Діагностика граничних та патологічних станів при крайніх фізичних навантаженнях в олімпійському та професіональному спорті - Автореферат

Сучасний спорт вищих досягнень, який в Законі України “Про фізичну культуру і спорт” виділено окремо, неминуче повязаний з інтенсифікацією тренувального процесу та з крайніми фізичними навантаженнями. Удосконалення інструментальних методів дослідження дозволяє, з одного боку, виявляти позитивні зрушення, які виникають під впливом раціональних занять фізкультурою і спортом, а з другого - своєчасно діагностувати ряд граничних станів та патологічних змін (Дзяк Г.В., Коваленко В.М., 1980; Апанасенко Г.Л., 2000; Корнеєва І.Т., 2003; Агаджанян М.Г., 2005; Гаврилова Е.А., 2006; Serra-Grima R., Estorch M., 2000). Ранньою ознакою зриву адаптації організму спортсмена служить порушення вегетативної регуляції серцево-судинної системи, що може проявитися метаболічною кардіоміопатією внаслідок хронічного фізичного перенапруження (МКМПХФП), проте компенсаторні можливості організму дозволяють спортсмену не тільки тренуватися, але й поліпшувати спортивні результати (Приходько В.И., Беляева Л.М., 1996). Незважаючи на високі функціональні спроможності серцево-судинної системи спортсменів, крайні фізичні навантаження, що не відповідають можливостям організму, є ведучим етіологічним чинником виникнення порушень метаболізму міокарда (Земцовський Е.В., 1995; Макарова Г.А., 2003). Метаболічна КМП фізичного перенапруження зустрічається, за даними Л.А.Бутченка (1989), у кожного девятого спортсмена, а, за даними Ю.С.Чистякової (2005), ЕКГ-ознаки метаболічної КМП спостерігаються у 20,0% спортсменів.В числі спортсменів ациклічних видів спорту обстежено 147 футболістів, 53 представника міні-футболу, 257 гандболістів (чоловіків-160, жінок-97), 86 баскетболістів (чоловіків-21, жінок-65), 151 дзюдоїстів (чоловіків-77, жінок-74), 107 стрибунів у воду (чоловіків-51, жінок-56) та 77 спортсменок, які займаються художньою гімнастикою. В числі спортсменів циклічних видів спорту було 121 легкоатлетів, бігунів на дистанції 100-400 м (чоловіків-74, жінок-47), 56 плавців на дистанції 50-100 м (чоловіків-25, жінок-31), 72 плавця на дистанції 200-400 м (чоловіків-35, жінок-37), 219 представників академічного веслування (чоловіків-159, жінок-60) та 111 тріатлоністів (чоловіків-76, жінок-35). Спортсменів ациклічних та циклічних видів спорту віком до 18 років було - 426 (29,3%), чоловіків-167 (11,5%), жінок-259 (17,8%); від 18 до 23 років - 786 (54,0%), чоловіків-549 (37,7%), жінок-237 (16,3%); від 24 до 29 років - 179 (12,2%), чоловіків-126 (8,6%), жінок-53 (3,6%); більш ніж 30 років - 66 (4,5%), чоловіків-36 (2,5%), жінок-30 (2,0%). Серед обстежених спортсменів рівня майстер спорту міжнародного класу (МСМК) та ЗМС було-107 (чоловіків-45, жінок-62), рівня майстер спорту (МС) - 479 (чоловіків-248, жінок-231), кандидат у майстри спорту (КМС) - 677 (чоловіків-418, жінок-259) та першорозрядників - 194 (чоловіків-167, жінок-27). У звязку з тим, що кількість гандболістів рівня МСМК за чисельністю була достатньою для статистичної обробки і багато спортсменів входило до збірних команд України для участі у Чемпіонатах Європи, Світу і Олімпійських ігор, а жінки були бронзовими призерами Олімпійських ігор в Афінах (2004 р.), ми виділили окремо групу МСМК у чоловіків, і МСМК-ЗМС у жінок.У спортсменів циклічних видів спорту рівня МС, МС-МСМК у 100,0% груп переважала парасимпатична ланка ВНС та гіпокінетичний ТК, за винятком представників академічного веслування, у яких частіше зустрічався еукінетичний ТК, середня відносна величина показника PWC170 становила 23,5±0,2 кгм/хв/кг. Спортсменки аналогічної кваліфікації мали переважання парасимпатичної ланки ВНС, за винятком представниць академічного веслування та тріатлону, у яких переважала симпатична ланка ВНС, гіпокінетичний ТК, за винятком бігунок на 100-400 м та представниць академічного веслування, у яких був еукінетичний ТК, середню величину PWC170/кг 20,4±0,3 кгм/хв/кг. Особливостями ВСР, ЦГ та відносної величини показника PWC170 у спортсменів ациклічних видів спорту, в залежності від рівня кваліфікації, є: у футболістів і дзюдоїстів - відсутність розбіжностей ВСР, переважання парасимпатичної ланки ВНС у гандболістів і гандболісток екстракласу, гандболісток рівня МС, дзюдоїсток рівня МС-МСМК, стрибунок у воду рівня МС-ЗМС та МС з художньої гімнастики; відсутність вірогідних розбіжностей серед величин СІ, в більшості груп спортсменів частіше зустрічається гіпокінетичний ТК; відсутність вірогідних розбіжностей серед показників PWC170/кг, за винятком дзюдоїсток рівня МС-МСМК, у яких величина PWC170/кг більша на 13,8% (p<0,01). Гендерні розбіжності показників ВСР, ЦГ та відносних значень показника PWC170 представників ациклічних видів спорту характеризуються переважанням парасимпатичної ланки ВНС у спортсменок високого рівня (МС, МСМК, ЗМС); відсутністю вірогідних розбіжностей показників центральної гемодинаміки у чоловіків та жінок, за винятком стрибунів у воду рівня МС-ЗМС та дзюдоїсток рівня МС-МСМК, у яких переважає гіпокінетичний ТК; відсутність розбіжностей показників PWC170/кг, за винятком дзюдоїсток рівня М

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