Порівняльна оцінка ефективності клінічних, параклінічних, ультразвукових методів дослідження в діагностиці ТС КС, чинники підвищеного ризику його виникнення. Програми адекватного, патогенетично обгрунтованого лікування ТС КС з оцінкою результатів терапії.
При низкой оригинальности работы "Діагностика, лікування та профілактика транзиторного синовіту кульшового суглоба у дітей", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Це захворювання визначають як: гострий токсичний синовіт КС, запалення КС, КС, що потребує спостереження (observation hip), серозний або простий коксит, гострий ТС, риніт КС, транзиторний коксит, скороминущий (fugax) коксит, іритативний коксит, скутий КС, переміжний гідроартрит, доброякісний коксит, гострий транзиторний епіфізит (J.A.F. В останні роки зявились повідомлення про порушення функцій імунної системи при багатьох захворюваннях, у тому числі хворобах ОРС (В.С. Підвищити ефективність лікування ТС КС у дітей, розробити засоби профілактики виникнення його рецидивів шляхом удосконалення методів діагностики і використання адекватних, патогенетично обгрунтованих програм терапії. На підставі даних комплексного вивчення патогенезу та перебігу ТС КС вперше зясовані чинники ризику виникнення ТС КС у дітей, сформовані групи проспективного спостереження, показано значення імунних змін у реалізації структурних і функціональних порушень синовіальної оболонки КС для діагностики і патогенетично обгрунтованого лікування ТС. Окрім 164 дітей з підтвердженим діагнозом ТС, ми проаналізували історії хвороби 88 дітей, яких раніше лікували або які госпіталізовані з діагнозом ТС, але цей діагноз був виключений за даними додаткових досліджень: УЗД у динаміці, рентгенографії КС у двох проекціях, лабораторних досліджень, у тому числі імунологічних.У патогенезі захворювання основну роль відіграють три групи чинників: перенесені інфекційні захворювання, хронічні джерела інфекції, зниження імунітету та алергізація організму; надмірне фізичне навантаження КС, нестабільність сумково-звязкового апарату і порушення конгруентності КС; Діагностика ТС базується на даних анамнезу, аналізі клінічних симптомів і результатів променевої діагностики. У гострій стадії ТС встановлено наявність імунної недостатності по інфекційному типу зі зменшення кількості CD3 лімфоцитів, переважанням гуморальних реакцій (збільшенням кількості В-лімфоцитів, імуноглобулінів класу М) та активацією неспецифічних механізмів - підвищенням активності МПО і СДГ лімфоцитів. Підгострий початок ТС характеризувався формуванням інфекційно-алергічних змін з активацією Т-хелперів, збільшенням експресії на них антигенів гістосумісності ІІ класу, активацією природних кілерів та пригніченням антитілозалежних реакцій цитотоксичності; у гуморальній ланці - підвищенням вмісту імуноглобулінів класу G і ЦІК. Поступовий початок ТС у дітей з лімфатичним типом конституції, проявляється нейтропенією, відносним лімфоцитозом, формуванням стійкої недостатності клітинної ланки імунітету (зменшення експресії антигенів, Т-хелперів, натуральних кілерів та CD8 56 ЦТЛ), а також переважанням гуморальних реакцій (збільшення вмісту CD5 20 В-лімфоцитів та рівня імуноглобулінів класу М).
Вывод
1. ТС є одним з частих захворювань КС у дітей віком від 3 до 15 років.
2. Етіологія ТС КС недостатньо вивчена. У патогенезі захворювання основну роль відіграють три групи чинників: перенесені інфекційні захворювання, хронічні джерела інфекції, зниження імунітету та алергізація організму; надмірне фізичне навантаження КС, нестабільність сумково-звязкового апарату і порушення конгруентності КС;
Пусковим механізмом є токсико-алергічні чинники, так і травма.
3. Діагностика ТС базується на даних анамнезу, аналізі клінічних симптомів і результатів променевої діагностики. Провідним методом діагностики є УЗД КС. Лабораторні тести мають допоміжне значення.
4. Клінічні симптоми ТС виникають гостро (у 17,1%), підгостро (у 70,1%), поступово у (12,8%). У 97% дітей перебіг ТС доброякісний, запальна реакція та випіт зникають протягом 2-3 тиж, у середньому (14,3±2,1) доби, що відрізняє це захворювання від синовітів (артритів) КС іншої природи.
