Діагностика креативності молодших школярів - Курсовая работа

Зростаюча потреба суспільства в людях, здатних творчо підходити до будь-яких змін, нетрадиційно і якісно вирішувати існуючі проблеми, обумовлена прискоренням темпів розвитку суспільства і, як наслідок, необхідністю підготовки людей до життя в умовах, які швидко міняються. У звязку з цим гостро постало питання про організацію активної пізнавальної і творчої діяльності учнів, сприяючої накопиченню творчого досвіду молодших школярів, як основи, без якої самореалізація особистості на подальших етапах безперервної освіти стає малоефективною. Знання психологів і педагогів про особливості роботи по заохоченню креативності, розуміння феномену креативності в сучасних умовах, уміння діагностувати креативність, здатність створювати поле креативності в освітньому процесі, уміння і прагнення до взаємодії в режимі заохочення креативності визначають підготовленість психолога і педагога. Саме підготовленість психологів і педагогів працювати в режимі заохочення креативності на даний момент є актуальною і затребуваною. Незважаючи на велике число досліджень, спрямованих на вивчення креативності, різноманіття аспектів і підходів у визначенні природи креативності, у виділенні умов реалізації і розвитку креативних властивостей особистості значний круг питань залишається недостатньо розробленим.Торренс дає наступне визначення: "Креативність - це означає копати глибше, дивитися краще, виправляти помилки, розмовляти з кішкою, пірнати в глибину, проходити крізь стіни, запалювати сонце, будувати замок на піску, вітати майбутнє". У психолого-педагогическом словнику термін "креативність" означає творчі можливості(здібності) людини, які можуть проявлятися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності; це здатність породжувати безліч різноманітних оригінальних ідей в нерегламентованих умовах діяльності. Креативність в широкому значенні слова - це творчі і інтелектуальні здібності, у тому числі здатність привносити щось нове до досвіду, здатності породжувати оригінальні ідеї в умовах дозволу або постановки нових проблем, здатність усвідомлювати проблеми і протиріччя, формулювати гіпотези відносно бракуючих елементів ситуації, здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення. здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу; Дружиніну, творче мислення - мислення, повязане з перетворенням знань (сюди він відносить уяву, фантазію, породження гіпотез і інше) [12].Численні психологічні дослідження змінили первинні уявлення про високий IQ як про єдиний критерій видатних досягнень, продемонстрували найважливішу роль творчого потенціалу і особової сфери, інтересів і спеціальних здібностей, а також оточення і навчання як умов розвитку обдарованості. У більшості наукових концепцій обдарованість і передумови до її розвитку звязують з творчими можливостями і здібностями дитини, визначуваними як креативність. Вона може проявлятися в мисленні, спілкуванні, окремих видах діяльності, а також характеризувати особу в цілому і(чи) її окремі здібності. Творчі можливості школяра прямо і безпосередньо не повязані з його здатністю до навчання, вони далеко не завжди відбиваються в тестах інтелекту, але творчість може стимулюватися не стільки різноманіттям наявного знання, скільки сприйнятливістю новим ідеям, що ламають сталі стереотипи. Відмінність між двома аспектами творчості може бути представлена, з одного боку, як творчість в області створення нових ідей і, з іншого боку, - як творчість в їх розробці - створенні нових виробництв і видів діяльності.Блонським були точно помічені основні відмінні риси дитячої творчості : дитина не критично відноситься до творчості; дитина раб своєї бідної фантазії [3]. З одного боку, складністю є адаптація дитини до шкільного середовища, яке за своєю природою кардинально відрізняється від середовища дошкільного, креативності (безумовне прийняття дитини, заохочення експериментування, відкрите емоційне самовираження будинку міняється на жорсткі норми, пріоритет дисципліни, єдині вимоги для усіх в школі та ін.), що сприятливо впливає на прояв і розвиток. Творча діяльність молодших школярів орієнтована на використання переважно методів перебору варіантів, морфологічного аналізу, аналогії, моделювання, ресурсного підходу, деяких прийомів фантазування, але програми не передбачають розвитку креативних здібностей учнів через цілеспрямоване навчання виконанню творчих завдань за допомогою цих методів[3]. Щоб розвивати креативність молодших школярів, педагог сам має бути творчим: постійно долати в собі інертність, шаблони і формальності у викладанні, прагнути до відкриття і застосування нових методів в навчанні, форм творчого спілкування, самоудосконалюватися. Усі його зусилля мають бути спрямовані на розвиток, передусім, особи дитини, її індивідуальності; на пошук найбільш оптимальних шляхів до розвитку творчого потенціалу дітей (організація дискусій, діалогів, постановка нових цілей, питань і проблем, рішення варіативних завдань, розумне мовчання, рада і тощо).Через специфік

Зміст

Вступ

1. Теоретичний аспекти креативності і її діагностики

1.1 Теоретичні підходи до дослідження креативності в сучасній психології

1.2 Методи діагностики креативності школярів

1.3 Розвиток креативності в учбовій діяльності

2. Діагностика креативності молодших школярів

2.1 Організація дослідження

2.2 Аналіз результатів діагностики креативності школярів молодших класів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки