкової мікрофлори внутрішньочеревної рідини при лапароцентезі, є достовірним методом діагностики ушкоджень стінки кишечника в ранньому періоді травми, що дозволяє в 81,8 % випадках виявити ушкодження порожнистих органів. Синхронні операції на органах черевної порожнини і на голові виконані у 3,1 % випадках, що було обумовлено наявністю загрожуючого життю перитоніту, наявністю чіткої латералізації внутрічерепної гематоми, наростанням синдрому компресії мозку.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Потерпілі з закритими ушкодженнями порожнистих органів черевної порожнини в сполученні з черепно-мозковою травмою в структурі закритої поєднаної краніоабдомінальної травми складають 11,6 %.
Основними причинами пошкоджень є в 39,9 % випадках дорожньо-транспортні пригоди, у 33,1 % випадках падіння з висоти, і у 27 % - побутова травма.
2. Розроблений нами алгоритм досліджень дозволив скоротити час обстеження потерпілих з моменту надходження до верифікації діагнозу в межах 30-60 хвилин і знизити летальність на 7 %.
3. Найбільш інформативними методами діагностики закритих ушкодженні порожнистих органів черевної порожнини в сполученні з черепно-мозковою травмою є: компютерна томографія голови, рентгенографія кісток черепа і органів черевної порожнини в комбінації з лапароскопією і лапароцентезом, що дозволяє у 98 % випадках верифікувати діагноз і визначити покази до операції.
4. Лапароскопічна діагностика і лікування пошкоджень органів черевної порожнини, є високоінформативною і мало травматичною процедурою, яка може бути примінена у постраждалих І-ІІ групи.
5 Бактеріоскопічний метод визначення кишкової мікрофлори внутрішньочеревної рідини при лапароцентезі, є достовірним методом діагностики ушкоджень стінки кишечника в ранньому періоді травми, що дозволяє в 81,8 % випадках виявити ушкодження порожнистих органів.
6. Синхронні операції на органах черевної порожнини і на голові виконані у 3,1 % випадках, що було обумовлено наявністю загрожуючого життю перитоніту, наявністю чіткої латералізації внутрічерепної гематоми, наростанням синдрому компресії мозку.
7. Розроблений алгоритм дослідження дозволів встановити абсолютні показання до операції у 92 % постраждалих І групи, у 75 % ІІ групи, у 67 % ІІІ групи.
8. Період нормалізації внутрічеревного тиску в післяопераційному періоді у постраждалих ІІ-ІІІ групи був в 2 раза довше, чим у постраждалих І групи. У 33,1 % потерпілих розвиток патологічних процесів у черевній порожнині повязаний з підвищенням внутрішньочеревного тиску і розладом моторики кишечника, обумовлених обтяжливим впливом черепномозкової травми.
9. Декомпрессивна лапаростомія, що виконана в 22,3 % випадках, є найбільш ефективним хірургічним методом у лікуванні прогресуючого синдрому абдомінальної компресії.
10. Формування тимчасової, лікувально-декомпресійної У-подібної стоми, зашивання травматичних дефектів порожнистого органа і формування анастомозів однорядним швом, з використанням прецизійної техніки та атравматичного шовного матеріалу, також застосування декомпресивних лапаростом, дозволяє знизити кількість ускладнень на 7,8 %.
Практичні рекомендації: У результаті проведеного дисертаційного дослідження запропоновані наступні практичні рекомендації: 1.Застосування в лікувальних закладах запропонованого алгоритму досліджень у потерпілих із ЗППОЧП у сполученні з ЧМТ.
2.При сумнівних даних отриманих після лапароцентеза, використовувати бактеріоскопічний метод виявлення кишкової мікрофлори внутрішньочеревної рідини.
3.При розривах і при резекції ПОЧП застосування однорядного шва з використанням прецизійної техніки та атравматичного шовного матеріалу.
4.При резекції кишки в умовах розлитого перитоніту застосування У-подібної лікувально-декомпресійної стоми.
5.З метою виявлення перитоніту і САК при ЗППОЧП у сполученні з ЧМТ, застосування методики виміру ВЧТ.
6.При явищах розлитого перитоніту і САК виконання декомпрессивної лапаростомії.
7.Діагностика і хірургічне лікування потерпілих із ЗППОЧП у сполученні з ЧМТ, повинне проводитися бригадою лікарів-фахівців, що складається з хірурга, нейрохірурга, анестезіолога-реаніматолога в умовах спеціалізованої клініки.
Список литературы
1. Тутченко Н.И., Барамия Н.Н., Пачкория А.В. Особенности диагностики и лечения пострадавших с закрытыми повреждениями полых органов брюшной полости в сочетании с черепно-мозговой травмой // Проблеми військовой охорони здоровья. Збірник наукових праць Украінськой військово-медичной академіі. Вып. 11. Киев - 2002. С. 457-461.
(особистий внесок здобувача: підбір та обробка клінічного матеріалу, статистична обробка, реферування джерел наукової інформації).
2. Пачкория А.В. Диагностика и лечение пострадавших с закрытыми повреждениями полых органов брюшной полости в сочетаний с черепно-мозговой травмой // Клін. хірургия. - 2002. - №3. С. 35-37.
Tutchenko M, Roschin G, Pachkoriy A. Diagnosis and management of the abdominal injuries combined with head trauma. European Society of Surgery. Leuven - Belgium. - 2001. P. 19-20.
(особистий внесок здобувача: підбір та обробка клінічного матеріалу, статистична обробка).
4. Пачкория А.В. Алгоритм диагностических исследовании и лечение пострадавших с закрытыми повреждениями полых органов брюшной полости в сочетаний с черепно-мозговой травмой // Украінський журнал єкстремальної медицини ім. Г.О. Можаева. - 2002. - №4. С. 19-23.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы