Визначення електропунктурної семіотики для злоякісних та доброякісних новоутворень гортані, хронічного тонзиліту та синуситів, цілорічного та сезонного алергічних ринітів. Аналіз впливу діалізатів на імунологічних показників хворих на рак гортані.
При низкой оригинальности работы "Діагностика пухлинних, запальних та алергічних захворювань ЛОР-органів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тому пошук інформативних методик, які б давали можливість в самий короткий термін, з мінімальними матеріальними затратами встановити достовірний діагноз при новоутвореннях ЛОР - органів, є вкрай необхідним. Отже, вивчення причинно-наслідкових взаємовідносин вищевказаної патології ЛОР-органів з захворюванням інших органів і систем залишається актуальним і має значення для підвищення ефективності лікування хронічного тонзиліту та синуситів. Найбільш перспективними і фізіологічними є неінвазивні експрес-методики, які дозволяють швидко та обєктивно встановити діагноз, виявити багатокомпонентні зміни в організмі причинно-наслідкові відносини патології органів і систем, контролювати ефективність лікування. В якості базової моделі оцінки етіопатогенетичних механізмів різних захворювань, морфо-функціональних змін тих чи інших органів і систем останнім часом використовується методика електропунктурної діагностики. Електропунктурна діагностика може виконувати своєрідну диспетчерську функцію, результати якої будуть визначати подальший діагностичний алгоритм з використанням найнеобхідніших сучасних методик, що значно скоротить час встановлення правильного діагнозу, а також принесе економію коштів.
Список литературы
Результати дисертації опубліковані в 21 статті в наукових фахових журналах, сертифікованих ВАК України, та 11 - у збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, зїздів, отримано три деклараційні патенти.
Структура та обсяг дисертації
Дисертація складається з вступу, огляду літератури, шести розділів власних досліджень і обговорення результатів, висновків та практичних рекомендацій. Дисертація викладена на 203 сторінках машинописного тексту, включаючи 31 таблицю. Список використаних джерел літератури включає 292 найменування, з яких 111 - дальнього зарубіжжя.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Робота ґрунтується на матеріалах клінічного та електропунктурного обстеження 343 хворих віком від 9 до 78 років, які були розділені на пять груп: 56 хворих на рак гортані; 107 - на доброякісні новоутворення гортані; 72 - на алергічні риніти; 49 - на хронічний тонзиліт; 59 - на хронічні синусити.
Контрольну групу склали 22 особи віком від 19 до 27 років (12 - жіночої статі, 10 - чоловічої). Окремо обстежено 16 умовно здорових чоловіків, які були контролем для онкохворих. Всі особи не мали скарг як з боку ЛОР-органів, так і з боку інших органів і систем.
Електропунктурна діагностика проводилась за методом Р. Фолля в модифікації В.М. Сарчука (1988). Для цього використовувався прилад СВН-1 (Київ). Вимірювали електропровідність (ЕП) біологічно активних точок (БАТ) в умовних одиницях (ум. од). В залежності від патології це становило від 22 до 70 акупунктурних точок у одного пацієнта, тобто було проаналізовано близько 16 000 показників.
Технологія електропунктурної діагностики (ЕПД) передбачає ряд умов: перед обстеженням пацієнт припиняв за 48-72 години прийом препаратів (крім гормонозалежних, гіпотензивних та кардіологічних препаратів, які приймаються систематично). В день обстеження не проводиться R-графія, МРТ, фізіотерапевтичні процедури, в кабінеті неповинно бути генераторів ЕМ-хвиль, різких запахів, коливань температури.
Обстеження хворого починали з вимірювання електропровідності БАТ меридіана судинно-паренхіматозно-епітеліальної дегенерації (СПЕД), яка визначає загальноенергетичний стан організму, а також виявили характер дегенеративних процесів. КТВ-4 меридіана інформує про наявність вказаної патології правої чи лівої половини тіла; ТВ-1 характеризує ці ж процеси в органах малого тазу, порожнині живота, статевих органів, а ТВ-7 інформативна при дегенерації органів грудної клітки, шиї, голови. Потім вимірювались параметри БАТ тих меридіанів, які прямо або опосередковано повязані з патологією ЛОР-органів. На меридіані лімфатичної системи (ЛОР) КТВ-3 інформативна при патології лімфоглоткового кільця, імунодепресії, метастазуванні. ТВ-1 характеризує стан піднебінних мигдаликів, пери- та ретротонзилярного простору, а ТВ-4 і ТВ-6 відповідно стан слухової труби та навколо носових пазух, слизової оболонки носа.
