Діагностика та хірургічне лікування атипових і анапластичних менінгіом головного мозку - Автореферат

Не зважаючи на велику кількість літератури, присвяченої питанням діагностики та хірургічного лікування менінгіом головного мозку, ця проблема залишається актуальною і не втратила свого практичного значення до теперішнього часу. Менінгіоми великих півкуль головного мозку складають від 44% до 68% всіх внутрішньочерепних новоутворень. Поряд з доброякісними гістологічними типами цих новоутворень головного мозку зустрічаються атипові та анапластичні (злоякісні) менінгіоми (Ю.А. За літературними даними атипові та анапластичні менінгіоми головного мозку мають схильність до появи рецидивів, навіть при радикальному їх видаленні. Схильність атипових і анапластичних менінгіом головного мозку до появи рецидивів, навіть при радикальному їх видаленні, спонукає шукати шляхи вдосконалення тактики і техніки оперативних втручань у хворих з даною патологією.Робота грунтується на даних спостереження за 215 хворими з атиповими та анапластичними менінгіомами головного мозку, які знаходились на лікуванні в Інституті нейрохірургії імені академіка А.П. Серед хворих було 209 дорослих (середній вік складав 51,4 років), а також 6 дітей (середній вік складав 12 років). Відповідно до топографо-анатомічного розташування новоутворень відносно намету мозочка, всіх хворих (215 спостережень) було розподілено на три групи (табл. Аналіз клінічних симптомокомплексів у хворих з атиповими та анапластичними менінгіомами головного мозку засвідчив про те, що симптоматика, яка виникає залежить не від гістологічної структури новоутворення, а від його локалізації. Оперативні втручання спрямовані на видалення вказаних новоутворень головного мозку, можуть бути виконані всім хворим, але слід враховувати абсолютні та відносні протипокази до проведення хірургічного лікування.В дисертації приведені дані вирішення наукової проблеми діагностики та хірургічного лікування атипових і анапластичних менінгіом головного мозку, що відображено у встановленні перебігу захворювання, появи та розвитку клінічних симптомокомплексів, залежно від локалізації новоутворення, встановленні основних критеріїв діагностики, а також практичному вирішенню тактики, технічного проведення і обєму оперативного втручання у хворих з даною патологією. Атипові і анапластичні менінгіоми головного мозку найбільш часто зустрічаються у людей працездатного віку, дещо частіше у жінок (56,7%). Клінічні симптомокомплеки, виникаючі при атипових та анапластичних менінгіомах головного мозку, обумовлені тільки локалізацією новоутворення і не залежать від її гістологічної структури. Найбільш інформативними методами дослідження, які дозволяють встановити точну локалізацію новоутворення, її розміри і характер росту, взаємовідношення з оточуючими пухлину анатомічними структурами головного мозку, магістральними церебральними судинами і синусами є компютерна та магнітно-резонансна томографія з внутрішньовенним контрастуванням. Атипові та анапластичні менінгіоми в більшості випадків мають супратенторіальну локалізацію і знаходяться частіше на конвекситальній поверхні головного мозку (37,1%).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. В дисертації приведені дані вирішення наукової проблеми діагностики та хірургічного лікування атипових і анапластичних менінгіом головного мозку, що відображено у встановленні перебігу захворювання, появи та розвитку клінічних симптомокомплексів, залежно від локалізації новоутворення, встановленні основних критеріїв діагностики, а також практичному вирішенню тактики, технічного проведення і обєму оперативного втручання у хворих з даною патологією.

2. Атипові і анапластичні менінгіоми головного мозку найбільш часто зустрічаються у людей працездатного віку, дещо частіше у жінок (56,7%). Атипові і анапластичні менінгіоми у дитячому віці зустрічаються спорадично. Атипові менінгіоми зустрічаються статистично достовірно частіше, ніж анапластичні (t = 7, 83; p<0, 01).

3. Перебіг захворювання при атипових та анапластичних менінгіомах швидший, порівняно з менінгіомами типової гістоструктури. Клінічні симптомокомплеки, виникаючі при атипових та анапластичних менінгіомах головного мозку, обумовлені тільки локалізацією новоутворення і не залежать від її гістологічної структури.

4. Найбільш інформативними методами дослідження, які дозволяють встановити точну локалізацію новоутворення, її розміри і характер росту, взаємовідношення з оточуючими пухлину анатомічними структурами головного мозку, магістральними церебральними судинами і синусами є компютерна та магнітно-резонансна томографія з внутрішньовенним контрастуванням.

Атипові та анапластичні менінгіоми в більшості випадків мають супратенторіальну локалізацію і знаходяться частіше на конвекситальній поверхні головного мозку (37,1%).

5. Вибір найбільш адекватного хірургічного доступу, а також тактика проведення оперативного втручання базується на даних локалізації новоутворення, які отримані за допомогою комплексу клініко-інструментальних методів дослідження.

6. Використання сучасних методів нейровізуалізації, мікрохірургічної операційної техніки, а також сучасного анестезіологічного забезпечення, дозволили підвищити ступінь радикальності оперативних втручань з 80,3% (1975 - 1984 рр.), до 90,2% (1995 - 2004 рр.), а також знизити рівень післяопераційної смертності з 18,5% (1975 - 1984 рр.) до 3,7% (1995 - 2004 рр.).

7. Частота виникнення рецидивів анапластичних менінгіом головного мозку статистично достовірно більша, ніж атипових (t = 2,71%; p<0,05).

Виконання більш радикальних оперативних втручань, статистично достовірно, зменшує кількість рецидивів менінгіом головного мозку (t =2,71%; p<0,05).

Молекулярно-біохімічними дослідженнями атипових і анапластичних менінгіоми головного мозку встановлена підвищена резистентність останніх до дії хімічних речовин.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Всім хворим з підозрою на присутність атипової, або анапластичної менінгіоми головного мозку проводиться компютерна та магнітно-резонансна томографія.

При підозрі на звязок пухлини з магістральними судинами та синусами обстеження доповнюється проведенням церебральної ангіографії.

Оперативні втручання, направлені на радикальне видалення пухлини, є найбільш оптимальним способом хірургічного лікування хворих з даною патологією.

У випадку радикального видалення атипової менінгіоми хворому призначається динамічне спостереження з періодичним проведенням КТ або МРТ.

У випадку видалення анапластичної менінгіоми хворому призначається променева терапія.