Діагностика, лікування та профілактика порушень менструального циклу у дівчат-підлітків з психоемоційними розладами - Автореферат

Порушення репродуктивної системи в пубертатному віці виявляються переважно в розладах менструального циклу функціонального характеру - пубертатній матковій кровотечі (ПМК), психогенній аменореї (ПА), олігоменореї, які складають у структурі гінекологічної захворюваності дітей і підлітків близько 25%. Але незважаючи на актуальність даної проблеми, психологічні аспекти дотепер не розглядалися як фактори, що впливають на виникнення дисфункціональних порушень центральних механізмів регуляції менструального циклу, які можуть проявлятись як ПМК так і аменореї та олігоменореї. Важливими аспектами є визначення різних психоемоційних розладів у дівчат в період становлення репродуктивної функції та їх роль у патогенезі порушень менструального циклу в період пубертату, що дасть можливість оптимізувати методи лікування та профілактики цих порушень. Провести аналіз перебігу антенатального, раннього післянатального, препубертатного і пубертатного періодів і вивчити фактори ризику виникнення порушень менструального циклу (ПМЦ) у дівчат-підлітків з психоемоційними розладами (ПЕР). Оцінити ехоморфометричні показники внутрішніх геніталій у дівчат-підлітків з порушеннями менструального циклу на тлі психоемоційних розладів за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД).У хворих з ПМЦ та з психоемоційними розладами відмічається затримка та зниження балу статевого розвитку у групі пацієнток з ПМК - 10,60±0,10, з ПА - 10,20±0,10, з олігоменореєю - 10,60±0,10 (у контрольній групі - 11,40±0,20, р<0,05) у віці 14-15 років, що було взаємозалежно з відставанням статевого розвитку, особливо у хворих з психогенною аменореєю та олігоменореєю, що підтверджується при ехоморфометричному дослідженні зменшенням розмірів матки та М-ехо в 90,30% випадків. Для більшості дівчат з ПМЦ, що розвилися після хронічного психоемоційного стресу, характерні більш низькі (р<0,05), ніж у здорових, рівні ДОФА (у групі хворих з ПМК - 209,00±13,00, ПА - 191,00±10,00 і олігоменореєю - 173,00±25,00, у контрольній групі - 391,00±28,00 нмоль / добу), НА (у групі хворих з ПМК - 21,60±4,80, ПА - 23,50±5,50 і олігоменореєю - 22,20±5,00, а у контрольній групі - 48,20±7,40 нмоль / добу) і Прл (у групі хворих з ПМК - 7,90±1,80, ПА - 8,50±2,20 і олігоменореєю - 8,20±2,50, у контрольній групі - 12,90±2,00 мкг/л). Висока концентрація А (у групі пацієнток з ПМК - 74,70±7,10, з олігоменореєю - 58,80±6,20, у контрольній групі 27,90±6,20 нмоль / добу, р<0,05) і Прл (у групі пацієнток з ПМК - 17,50±2,10, з олігоменореєю - 17,20±3,60, а у контрольній групі - 12,90±2,00 мкг/л, р<0,05) була обумовлена гострою реакцією на стрес. Так, рівень ЛГ у групі хворих з ПМК був 4,20±0,30, з ПА - 3,41±0,20 і з олігоменореєю-3,80±0,30, а в контрольній групі - 5,96±0,20 мкг/л, і ФСГ у групі хворих з ПМК - 5,70±0,29, з ПА - 3,95±0,25 і з олігоменореєю - 4,60±0,24, а в контрольній групі - 6,25±0,24 мкг/л. При гострому стресі рівень Е2 був достовірно вище - у групі пацієнток з ПМК - 0,60±0,06, з олігоменореєю - 0,56±0,05, а у контрольній групі - 0,40±0,02 нмоль/л, а рівень П достовірно нижче (р<0,05) в порівнянні з контрольною групою (у групі хворих з ПМК - 2,23±0,20, олігоменореєю - 2,21±0,25, а у контрольній групі - 3,24±0,12 нмоль/л) (рис.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено нове рішення актуальної наукової задачі, що виражається в удосконаленні та оптимізації методів діагностики, лікування, профілактики та прогнозування виникнення порушень менструального циклу у дівчат-підлітків з психоемоційними розладами з метою поліпшення стану їх репродуктивного здоровя. Установлено, що до факторів ризику розвитку порушень менструального циклу відносяться: патологічний антенатальний період, сімейна схильність до порушень менструального циклу і психоемоційних розладів, а також високий інфекційний індекс. У хворих з порушеннями менструального циклу та з психоемоційними розладами відмічається затримка та зниження балу статевого розвитку у групі пацієнток з ПМК - 10,60±0,10, з ПА - 10,20±0,10, з олігоменореєю - 10,60±0,10 (у контрольній групі - 11,40±0,20, р<0,05) у віці 14-15 років, що було взаємозалежно з відставанням статевого розвитку, особливо у хворих з психогенною аменореєю та олігоменореєю, що підтверджується при ехоморфометричному дослідженні зменшенням розмірів матки та М-ехо в 90,30% випадків. Встановлено, що порушення менструального циклу на тлі психоемоційних розладів при хронічному стресі супроводжується достовірним зниженням (р<0,05) рівня пролактину (у групі пацієнток з ПМК - 7,90±1,80 мкг/л, з ПА - 8,50±2,20 мкг/л, олігоменореєю - 8,20±2,50 мкг/л) і гонадотропних гормонів з порушенням їх співвідношення (ЛГ і ФСГ), а також зниження вмісту статевих стероїдних гормонів на тлі підвищення індексу гіперандрогенізації (Т/Е2), що приводило до порушення біологічного індексу пубертатної зрілості. У пацієнток з порушеннями менструального циклу і психоємоційними розладами виявлено, що стан симпато-адреналової системи при хронічному стресі характеризується виснаж

Основний зміст роботи