Електропровідність КТВ-3 меридіана легенів (Р) характеризує стан бронхолегеневої системи, гортані та нижніх відділів глотки. ТВ-9 цього меридіана інформативна при запальних та неопластичних процесах в гортані. КТВ-4 меридіана товстого кишечника (Gi) є інтегральним показником при запальних та дегенеративних процесах в даній системі, де можна визначити специфічні і неспецифічні етіологічні фактори, їх звязок з патологією ЛОР- органів.
КТВ-4 меридіана нервової дегенерації (НД) в цілому характеризує стан центральної та периферичної нервової системи, ТВ-3 являється сумарним пунктом симпатичної нервової системи, а ТВ-7а - відповідно парасимпатичної нервової системи. КТВ-4 артеріо-венозно-лімфатичної системи інформативна при захворюваннях судинної системи.
КТВ-4 меридіана алергії (Ал) в цілому характеризує алергічний статус організму, ТВ-1 - інформативна при алергічних навантаженнях органів черевної порожнини, малого тазу, нижніх кінцівок. ТВ-3 характеризує алергічне навантаження на вегетативну нервову систему, ТВ-6 і ТВ-7 - відповідно на органи грудної порожнини, шиї, горла і голови. КТВ-4 меридіану ендокринної системи (TR) в цілому характеризує цю систему, ТВ-1.1 відображає стан симпато-адреналової системи, ТВ-3 - шийного відділу симпатичної нервової системи, ТВ-7 -стан щитовидної, паращитовидної залози та тимуса, ТВ - 8 стан гіпофіза і епіфіза.
КТВ-5 меридіана серця (С) інформативна при захворюваннях серця, а КТВ-4 меридіана тонкого кишечника (IG) характеризує стан цієї системи. КТВ-2 є інтегральним показником функції підшлункової залози .та селезінки (RP), які контролюють обмін речовин в організмі та мають велике значення при різних імунодепресивних процесах. КТВ-2 меридіану печінки (F), КТВ-4 жовчного міхура (VB) інформативні при захворюваннях гепато-біліарної системи, а КТВ-4 меридіану шлунка (Е) дозволяє діагностувати його запальні та дегенеративні захворювання.
КТВ-4 меридіана сполучнотканинної дегенерації (СТД) має значення для діагностики фіброзних, циротичних та неопластичних процесів в організмі, а ТВ-5 цього меридіана являється показником наявності папілом та поліпів. КТВ-4 меридіану сечового міхура (V) характеризує стан сечовивідних шляхів та статевої системи, а КТВ-4 меридіана нирок є інтегральним показником їх захворювань.
Наступний етап ЕПД-етіопатоморфологічна діагностика. Вона дозволяє за допомогою етіологічних, органно-тканинних і нозологічних мікрорезонансних контурів (МРК) визначити причинні фактори запалення, алергії, тип патологічного процесу (запалення чи дистрофічно-дегенеративні зміни), характер патоморфологічних змін в конкретному органі. МРК - це тест-система, яка містить специфічну спектрально-хвильову характеристику збудника, алергена, характер патологічного процесу, патоморфологічної структури новоутворення. Для цього в електричну схему “прилад-пацієнт”, по черзі (в залежності від патології) підключалися вище названі МРК. Ідентифікація обєктів, які тестуються, визначається за рахунок інтерференції когерентних хвиль, випромінювачем яких, з одного боку, є стандартний мікрорезонансний контур, а з іншого - етіологічний чинник, алерген, стадія патологічного процесу або патоморфологічно змінений той чи інший орган. Така взаємодія призводить до повного або часткового затухання коливань, що викликає фазові зміни в структурних утвореннях мембрани клітини, які, в свою чергу, змінюють її потенціал дії. Ці перетворення відображаються на шкалі приладу поверненням стрілки мікроамперметра в діапазон норми і характеризуються як явище біологічного резонансу.
Методика обстеження хворих з підозрою на злоякісні та доброякісні новоутворення гортані включала в себе загальне отоларингологічне і клінічне обстеження, R-графію або КТ. Потім проводилось вимірювання електропровідності найбільш інформативних для даної патології БАТ. До проведення біопсії визначали патоморфологічну структуру пухлини розробленим нами способом (Патент України 40965 А 15.08.2001). Для цього використовувались патогістологічні препарати, які були виготовлені з інтраопераційного матеріалу в лабораторії патоморфології Інституту отоларингології АМН України, а саме: поліп, папілома, ангіофіброма, кіста, зроговілий, незроговілий рак гортані, carcinoma in situ. Після вимірювання ЕП в акупунктурних точках, показники яких були нижчі за норму на 25-55 ум. од., на латунну контактну площадку схеми “прилад-пацієнт” по черзі клали вищевказані препарати і повторно заміряли електропровідність. Якщо на якийсь з них, наприклад “зроговілий рак гортані”, стрілка приладу поверталась в діапазон норми, то робили висновок, що саме такі зміни є в гортані хворого. Потім проводилась біопсія, результати якої порівнювали з електропунктурним тестуванням.
