Відносини як інтегральна система вибіркових свідомих зв"язків особистості з різними сторонами об"єктивної дійсності. Проблема спілкування - одна з головних тенденцій підліткового віку. Принципи та основні методи діагностики міжособистісних відносин.
При низкой оригинальности работы "Діагностика особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Міжособистісне спілкування виявляється таким процесом, який за умови, якщо ми хочемо осягнути його суть, повинен розглядатися як система «людина - людина» у всій багатоаспектною динаміці її функціонування. Це дає змогу виділити їхній особливий рівень - міжособистісні стосунки, які ґрунтуються на основі певних дій, почуттів людини, що виникають у неї з приводу інших людей, їхньої поведінки, діяльності, позиції у суспільстві. Поняття стосунки (взаємини, взаємовідносини - між людьми) використовують тоді, коли мають на увазі звязок між субєктами (людьми) у процесі спілкування. Міжособистісні стосунки - це взаємозвязки між окремими людьми (групами людей), які обєктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної діяльності, зокрема спілкування, та субєктивно переживаються і оцінюються ними.Дослідивши діагностику особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці, можна зробити наступні висновки: Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише обєктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки, що склалися між членами групи), а й субєктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.). Міжособистісні відносини розвиваються протягом усього періоду дитинства; на кожному етапі розвитку вони мають ряд характерних властивостей, притаманних певному віку. У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Для підлітків велику значимість набувають стосунки з однолітками, тому що в них явно простежується прагнення до самостійності, самовираження, равнопартнерскім відносинам.
Вывод
Дослідивши діагностику особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці, можна зробити наступні висновки: Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише обєктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки, що склалися між членами групи), а й субєктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).
Оптимальні міжособистісні відносини є запорукою повноцінного формування у людини психічних процесів, психічних властивостей і функцій, а також розвитку особистості в цілому.
Міжособистісні відносини розвиваються протягом усього періоду дитинства; на кожному етапі розвитку вони мають ряд характерних властивостей, притаманних певному віку.
У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Виконуючи одну і ту ж загальну соціалізуючого мета, ці дві системи взаємин нерідко входять у протиріччя один з одним за змістом і регулюючим їх нормам.
Для підлітків велику значимість набувають стосунки з однолітками, тому що в них явно простежується прагнення до самостійності, самовираження, равнопартнерскім відносинам. Це прагнення, свої актуальні інтереси і потреби дитина може задовольнити повною мірою тільки в спілкуванні з однолітками, в процесі міжособистісних відносин з ними.
Оптимальний рівень міжособистісних відносин підлітків можливий за умови сприятливого психологічного клімату в колективі, який багато в чому залежить від стилю педагогічного керівництва та стилю педагогічного спілкування.
Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спостереження. У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори так чи інакше визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка.
Підлітковий вік - період становлення якісно нових взаємин із дорослими. Підлітки вже, як правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.
Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратися в своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.
Список литературы
міжособистісний підлітковий свідомий
Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: МГУ, 2000. - 367с.
Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. - М.: Прамеб, 2002. - 384с.
Божович Л. Проблемы формирования личности. - М.: Педагогика, 2005. - 264с.
Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - 3-е изд. - М., 2004. - 288с.
Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 112с.
Кон И.С. Открытие "Я". М., Политиздат, 2007. - 367с.
Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. - 2000. - №4. - С. 126-137.
Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. - К.: Освіта, 2000. - 255с.
Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. - Видання друге, перероблене та доповнене. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 272с.
Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 2012.
Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - 2-е изд. - М.: Просвещение, ВЛАДОС, 2012 . - 512с.
