Діагностика соціального розвитку регіону, як складова механізму державного управління - Автореферат

Отже, інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень в сфері соціальної політики має базуватися на діагностиці соціального розвитку, що передбачає використання розгалуженої системи соціальних показників, які б у комплексі відбивали обєктивні соціально-економічні процеси і субєктивне самопочуття населення. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті демократичного державного врядування” (ДР № 0107U004693), “Модернізація професійного навчання державних службовців як пріоритетний напрямок професіоналізації державної служби: регіональний аспект” (ДР № 0108U001313) та “Розвиток Південного регіону України: соціально-управлінський аспект” (ДР № 0109U002687), у межах яких автором досліджено теоретико-методологічні засади діагностики соціального розвитку регіону, запропоновано методику соціальної діагностики і розглянуто механізми впровадження науково-прикладних досліджень в систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. розкрити тенденції, суперечності і перспективи сучасної моделі соціальної політики, проаналізувавши організаційно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики та виявивши суперечності між правовою та фінансовою складовими механізму державного управління в сфері соціальної політики; Специфіка предмета дослідження і конкретні дослідницькі завдання зумовили використання наступних методів: контент-та конкретно-пошуковий аналіз - для уточнення основних понять та термінів; структурно-функціональний метод - дозволив проаналізувати структуру та функції державного управління в сфері соціальної політики; діалектичний метод - забезпечив виявлення сучасних тенденцій і суперечностей в соціальній сфері та обґрунтування основних напрямків удосконалення соціальної політики; системний підхід - під час аналізу проблеми відбору показників діагностики сприяв синтезу їх ієрархічної структури; абстрактно-логічний метод - з метою теоретичного узагальнення й формулювання висновків; збирання даних, прийняті у емпіричних соціологічних дослідженнях (експертне опитування, аналіз статистичної інформації); математико-статистичний та соціологічний аналіз результатів експертного опитування - дозволили визначити основні напрямки діяльності державних органів влади, які мають найбільш помітний вплив на результати соціальної політики; математико-статистичний аналіз офіційної статистичної інформації - забезпечив формування бази даних фактичного стану регіонів; порівняльний аналіз - дозволив забезпечити співставність оцінок під час характеристики соціального розвитку регіонів України. категоріальний апарат державного управління соціальною сферою, зокрема введено поняття: “діагностика соціального розвитку регіону” та термінологічно уточнено сутність наступних категорій: “структурно-організаційний механізм державного управління в сфері соціальної політики”, “структурно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики”, “критерій ефективності державного управління в сфері соціальної політики”;У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади діагностики соціального розвитку регіону” - на основі системного аналізу досліджень зарубіжних, вітчизняних вчених, уточнення сутнісних характеристик й основних понять та узагальнення міжнародного досвіду оцінювання соціального розвитку розроблено науково-теоретичні засади соціальної діагностики; обґрунтовано методологічні положення та функції діагностики соціального розвитку регіону в системі механізму державного управління. У дисертації показано, що основними функціями діагностики соціального розвитку в системі механізму державного управління є дослідження стану, виявлення існуючих проблем і тенденцій, оцінювання соціального розвитку; вимірювання ефективності соціальної політики; забезпечення інформаційною базою процес формування, реалізації та коригування соціальної політики; використання системи соціальних показників для визначення перспектив динаміки та створення сценаріїв розвитку соціуму. У другому розділі - “Вплив динаміки соціальної структури суспільства на державне управління в сфері соціальної політики” - розкрито сутність механізму державного управління в сфері соціальної політики; досліджено правову та організаційно-функціональну складові механізму державного управління в сфері соціальної політики; проаналізовано тенденції, суперечності і перспективи сучасної моделі соціальної політики; обґрунтовано залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення; визначено напрямки удосконалення державного управління соціальною сферою та окреслено основні заходи державної соціальної політики відповідно до потреб українського суспільства. Дослідження механізму державного управління в сфері

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