Нами було проведено порівняльне вивчення (з метою прогнозування терапевтичної дії) ефективності впливу виготовлених з лімфоцитів (Лф) мигдаликів людей діалізатів (ДЛМ), що мають імуномодулюючі властивості на лімфоїдні клітини крові у онкологічних хворих за даними традиційних тестів in vitro і результатами тестування методом електропунктури. Даний фрагмент був виконаний в співпраці і за методиками лабораторії патофізіології Інституту отоларингології АМН України.
Клінічне обстеження хворих на цілорічний алергічний риніт та поліноз включало в себе збір скарг, ЛОР-огляд, алегро-імунологічний статус оцінювався згідно з уніфікованою картою-опитувальником і лабораторними аналізами (Б.М. Пухлик, 1992).
На першому етапі розробленого алгоритму визначали вихідні дані електропровідності найбільш інформативних для даної патології БАТ. Після цього визначали сенсибілізацію до побутових, епідермальних та пилкових алергенів вітчизняного виробництва розробленим нами способом (Патент Украйни № 52384 від 16.12.2002).
Наступним етапом електропунктурної діагностики було визначення інфекційних факторів, які могли бути причиною загальної алергізації організму. Для цього використовувались етіологічні МРК (мікроби, віруси, гельмінти, найпростіші). Потім всім хворим проводились скарифікаційні проби в Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха Інституту отоларингології АМН України, з результатами яких порівнювали дані електропунктурного тестування.
Загальноклінічне обстеження хворих із загостренням хронічного синуситу включало вивчення скарг, анамнезу, ЛОР-огляд, ендоскопічне дослідження пазух, R-графію. У всіх хворих проводилось мікробіологічне дослідження виділень з носа, пунктатів пазух для визначення складу мікрофлори за загальноприйнятими методиками.
Електропунктурну діагностику починали з визначення електропровідності тих біологічно активних точок, які не тільки локально характеризують стан навколоносових пазух, а й БАТ тих органів і систем, які мають інформаційно-функціональні звязки з навколоносовими пазухами. Після цього проводили електропунктурне тестування етіологічних МРК в акупунктурній точці навколоносових пазух. Паралельно визначали якісний склад мікробного пейзажу розробленим нами способом ідентифікації умовно-патогенної мікрофлори при запальних захворюваннях ЛОР-органів (Патент України 52248 А 16.12.2002).
На заключному етапі визначали наявність вогнищ хронічного запалення в тих органах і системах, які мають причинно-наслідкові звязки з станом пазух виходячи з теоретичних основ рефлексотерапії. Це виконувалось за допомогою патоморфологічних МРК на меридіанах шлунку, підшлункової залози, сечового міхура, нирок, легенів, товстого та тонкого кишечника.
В групі хворих на хронічний тонзиліт діагноз ставився за загальноприйнятою методикою, яка включала також мікробіологічні дослідження вмісту крипт для визначення причини запалення мигдаликів.
Електропунктурна діагностика починалась з вимірювання ЕП найбільш інформативних для хронічного тонзиліту точок. Наступним етапом було визначення мікробного пейзажу методом тестування етіологічних МРК в точці лімфоглоткового кільця, а також розробленим нами способом, який застосовувався у хворих на хронічний синусит. Крім того, за допомогою патоморфологічних МРК і патогістологічних препаратів (компенсована та декомпенсована форма хронічного тонзиліту, гіпертрофія мигдаликів, паратонзилярний абсцес) електропунктурним тестуванням визначали характер змін в лімфоглотковому кільці.
Результати вимірювання електропровідності біологічно активних точок у хворих з підозрою на рак гортані наведені в таблиці 1. В порівнянні з групою умовно здорових людей, спостерігається достовірне зниження електропровідності БАТ, які характеризують не тільки локальні зміни в організмі, а й практично всі імунокомпетентні органи, нейроендокринну систему. Ці дані підтверджують мультифакторні зміни в організмі хворих на злоякісні новоутворення.
Звертає на себе увагу факт дисбалансу параметрів електропровідності акупунктурних точок, а саме їх значне зниження в тих БАТ, які прямо і опосередковано повязані з станом гортані. На фоні тотального зниження електропровідності у таких хворих це розглядається як патогномонічний критерій при даній локалізації злоякісної пухлини.