5. У гострій стадії ТС встановлено наявність імунної недостатності по інфекційному типу зі зменшення кількості CD3 лімфоцитів, переважанням гуморальних реакцій (збільшенням кількості В-лімфоцитів, імуноглобулінів класу М) та активацією неспецифічних механізмів - підвищенням активності МПО і СДГ лімфоцитів.
Підгострий початок ТС характеризувався формуванням інфекційно-алергічних змін з активацією Т-хелперів, збільшенням експресії на них антигенів гістосумісності ІІ класу, активацією природних кілерів та пригніченням антитілозалежних реакцій цитотоксичності; у гуморальній ланці - підвищенням вмісту імуноглобулінів класу G і ЦІК.
Поступовий початок ТС у дітей з лімфатичним типом конституції, проявляється нейтропенією, відносним лімфоцитозом, формуванням стійкої недостатності клітинної ланки імунітету (зменшення експресії антигенів, Т-хелперів, натуральних кілерів та CD8 56 ЦТЛ), а також переважанням гуморальних реакцій (збільшення вмісту CD5 20 В-лімфоцитів та рівня імуноглобулінів класу М).
6. Лікування ТС КС повинно бути комплексним, спрямованим на основні патогенетичні механізми захворювання. (спокій, вітамінотерапія, адаптогени, медикаментозні та фізичні засоби, спрямовані на ліквідацію запалення, больового синдрому, засоби поліпшення регіонарного кровообігу і мікроциркуляції, відновлення нормальної реактивності організму).
Включення до терапевтичного комплексу імуномодуляторів, індивідуально підібраних в тесті з МКАТ до кластерів CD3, CD4, CD8, CD19, CD56, забезпечувало позитивні зміни імунної системи, нормалізацію співвідношення сироваткових імуноглобулінів та зменшення кількості В-лімфоцитів.
7. Найближчий і ретроспективний аналіз результатів терапії ТС показав, що застосування опрацьованих діагностичних і лікувальних підходів забезпечують у дітей протягом 14,3 діб повне одужання (у 98%), досягнення стійких добрих анатомо-функціональних результатів, запобігання виникнення рецидивів ТС та ураження другого КС у 99%.
Список литературы
Бебешко О.В. Лечение транзиторного синовита тазобедренного сустава у детей // Клін. хірургія. - 1999. - № 8. - С. 33 - 35.
Бебешко О.В. Диагностика и лечение транзиторного синовита тазобедренного сустава у детей // Укр. часопис. - 1999. - № 1. - С. 121 - 124.
Бебешко О.В. Иммунологические аспекты поражения тазобедренного сустава в детском возрасте// Лік. справа. - 1999. - № 3.- С. 118 - 121 (співавт. Д.А. Базика).
Бебешко О.В. Роль ультразвукового исследования в диагностике транзиторного синовита тазобедренного сустава// Променева діагностика, променева терапія: Зб. Наук. робіт Асоціації радіологів України. - К., 1999. - № 6. - С. 33 - 36.
Бебешко О.В. Ранняя диагностика транзиторного синовита тазобедренного сустава в детском возрасте // Перинатология и педиатрия. - 1999. - № 2. - С. 37 - 39.
Бебешко О.В. Изменения синовиальной среды тазобедренного сустава при транзиторном синовите (по данным эхографии) //Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування: Матеріали ІІ Укр. наук.-практ. конф. - Київ, Львів, 1997. - С. 24 - 26.
Бебешко О.В. Транзиторний коксит у дітей (діагностика, лікування та реабілітація) //Профілактика та лікування захворювань у дітей в умовах спеціалізованих санаторіїв: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Київ, Євпаторія, 1998. - С. 52 - 54. (співавт. Я.Б. Куценок, Г.Я. Вовченко, Ю.М. Гук).
Бебешко О.В. Дифференциальная диагностика транзиторного синовита с гнойными и другими заболеваниями тазобедренного сустава у детей// II конг. хірургів України: Зб. наук. робіт. - Київ, Донецьк: “Клін. хірургія”, 1998. - С. 357.
Бебешко О.В. Ультразвуковая диагностика транзиторного синовита тазобедренного сустава // 3-й съезд Рос. ассоциации специалистов ультразвуковой диагностики в медицине: Тез. докл. - М. 1999. - С. 164.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