На нашу думку найбільш інформативним і обєктивним у хворих на рак гортані є зниження електропровідності в наступних БАТ: КТВ-4 і ТВ-7 меридіана СПЕД; КТВ-3 і ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-3 і ТВ-1 лімфатичного меридіана; КТВ-4, ТВ-8, ТВ-7, ТВ-3, ТВ-1,1 ендокринного меридіана; КТВ-2 і ТВ-1 меридіана селезінки; КТВ-4 і ТВ-3 меридіана нервової дегенерації, КТВ-4 меридіана СТД.
Наступним етапом обстеження онкологічних хворих було проведення електропунктурного тестування патоморфологічних мікрорезонансних контурів з метою визначення гістологічної структури новоутворення гортані . При тестуванні були використані МРК як злоякісних, так і доброякісних новоутворень гортані для визначення не тільки патогістологічної структури пухлини, але й для проведення диференціальної діагностики. При цьому використовувались наступні біологічно активні точки: КТВ-4 і ТВ07 меридіана СПЕД, які інформативні при наявності дегенеративно-деструктивних процесів в органах грудної клітки і шиї, куди анатомічно відноситься і гортань. КТВ-3 меридіана легенів, електропровідність якої характеризує стан бронхолегеневої системи, а ТВ-9 цього ж меридіана інформативна при локальних патологічних станах в гортані. КТВ-3 і ТВ-1 лімфатичного меридіана, які відображають імунодефіцитні стани в організмі і важливі при виявленні процесу метастазування у онкологічних хворих.
Слід зазначити, що стандартні МРК не дають повної патогістологічної характеристики новоутворення, не мають багатьох патоморфологічних форм, преморбідних станів слизової оболонки голосових складок. Тому з метою покращення ранньої та диференціальної діагностики новоутворень гортані, нами було розроблено неінвазивний спосіб діагностики патоморфологічних змін, на який отримано патент України (№ 40965 А від 15.08.2001 року).
За даними повного обстеження хворих на рак гортані було проведено порівняння результатів клінічного обстеження, патогістологічного дослідження та електропунктурної діагностики. Співставлення даних клінічної діагностики з електропунктурним тестуванням виявило співпадання діагнозів у 83,9 % хворих, а при порівнянні даних клінічної діагностики з патогістологічними висновками - у 87,1 %. Після цього співставляли дані ЕПД з патоморфологічними дослідженнями, де повне співпадання виявлено у 47 хворих, що становило 75,8 %.
Згідно міжнародної класифікації хвороб МКХ-10, морфологи виставляють діагноз “плоскоклітинний рак”, якщо це врахувати тоді співпадання електропунктурного тестування з патогістологічними результатами буде становити 91,3 %. Але ми притримувались такої оцінки (неспівпадання),коли патоморфологічний висновок був “зроговілий рак” чи “незроговілий рак”, зважаючи на необхідність такої диференціації даних патогістологічного дослідження у випадках призначення променевого лікування або хіміотерапії.
Підводячи підсумок клініко-діагностичного обстеження хворих на рак гортані, слід зазначити необхідність двоетапної електропунктурної діагностики. На першому етапі визначається електропровідність БАТ, які звязані з органами, системами і забезпечують імунний та нейроендокринний гомеостаз організму. Енергетичний гомеостаз розглядається вченими не тільки як результат комплексу ендокринно-метаболічних процесів, але і як прояв корпускулярно-хвильової взаємодії морфо-функціональних структур організму на рівні низькоенергетичних процесів обміну речовин. Енерго-інформаційна адаптація визначає взаємодію органів і систем між собою і з навколишнім середовищем шляхом модуляції ендогенного електричного поля. Цей процес характеризується найбільшою чутливістю зміни параметрів БАТ і визнається як один з найперспективніших методичних підходів для ранньої (доклінічної) діагностики (Е.Л. Мачерет, А.О. Коркушко, 1993; Яльченко, 1996; В.П. Задерин и соавт., 2004).
Достовірне зниження електропровідності майже всіх біологічно активних точок складає основу електропунктурного діагнозу при раку гортані. Другий етап - тестування патогістологічних препаратів допомагає в експрес-режимі, без біопсії визначити патоморфологічну структуру новоутворення гортані. Такий алгоритм обстеження хворих з підозрою на рак гортані дозволяє не лише вчасно виявити рак гортані (передраковий стан), а й проводити постійний моніторинг хворих з групи ризику.
Нами проводилось порівняння імуномодулюючої активності діалізатів, які виготовлені з мигдаликів, видалених у дітей до 13 років (ДЛМ1) і дорослих пацієнтів (ДЛМ2), на лімфоїдні клітини у онкохворих за даними традиційних тестів in vitro та результатами електропунктурного тестування у цих же пацієнтів.
Динаміка показників електропровідності у онкологічних хворих показала потенційно спроможний їх вплив на електропровідність меридіанів, але спрямованість його була різною. Так, ДЛМ2 спричиняє достовірно позитивний вплив на лімфатичний і меридіан алергії, в той час як ДЛМ1 істотно збільшує електропровідність в контрольних точках вимірювання меридіанів СПЕД і ендокринної системи.
Визначення кореляційних звязків між результатами електропунктурного тестування та імунологічними дослідженнями у одних і тих же хворих показало наявність високого ступеню кореляції між кількістю масто-лімфоцитарних розеток та показниками електропровідності на меридіані алергії при використання ДЛМ 2 (r =-0,857) і на лімфатичному меридіані при застосуванні ДЛМ 1 (r= -0,857). Крім того, ДЛМ 1 справляє статистично достовірно більший вплив на міграційну активність лейкоцитів як in vitro, так і за даними електропунктурного тестування. Наявність кореляційних звязків між впливом діалізатів на імунологічні показники крові хворих на рак гортані, гортаноглотки і результатами ЕПД-тестування цих ДЛМ у пацієнтів відкриває перспективи подальшого вивчення можливості прогнозування ефективності лікарських засобів. Це має особливе значення для онкологічних хворих при розробці індивідуальних схем хіміотерапії, опромінення. Експрес-режим виконання ЕПД дозволяє постійно відслідковувати і коригувати схему призначеної терапії.
Зважаючи на наукові докази про те, що зменшення показників електропровідності відповідних БАТ випереджає клінічні прояви захворювання, простоту, економічність, неінвазивний характер дослідження, вважаємо за доцільне рекомендувати для використання ЕПД як експрес-метод виявлення злоякісних новоутворень на стадії малігнізації, що в подальшому орієнтує лікаря на своєчасне цілеспрямоване обстеження, а також для постійного моніторингу хворих з групи ризику.
В групі хворих з доброякісними новоутвореннями гортані після отоларингологічного і клінічного (при необхідності консультацій спеціалістів) обстеження пацієнтам проводили електропунктурну діагностику. Оскільки в таких випадках необхідно проводити диференціальну діагностику пухлин гортані, то методика першого етапу ЕПД була такою ж як і у хворих з підозрою на злоякісну пухлину. До переліку найбільш інформативних БАТ додається ТВ-5 меридіану сполучнотканинної дегенерації. Зниження електропровідності в даній точці може свідчити про наявність в організмі поліпа, кісти, папіломи.
З представлених даних видно, що на стороні ураження голосової складки поліпом спостерігається достовірне зниження показників електропровідності в наступних біологічно активних точках: ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана СТД. При цьому така ж закономірність спостерігається в цих акупунктур них точках при порівнянні кількісних показників ЕП між інтактною і ураженою голосовими складками. В той же час, достовірне зниження електропровідності ТВ-7а меридіана нервової дегенерації з боку ураженої і здорової голосової складки може свідчити про наявність дисфункції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, стан якої характеризує дана точка.
В групі хворих, де клінічно був встановлений діагноз кісти голосової складки, за аналогічною методикою були отримані дані, які показали, що обєктивність електропунктурного діагнозу забезпечується достовірним зниженням електропровідності в наступних акупунктурних точках: ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана сполучнотканинної дегенерації; ТВ-7а меридіана нервової дегенерації; КТВ-4 меридіана алергії. Зниження електропровідності репрезентативної точки парасимпатичної нервової системи меридіана НД і КТВ меридіана алергії може свідчити про наявність ваготонії в патогенезі кісти голосової складки.
Для обєктивізації таких змін електропровідності нами була проведена ідентифікація патоморфологічних змін в гортані за розробленим нами способом тестування (Патент України № 40965 А від 15. 08. 2001). Методика обстеження була аналогічною тій, яку проводили при тестуванні хворих з підозрою на рак гортані. Порівняльні дані клінічної, патоморфологічної та електропунктурної діагностики показали, що клінічний діагноз співпадав з даними патогістологічних досліджень у 76,5 % пацієнтів, а порівняння електропунктурного тестування з патоморфологічними висновками виявили співпадання у 79,4 % хворих.
Необхідно підкреслити той факт, що пацієнти, яким після повного фоніатричного обстеження був встановлений клінічний діагноз кісти голосової складки, були особами голосомовних професій ( актори, педагоги, співаки, лектори). Оперативне втручання і біопсія не проводились за виключенням одного випадку. Таку схему обстеження ми вибрали зважаючи на початкову стадію утворення кісти, інколи її внутрішньоскладкове розташування, а також враховуючи голосову професію пацієнтів, адже навіть незначне ускладнення після хірургічних маніпуляцій може при вести до профнепридатності.
У пацієнтів, яким фоніатром встановлено клінічний діагноз поліпа голосової складки, було проведено видалення новоутворення. Повторні вимірювання показників електропровідності репрезентативних точок проводилось нами в середньому через один місяць після операції. В цей же час проводилось повторне тестування патогістологічних препаратів, які були виготовлені з інтраопераційного матеріалу кожного хворого.
Статистична обробка показників ЕП у післяопераційному періоді показала достовірну (р< 0,05) нормалізацію їх в наступних біологічно активних точках: ТВ-7 меридіана СПЕД; КТВ-3 і ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана СТД. Ці дані підтверджують звязок між зниженням електропровідності в вище наведених акупунктурних точках і морфологічними змінами в гортані при такій патології. Приведені результати підтверджуються негативними у всіх хворих даними тестування патогістологічних препаратів, що свідчить про відсутність новоутворення на голосовій складці.
Отримані результати свідчать про обєктивність, інформативність та специфічність зниження показників електропровідності акупунктурних точок, які складають основу електропунктурного діагнозу при доброякісних новоутвореннях гортані. Необхідно підкреслити, що тестування індивідуальних патогістологічних препаратів у післяопераційному періоді відкриває можливості оцінки якості оперативного видалення пухлини.
Резюмуючи дані електропунктурної діагностики доброякісних новоутворень гортані можна стверджувати, що алгоритм обстеження таких хворих повинен складатися з двох етапів: перший - це визначення кількісних показників електропровідності в найбільш інформативних репрезентативних точках для такої категорії хворих; другий - це тестування патогістологічних МРК для ідентифікації новоутворень гортані. Про це свідчить значний відсоток (79,4%) співпадань електропунктурного діагнозу з результатами традиційних клінічних та патоморфологічних досліджень. Особливо це має важливе значення при обстеженні пацієнтів голосомовних професій або коли з обєктивних причин біопсію провести неможливо.
Проблема хронічного тонзиліту до цього часу залишається однією з найактуальніших в оториноларингології. Відомо, що мигдалики являються частиною єдиного лімфоепітеліального апарата, який розвивається в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, дихальної та сечостатевої систем. Це має особливе значення при вивченні взаємозвязків розвитку хронічного тонзиліту з ураженням багатьох органів і систем, що давно дискутується в літературі.
Після повного отоларингологічного обстеження і встановлення клінічного діагнозу хронічного тонзиліту, нами проводився перший етап ЕПД - визначення кількісних показників електропровідності БАТ тих органів і систем, які можуть бути повязані з хронічним запаленням мигдаликів.
Як видно з представлених даних, достовірне зниження електропровідності спостерігалось в КТВ-3 і ТВ-1 лімфатичного меридіану, що опосередковано свідчить про локальну і системну імунодепресію у таких хворих. Цей висновок підтверджується і зниженням ЕП КТВ-2; ТВ-1 і ТВ-6 меридіану селезінки.
Зниження показників електропровідності КТВ-3 меридіану нервової дегенерації, а також ТВ-3 і ТВ-1 меридіану ендокринної системи свідчить про наявність нейро-ендокринних ланок патогенезу хронічного тонзиліту.
Звертає на себе увагу факт достовірного зниження електропровідності в контрольних точках вимірювання меридіанів печінки та жовчного міхура. Ці дані узгоджуються з теоретичними положеннями рефлексотерапії про причинно-наслідкові взаємовідносини патології піднебінних мигдаликів із запальними процесами в гепато-біліарній системі, а також з результатами клініко-лабораторних досліджень в роботах В.М. Фролова (1998; 1999), В.Р. Деменкова (1998).
На другому етапі діагностики проведено визначення характеру хронічного запалення в піднебінних мигдаликах за допомогою патоморфологічних МРК та тестування скелець з патогістологічними препаратами: хронічний тонзиліт (компенсована та декомпенсована форма), гіпертрофія мигдаликів, паратонзилярний абсцес, дистрофічно-дегенеративні зміни мигдаликів. За даними обстеження було виявлено компенсовану і декомпенсовану форму хронічного тонзиліту у 67,3% та 77,6%, відповідно при тестуванні патоморфологічних МРК і патогістологічних препаратів. Ці дані відкривають перспективу в експрес-режимі виділення контингенту пацієнтів, яким після визначення функціонального резерву мигдаликів за допомогою клініко-імунологічних тестів, буде остаточно вирішено питання стосовно доцільності оперативного втручання, що значно оптимізує алгоритм, запропонований В.В. Кіщуком (2001).
Порушення еволюційно визначених мікробіоценозів в останні роки вчені повязують з антибіотикорезистентністю, підвищеною вірулентністю збудників, нераціональною фармакотерапією, самолікуванням, хронічною патологією з боку інших органів і систем, що ускладнює перебіг тонзиліту.
Існуючі традиційні методики визначення видового складу мікробного пейзажу ротоглотки є досить трудомісткими, коштовними, потребують спеціальних середовищ, дорогого обладнання. Тому нами було проведено вивчення можливостей етіологічної електропунктурної діагностики для визначення видового складу мікрофлори при хронічному тонзиліті в експрес-режимі.
Результати етіологічної ЕПД, які порівнювали з даними традиційних мікробіологічних методик. З представлених даних видно, що у переважній більшості випадків процент виявлення мікрофлори майже співпадав з даними електропунктурної діагностики, за виключенням кишкової та синьогнійної палочки, епідермального стафілокока, які були відповідно на 4,0%, 2,1% і 6,2% визначені менше методом ЕПД.
Звертає на себе увагу рід Corynebacteriae, до якого належать лістерія і дифтероїд. За даними бактеріологічного аналізу дифтероїд взагалі не визначався, а лістерія - у 12,2 % хворих. В той час як методом ЕПД ці збудники виявлялись у 51,1 % пацієнтів.
Стосовно групи вірусних інфекцій, групи мікобактерій, хламідій і токсоплазми вони визначались тільки методом етіологічної ЕПД. Але, на нашу думку, не можна залишати поза увагою досить високий процент виявлення вірусів та збудників туберкульозу. Ці дані не можна остаточно і однозначно трактувати, але це не виключає можливості участі цих етіологічних факторів у патогенезі хронічного тонзиліту, беручи до уваги взаємозвязок мигдаликів з патологією з боку інших органів і систем.
Виходячи з цього ми проводили визначення методом ЕПД цих же збудників, які ми виявили в лімфоглотковому кільці, на інших органах і системах, що мають анатомо-функціональні і інформаційні звязки з патологією мигдаликів. З отриманих результатів видно, що, окрім стафілострептококової мікрофлори, в бронхолегеневій, сечостатевій системах, органах шлунково-кишкового тракту, суглобах визначалась спільна мікрофлора з мигдаликами, яка представлена вірусами герпетичної групи, гепатитів В і С, цитомегаловірусу, трьома видами мікобактерій, грибами, хламідіями.
Таким чином, метод етіологічної електропунктурної діагностики дозволяє виявити нові асоціації мікроорганізмів, які раніше не виявлялись в практиці отоларингології. На жаль, ми не маємо змоги порівняти дані ЕПД з результатами загальноприйнятих методик визначення вищевказаних збудників. Зважаючи на якісний принцип електропунктурної діагностики, ми висловлюємо припущення про те, що названі збудники теж можуть мати значення для патогенезу хронічного тонзиліту. Ця гіпотеза базується на тому, що в принциповому відношенні дані ЕПД співпадають з результатами традиційних методик по широкому спектру мікроорганізмів. Кількісні співвідношення етіологічних факторів є теж дискусійними, тому що не завжди кількість збудника є провідним чинником в розвитку або персистенції хронічного запалення, це може бути і якість, тобто вірулентність мікроорганізма на фоні локальної або системної імунодепресії. Крім того, на користь нашої гіпотези свідчить наявність спільної мікрофлори мигдаликів та інших органів і системах, які мають причинно-наслідкові взаємозвязки з лімфоглотковим кільцем.
Враховуючи останню тезу про наявність спільної мікрофлори, ми провели тестування патоморфологічних мікрорезонансних контурів з метою виявлення осередків хронічного запалення в організмі. Отримані результати свідчать про велике значення хронічного запалення печінки, жовчовивідних шляхів і жовчного міхура в патогенезі хронічного тонзиліту. Про це свідчать дані тестування патоморфологічних МРК, спільна мікрофлора з лімфоглотковим кільцем, а також те, що ці результати співпадають з клініко-лабораторними даними обстеження хворих на хронічний тонзиліт в роботах В.Р. Деменкова (1997), В.М.Фролова і співавторів (1998, 1999).
Узагальнюючи результати електропунктурної діагностики хронічного тонзиліту слід звернути увагу на мультифакторні зміни в організмі таких хворих, що вимагає інтегральної (локально-системної) оцінки органів і систем, які мають взаємозвязки з лімфоглотковим кільцем. На нашу думку, це може бути вирішено в експрес-режимі за допомогою трьох етапів електропунктурної діагностики.
Перший - визначення кількісних параметрів електропровідності найбільш інформативних біологічно активних точок у хворих на хронічний тонзиліт. Другий - визначення етіологічних чинників і патоморфологічних змін в лімфоглотковому кільці. Третій - виявлення осередків хронічного запалення з боку тих органів і систем, які мають функціонально-рефлекторні та інформаційні взаємозвязки з мигдаликами.
Дотримання такого діагностичного алгоритму дозволить максимально скоротити обсяги і терміни обстеження пацієнтів з хронічним тонзилітом, розробити адекватну схему лікування з урахуванням як локальних факторів, так і екстратонзилярних причинно-наслідкових взаємовідносин, а також більш цілеспрямовано проводити обстеження таких хворих.
Проблема вдосконалення діагностики хронічних риносинуситів залишається досить актуальною. Дані літератури свідчать про чітку тенденцію до збільшення кількості хронічних форм цієї патології, частих рецидивів, різноманітних ускладнень. Традиційні методи діагностики, як правило, скеровані на визначення локальних змін в навколоносових пазухах, але сучасні дані свідчать про те, що проблема діагностики, патогенезу і лікування синуситів є комплексним завданням, яке виходить за рамки оториноларингології.
З точки зору теорії рефлексотерапії верхньощелепні пазухи мають функціонально-інформаційні звязки з станом шлунка та підшлункової залози (селезінки); клітини решітчатого лабіринту - з легенями і товстим кишечником; лобова пазуха - з нирками та сечостатевою системою; основна пазуха - з печінкою, жовчним міхуром, тонким кишечником і серцем.
Після отоларингологічного та загальноклінічного обстеження хворих на хронічний синусит, проводилось вимірювання електропровідності меридіанів, які вище вказані і мають звязки з пазухами носа.
Результати електропунктурної діагностики свідчать про достовірне зниження електропровідності не тільки тих точок, що локально характеризують патологію пазух, а й тих, які мають функціонально-інформаційні звязки з locus morbus. Слід зауважити, що хоча теоретично кожна пазуха має звязок з двома, а основна - з чотирма меридіанами, в наших дослідженнях зниження електропровідності спостерігалось в одному з меридіанів, які повязані з якоюсь пазухою.
Після цього проводили визначення етіологічних факторів в пазухах і в шлунково-кишковому тракті у осіб контрольної групи і хворих тестуванням етіологічних МРК, а також по розробленому нами способу, на який отримано патент України № 52248 А від 16.12.2002. По закінченню електропунктурного тестування у всіх хворих брали мазки з порожнини носа і кал для визначення мікрофлори традиційними методами в лабораторії мікробіології Інституту отоларингології АМН України.
Результати визначення мікробного пейзажу у хворих на хронічні синусити показали, що найчастіше виявлялись представники стафілострептококової мікрофлори, різноманітною була група продуцентів бета-лактамаз. Найчисельнішою була група грибів роду Candida (C. Albicans, C. krusei, C. tropicalis). За результатами електропунктурної діагностики майже в однаковій кількості визначались віруси герпеса (37,3 %), мікобактерії (30,5%), анаеробна інфекція (30,5 %).
Така частота мікст-інфекцій у хворих на хронічні синусити дозволила нам зробити припущення про те, що хоча деякі з виявлених методом ЕПД інфекцій не мають прямого відношення до запалення в навколоносових пазухах, але в асоціаціях вони можуть підсилювати вірулентність збудників, викликати алергічну перебудову організму, знижувати загальний імунний статус і цим сприяти хронізації запального процесу.
За допомогою патоморфологічних МРК визначали наявність вогнищ хронічного запалення в тих органах і системах, які можуть мати причинно - наслідкові звязки з патологією навколоносових пазух. Результати показали, що у хворих на хронічні синусити найчастіше виявлялась патологія підшлункової залози та шлунку, досить численну групу складали захворювання бронхолегеневої та сечостатевої систем.
Для підтвердження взаємозвязків вище вказаних запальних процесів в організмі з патологією навколоносових пазух ми проводили тестування збудників, виявлених на точці навколоносових пазух, в контрольних точках вимірювання меридіанів шлунка, підшлункової залози, легенів, тонкого і товстого кишечника, нирок, сечового міхура, печінки, жовчного міхура, серця.
Як показали результати електропунктурного тестування, в точці навколоносових пазух і в БАТ вище наведених органів і систем, було виявлено 22 збудника в різних співвідношеннях. Повне співпадання з даними ЕПД було в групі кишкових мікроорганізмів (протей, кишкова палочка, ентерокок ), стафілострептококової флори. Гриби роду Candida, Aspergillus spp., Streptomyces spp. визначались на меридіанах шлунку, тонкого і товстого кишечників, легенів, сечового міхура; бактероїди - на меридіанах легенів, сечового міхура; віруси герпеса - на меридіанах легенів, нирок, серця; синьогнійна палочка - на меридіанах підшлункової залози легенів, нирок, тонкого і товстого кишечника.
Таким чином, отримані дані підтверджують наявність етіопатогенетичних взаємозвязк
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
